Рішення № 71579757, 11.01.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1895/17

Провадження № 2/211/188/18

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

у відсутність:

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ТОВ «БАС-КО»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС-КО» про розірвання безстрокового трудового договору та стягнення заробітної плати, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та нарахування і сплату середньої заробітної плати, який 01.12.2017 року в подальшому уточнила надавши 01.12.2017 року уточнену позовну заяву про розірвання безстрокового трудового договору та стягнення заробітної плати, в обґрунтування позову вказала, що 03.11.2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу у ТОВ «БАС- КО».

З 08.07.2015 року він був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Проходження служби з 08.07.2015-29.10.2016 року, що підтверджується копією військового білету.

На момент призову він працював у відповідача, такі обставини підтверджуються формою ок-7 , виданою ПФУ про індивідуальні відомості про застраховану особу. Згідно вказаної виписки відповідач нараховував дохід та сплачував ЕСВ по липень 2015 року включно. З липня 2015 року такі відомості відповідачем не надані до УПФУ.

Відповідач знав про те, що він перебуває у зоні АТО, оскільки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 1051, роботодавець зобов'язаний самостійно щомісяця погоджувати з районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в частині підтвердження призову та проходження військової служби. Тобто, зберігаючи за ОСОБА_2 робоче місце і середній заробіток, відповідач знав про те, що він перебуває на військовій службі.

Сума заборгованості середнього заробітку відповідно до ст. 119 КЗпПУ розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Будучи звільненим в запас, повернувшись додому, ОСОБА_2 не зміг ані приступити до роботи, ані отримати довідку про доходи. Підприємство змінило місце свого фактичного знаходження. Трудова книжка йому не повернута. В УПФУ відсутні відомості про звільнення, але й відсутні відомості щодо нарахувань середнього заробітку.

ОСОБА_2 звертався з листами щодо перевірок та встановлення місця знаходження юридичної особи. Направляв заяву щодо повернення трудової книжки, лист повернувся за спливом строку зберігання. Як з'ясувалося в органах УПФУ він до теперішнього часу не звільнений та трудові відносини є чинними.

Таким чином, ОСОБА_2 до теперішнього часу є найманим працівником відповідача, трудові відносини не припинені згідно чинного законодавства. Відповідачем не сплачена заробітна плата, яка відповідно до законодавства повинна бути неменша встановленої мінімальної заробітної плати.

Його офіційна заробітна плата дорівнювала 1300 грн., тобто приближена до встановленої законом мінімальній заробітній платі. Так, мінімальна заробітна плата з липня 2015 року складала:

Розмір мінімальної заробітної плати

Початок дії Розмір мінімальної заробітної плати Нормативний акт, яким було встановлено новий розмір МЗП 01.01.2017 р. 3200 грн. Закон України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (Стаття 8) 01.01.2016 р. 01.05.2016 р. 01.12.2016 р. 1378 грн. 1450 грн. 1600 грн. Закон України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (Стаття 8) 01.01.2015 р. 01.09.2015 р. 1218 грн. 1378 грн. Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (Стаття 8)

Таким чином, відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату у розмірі : за липень-серпень 2015 року - 1300,00 х 2 = 2600,00 грн.

За вересень 2015- квітень 2016 р. 1378, 00 х 8 = 11024,00 грн.

За травень 2016 - листопад 2016 року 1450 х 7 = 10150,00 грн.

За грудень 2016 1600,00 грн.

За січень 2017 - листопад 2017 року 3200 х 11 = 35200, 00 грн.

Всього за період з липня 2015 року по листопад 2017 року (включно) 60574 грн.

Просить розірвати безстроковий трудовий договір між ОСОБА_2 та ТОВ «БАС-КО», укладений відповідно до наказу від 03.11.2014 року та стягнути з ТОВ «БАС-КО» на користь ОСОБА_2 заробітну плату починаючи з липня 2015 року по 01.12.2017 року в розмірі 60574,00 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився , його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі покладаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві та просила розірвати безстроковий трудовий договір між ОСОБА_2 та ТОВ «БАС-КО», укладений відповідно до наказу від 03.11.2014 року. Стягнути з ТОВ «БАС-КО» на користь ОСОБА_2 заробітну плату починаючи з липня 2015 року по 01.12.2017 року в розмірі 60574,00 грн.

Представник відповідача ТОВ «БАС-КО» до суду не з`явився, про слухання справи повідомлялись відповідно до ст. 128 ЦПК України.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Вислухавши представника позивача , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що як вибачається з матеріалів справи ОСОБА_2, з 03.11.2014 року був прийнятий на роботу у ТОВ «БАС-КО».

08.07.2015 р. позивач був призваний за мобілізацією на військову службу та військову службу він проходив з 08 липня 2015 р. по 29 жовтня 2016 р., що підтверджується копією військового квитка Серія ГГ № 241727 від 02.09.2011 року (а.с. 5).

З вказаного військового квитка вбачається, що наказом КСВ ЗСУ № 602 від 27.10.2016 року позивача було звільнено з військової служби у запас.

За інформацією Управління Держпраці в Івано-Франківській області, ТзОВ «БАС-КО» за юридичною адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, буд. 45-А діяльності не здійснює. За вказаною адресою ТзОВ «БАС-КО» відсутнє. Додатково роз'яснено порядок звернення до суду за захистом порушених прав (а.с. 8).

Згідно Довідки форми ОК-7 Криворізького центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 09.11.2016 року (а.с. 7) за особовим номером облікової картки №2958304817, громадянину ОСОБА_2 протягом періоду з листопада 2014 року по грудень 2015 року йому, відповідачем нараховувалася заробітна плата з податками та зборами, з якої здійснено відрахування ЄСВ .

Позивачем зазначено, а відповідачем не спростована та обставина, що заробітна плата за період з липня 2015 року по листопад 2017 року позивачу виплачена не була.

Відповідно до ст. 119 КЗпП України, було встановлено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу";Про альтернативну (невійськову) службу"; «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

З наведених норм вбачається, що позивач мав право на отримання суми середнього заробітку протягом усього часу знаходження на військовій службі за призовом під час мобілізації та особливого періоду.

Відповідач, при подані звітності, в тому числі до органів пенсійного фонду самостійно визначав суму нархованої заробітної плати у 1300,00 грн., і позивач не оспорює дану суму, у своїй позовній заяві зазначив, що його офіційна зарплата під час роботи на ТзОВ «БАС-КО» дорівнювала 1300,00 гривень, що приближена до встановленої законом мінімальній заробітній платі.

Тож суд приходить до висновку, про підтвердженість розміру заробітної плати в період з липня 2015 року по серпень 2015 року відповідно до даних наведених в Довідці форми ОК-7 Пенсійного Фонду України (а.с. 7) за особовим номером облікової картки №2958304817, громадянин ОСОБА_2

Отже, розмір заборгованості по заробітній платі за період з липня 2015 року по серпня 2015 року, нарахованій але не виплаченій позивачу склав 2600 грн., 00 коп. без вирахування податків та зборів із неї.

Оскільки позивачу відповідачем було нараховано заробітну плату приближену до встановленої законом мінімальній заробітній плати, після звільнення в запас позивач не зміг приступити до роботи, підприємство змінило місце свого фактичного знаходження, до теперішнього часу не звільнений та трудові відносини є чинними, чого не спростував відповідач, суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування та виплату йому заробітної плати з врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Так за вересень 2015 по квітень 2016 р. 1378, 00 (розмір мінімальної заробітної плати ) х 8 (кількість місяців) = 11024,00 грн.

За травень 2016 по листопад 2016 року 1450,00 (розмір мінімальної заробітної плати ) х 7 (кількість місяців) = 10150,00 грн.

За грудень 2016 - 1600,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати )

За січень 2017 по листопад 2017 року 3200,00 (розмір мінімальної заробітної плати ) х 11 (кількість місяців) = 35200, 00 грн.

Всього за вказаний період - 60574 грн.

Правильність розрахунку перевірена судом і не спростована відповідачем.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 ч. 1 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк: на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Статтею 38 КЗпП України передбачене право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Мін'юсті України 27 червня 2001 року за № 554/5745, Державний центр зайнятості є органом, на який покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів, які укладаються із фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами - роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, у разі припинення строку дії трудового договору достроково, у трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення, з посиланням на відповідні статті КзПП України, про що сторони сповіщають Державну службу зайнятості, яка реєструвала договір. Згідно із п. 2.21-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, фізичні особи, при звільненні найманого працівника, роблять у трудовій книжці запис: «Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)», при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: «Трудовий договір(номер) знято з реєстрації (дата)»; внесені фізичною особою до трудової книжки дані підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір і засвідчуються його печаткою.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинились, однак, трудовий договір між працівником ОСОБА_2 та ТзОВ «БАС-КО», не розірваний сторонами у встановленому законом порядку, що порушує права позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про розірвання трудового договору.

Положеннями ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже вимоги позивача є обгрунтованими та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 223, 264ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС-КО» про розірвання безстрокового трудового договору та стягнення заробітної плати,задовольнити.

Розірвати безстроковий трудовий договір укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАС-КО», укладений відповідно до наказу від 03.11.2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС-КО», адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, буд. 45-А, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заробітну плату починаючи з липня 2015 року по 01 грудня 2017 року в розмірі 60574 (шістдесят тисяч п'ятсот сімдесят чотири ) грн., 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС-КО», адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, буд. 45-А,на користь держави судовий збір у розмірі 1409 ( одна тисяча чотириста дев"ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: С. В. Ткаченко

Повний текст рішення складено 15 01 2017 р.