Постанова № 71578393, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Н.В. Савицька

Суддя-доповідач: Кононенко З.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1485/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017, суддя Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 09.11.17 по справі № 818/1485/17

за позовом ОСОБА_2

до Державної екологічної інспекції у Сумській області

про стягнення різниці у заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила суд про стягнення недоотриманого середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2016 по 30.11.2016 в сумі 39 274 грн (а.с.56)

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що 29.02.2016 вона була звільнена з посади головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі № 818/247/16 ОСОБА_2 було поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3521 грн 28 коп. При цьому, поновивши позивача на посаді в ДЕІ у Сумській області, відповідачем було виплачено середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату поновлення виходячи з середньоденної заробітної плати розмір якої, згідно з розрахунками відповідача, складав 110,04 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції у Сумській області про стягнення різниці у заробітній платі - задоволено частково.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, 29, 5-й поверх, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37970834) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) недоотриманий середній заробіток за час вимушеного прогулу на роботі в сумі 23 207 грн 80 коп. (двадцять три тисячі двісті сім гривень вісімдесят копійок), за вирахуванням обов'язкових податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом ДЕІ у Сумській області від 29.02.2016 № 38-о ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штатів та неможливістю переведення на іншу роботу (а.с. 38). Позивач оскаржила наказ про звільнення її з посади до суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі № 818/247/16 адміністративний позов ОСОБА_2 до ДЕІ у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів задоволено. Скасовано наказ ДЕІ у Сумській області від 29.02.2016 № 38-о «Про звільнення з посади».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області.

Стягнуто з ДЕІ у Сумській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 521,28 грн. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 310,84 грн.

Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2016 та від 05.08.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДЕІ в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі № 818/247/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ДЕІ у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів.

Наказом ДЕІ у Сумській області від 01.12.2016 №149-о поновлено ОСОБА_2 з 01.03.2016 на посаді головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області (а.с.39).

Згідно з довідкою ДЕІ в Сумській області від 23.10.2017 № 2685/10-17, з розрахунку середньоденної заробітної плати 110 грн 04 коп., позивачу було виплачено за період вимушеного прогулу 20 797 грн 56 коп. з наступного помісячного розрахунку: за березень 2016 року - 2 420 грн 88 коп., за квітень 2016 року - 2 310 грн 48 коп., за травень 2016 року - 2090 грн 76 коп., за червень 2016 року - 2 090 грн 76 коп., за липень 2016 року - 2 420 грн 88 коп., за серпень 2016 року - 2 420 грн 88 коп., за вересень 2016 року - 2 420 грн 88 коп., за жовтень 2016 року - 2 200 грн 80 коп., за листопад 2016 року - 2 420 грн 88 коп. (а.с.42).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов ОСОБА_2 до ДЕІ у Сумській області про стягнення різниці в заробітній платі в сумі 23 207,80 грн є обґрунтованим і, відповідно, підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

У відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Так, єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку, передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Так, постановою КМУ № 292 від 6 квітня 2016 року «Деякі питання оплати державних службовців у 2016 році» з 1 травня 2016 року підвищено посадові оклади державних службовців.

Згідно з довідкою ДЕІ у Сумській області за № 2747/10-17 від 30.10.2017 за умови, якщо би позивач працювала в ДЕІ в Сумській області, то, починаючи з 01.05.2016, її середньоденна заробітна плата складала б 269 грн (а.с.55).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 01.05.2016 було виплачено кошти в сумі 4 731 грн 36 коп. (43 робочих дні).

Виходячи з розрахунку позивача, відповідач повинен відшкодувати їй заробітну плату у такій сумі: за період з 01.05.2016 по 30.11.2016 пройшло 146 робочих днів і 146 х 269 грн (середньоденна заробітна плата позивача, починаючи з 01.05.2016) = 39 274 грн.

За весь період, з моменту звільнення ОСОБА_2 (29.02.2016) по дату прийняття рішення про її поновлення (01.12.2016), загальна сума виплаченої відповідачем заробітної плати позивачу (з розрахунку 110 грн 04 коп. за 189 робочих днів) становить 20 797 грн 56 коп.

Фактично вже була виплачена позивачу за період з 01.05.2016 по 30.11.2016 (146 робочих днів), але з розрахунку 110 грн 04 коп., заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 16 066 грн 20 коп.

Проте, відповідачем в цей період не було враховано вимоги абз. 8 пункту 2 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, та не було враховано підвищення посадового окладу державних службовців (в тому числі й у позивача) згідно з Постановою КМУ № 292 від 06.04.2016 "Деякі питання оплати державних службовців у 2016 році".

Отже, з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 269 грн, за період з 01.05.2016 по 30.11.2016 включно, ОСОБА_2 повинно бути виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу в такій сумі: 146 робочих днів помножити на середньоденну заробітну плату (269 грн в день) = 39 274 грн.

Аналізуючи наведені нормативно-правові акти та розрахунки, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи, що ОСОБА_2 виплачено заробітну плату відповідно до Постанови КМУ № 292 від 6 квітня 2016 року «Деякі питання оплати державних службовців у 2016 році» лише в сумі 16 066 грн 20 коп., тобто без врахування підвищеного посадового окладу, недонарахована заробітна плата позивачу становить 23 207 грн 80 коп. (39 274 грн - 16 066 грн 20 коп. = 23 207,80 грн).

Проте, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача недоотриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 39 274 грн, позивачем не були враховані фактично отримані нею за період з 01.05.2016 по 30.11.2016 кошти у сумі 16 066 грн 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 до ДЕІ у Сумській області про стягнення різниці в заробітній платі в сумі 23 207,80 грн є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року по справі № 818/1485/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 по справі № 818/1485/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка Повний текст постанови складено 15.01.2018.