Рішення № 71571554, 12.12.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8116/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Бенца К.К.,

за участю секретаря – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2Є про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 07.08.2000 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян , починаючи з 02.08.2000 і до досягнення ним повноліття. Ужгородським МВ ДВС було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-6122 від 04.01.2005 року по примусовому стягненню з відповідача аліментів.

Відповідач сплачує аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі, що стверджується розрахунком заборгованості №14-31294447/16 від 28.07.2016 року, виданим Ужгородським МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області, згідно з яким заборгованість ОСОБА_2Є по сплаті аліментів станом на 30.04.2016 року складає 35350.50 грн. в тому числі за 2012 рік – 6809.75 грн., за 2013 рік - 7224.75 грн., за 2014 рік – 7484,00 грн., за 2015 рік - 10374,00 грн., за чотири місяці 2016 рік - 3458,00 грн.

В звязку з невиплатою аліментів на сина, неналежним виконанням відповідачем обов’язку по утриманню сина, матеріальне становище позивачки значно погіршилось, вона не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний свій матеріальний стан та забезпечувати сина всім необхідним, а тому, враховуючи всі ці обставини, позивачка змушена звертатись до суду про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 10730.70 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позові. Надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила врахувати розрахунок неустойки (пені) за несплату аліментів долучений до позовної заяви. В наступне судове засідання після оголошеної в судовому засіданні перерви позивач не з’явилась, її представник звернувся до суду із заявою про слухання справи у їх відсутності, просив позов задоволити.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково, не міг пояснити суду в якій частині позов визнає, а в якій ні. Пояснив, що з 2012 року він був безробітним та не міг вчасно та в повному розмірі сплачувати аліменти на утримання сина . Визнав свою заборгованість по сплаті аліментів. В наступне судове засідання після оголошеної в судовому засіданні перерви відповідач не з’явився.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 29.11.2000 року між позивачем та ОСОБА_2 розірвано шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим повторно серії І-ФМ №032875 від 02.10.2012 року.

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження виданим повторно Серії І-ФМ №240253.

На підставі рішення Ужгородського міського суду Закарпатської області від 07 серпня 2000 року з відповідача стягуються щомісячно аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів , починаючи з 02.08.2000 і до досягнення ним повноліття.

Загальна заборгованість відповідача по аліментним зобов'язанням визначена державним виконавцем та підтверджується доданими до заяви доказами - довідкою - розрахунком про стан заборгованості по аліментах.

Згідно з Розрахунком заборгованості №14-31294447/16 від 28.07.2016 року, виданим Ужгородським МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 30.04.2016 року складає 35350.50 грн.

Правильність визначення заборгованості у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку, відповідач не оспорював.

Заборгованість по аліментам у відповідача ОСОБА_2 виникла за його вини, так як він усвідомлював про свій обов’язок утримувати дитину та визнав заборгованість по сплаті аліментів у судовому засіданні.

Частиною 1 ст.196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, доказів на спростування цього відповідачем не надано, тому позивачка має право на неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 1 % за кожен день прострочення платежу, яка передбачено ч. 1 ст. 196 СК України.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Доказів про те, що заборгованість по аліментах виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками відповідач суду не надав, а тому суд дійшов до висновку про необхідність стягнення неустойки за період з 01 січня 2012 року по квітень 2016 року.

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістомст. 196 СК Українипеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованостіза наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-300цс16 від 16.03.2016 року.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, суд вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню неустойка, виходячи з наступного розрахунку:

Заборгованість Період заборгованостіБоргОплата ПеняКількість днів простроченняСума01.01.2012647.00 647.000.0131200.5701.02.2012647.00 647.000.0129187.6301.03.2012647.00 647.000.0131200.5701.04.2012647.00 647.000.0130194.1001.05.2012647.00250397.000.0131123.0701.06.2012647.00235412.000.0130123.6001.07.2012647.00 647.000.0131200.5701.08.2012647.00250397.000.0131123.0701.09.2012647.00 647.000.0130194.1001.10.2012657.25 657.000.0131203.7501.11.2012657.25 657.250.0130197.1801.12.2012657.25250407.250.0131126.2501.01.2013642.50 642.500.0131199.1801.02.2013642.50 642.500.0128179.9001.03.2013642.50250392.500.0131121.6801.04.2013676.75 676.750.0130203.0301.05.2013676.75 676.750.0131209.7901.06.2013676.75 676.750.0130203.0301.07.2013694.50250444.500.0131137.8001.08.2013694.50 694.500.0131215.3001.09.1013694.50250444.500.0130133.3501.10.2013694.50 694.500.0131215.3001.11.2013694.50 694.500.0130208.3501.12.2013694.50150544.500.0131168.8001.01.2014694.50250444.500.0131137.8001.02.2014694.50 694.500.0128194.4601.03.2014694.50 694.500.0131215.3001.04.2014694.50 694.500.0130208.3501.05.2014694.50 694.500.0131215.3001.06.2014694.50300394.500.0130118.3501.07.2014694.50 694.500.0131215.3001.08.2014694.50300394.500.0131122.3001.09.2014694.50 694.500.0130208.3501.10.2014694.50 694.500.0131215.3001.11.2014694.50 694.500.0130208.3501.12.2014694.50 694.500.0131215.3001.01.2015864.50 864.500.0131268.0001.02.2015864.50 864.500.0128242.0601.03.2015864.50 864.500.0131268.0001.04.2015864.50 864.500.0130259.3501.05.2015864.50 864.500.0131268.0001.06.2015864.50 864.500.0130259.3501.07.2015864.50 864.500.0131268.0001.08.2015864.50 864.500.0131268.0001.09.2015864.50 864.500.0130259.3501.10.2015864.50 864.500.0131268.0001.11.2015864.50 864.500.0130259.3501.12.2015864.50 864.500.0131268.0001.01.2016864.50 864.500.0131268.0001.02.2016864.50 864.500.0129250.7001.03.2016864.50 864.500.0131268.0001.04.2016864.50 864.500.0130259.35Всього38085.502735.0035350.50 154910746.14

Таким чином загальна сума неустойки (пені) за період з 01 січня 2012 року по квітень 2016 року становить 10 746,14 грн., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідач не надав суду доказів про свій матеріальний стан, відповідно до чого суд міг застосувати ч. 2 ст.196 СК України щодо зменшення розміру пені.

Наданий позивачкою розрахунок неустойки (пені) за несплату аліментів долучений до позовної заяви містить в собі неточності, а тому суд не може взяти його до уваги.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення з мотивів викладених вище.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України , ст. 196 Сімейного Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів– задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за кожен день прострочення щомісячних аліментних платежів за період з 01 січня 2012 року по квітень 2016 року в сумі 10 746,14 грн., (десять тисяч сімсот сорок шість ) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору в розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6