Рішення № 71570867, 10.01.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4734/17

2/264/209/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В. , при секретарі Мащенко Д.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту, але не враховану приладом обліку електричну енергію,

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до суду із зазначеним позовом про стягнення заборгованості за спожиту, але невраховану приладом обліку електричну енергію в сумі 10856,44 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.12.2015 року при перевірці представниками позивача виконання вимог Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення за місцем проживання відповідача було виявлено порушення правил користування електричною енергією, що виразилося у самовільному підключенні до електромережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку шляхом встановлення до облікового перемикача.

У зв’язку із вказаними порушеннями був складений акт № 206369 від 22.12.2015 року. Відповідно до діючої методики, на підставі зазначеного акту визначено обсяг та вартість спожитої, але неврахованої електричної енергії, внаслідок порушення, на загальну суму 10856,44 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту, але невраховану приладом обліку електричну енергію, у сумі 10856,44 гривень та судовий збір в сумі 1600,00 гривень.

Представник ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» ОСОБА_1, яка діє за довіреністю, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні пояснив, що в 2014 році померла його мати, яка була власником будинку та з того часу він проживає та доглядає за будинком, що розташований за адресою: м.Маріуполь, вул.Брестська 42. Спадщину фактично прийняв, але не оформив правовстановлюючих документів.

Два роки тому зникло світло в його будинку та він звернувся до енергопостачальника для відновлення електроенергії в будинку, після чого прибули представники ремонтної бригади зняли пломби на лічильнику та повідомили, що вийшов із ладу «нульовий» провід. Попередили, що невірно стоїть вимикач над електролічильником. Згодом приїхали інші представники енергонагляду та повідомили, що в схемі підключення маються порушення, за що було складено акт, з яким позивач був незгодний та відмовився його підписати. Заперечував свою причетність до встановлення вимикача, наголошував, що не здійснював самовільного втручання в електромережу будинку та виявлений вимикач був встановлений ще з моменту спорудження будинку з 50-х років, а всі проводи та з’єднання між лічильником та вимикачем були в такому стані, що унеможливлювали самовільне споживання електроенергії.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно із частиною 1 статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною 2 статті 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України "Про електроенергетику", "Правилами користування електричною енергією для населення" (ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України за № 1357 від 26 липня 1999 року, "Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією", затвердженою постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил згідно із законодавством України.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.

Судом встановлено, що власником будинку, що розташований за адресою: м.Маріуполь, вул.Брестська , 42, з 1973 року на підставі нотаріально посвідченого договору дарування та реєстраційного посвідчення БТІ був ОСОБА_3, який є батьком позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІV-УР№967935 від 06 січня 1962 року.

03 травня 2006 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-НО №125645 від 04 травня 2006 року.

Після його смерті нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа №1273, де заявниками-спадкоємцями на транспортний засіб, були дружина та син. Натомість будь-яких заяв про прийняття спадщини на будинок та видачу правовстановлюючих документів на нього матеріали спадкової справи не містять.

При цьому дружина спадкодавця, ОСОБА_4, на момент його смерті була зареєстрована в спадковому будинку по вул.Брестській, 42 та відповідно до статті 1268 ЦК України вважається такою, що фактично прийняла спадщину у вигляді будинку, але не оформила правовстановлюючі документи.

11 лютого 2014 року померла матір відповідача, ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО №762573 від 12 лютого 2014 року.

Згідно листа з Третьої маріупольської державної нотаріальної контори від 14.12.2017 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.12.2017 року №50289595 спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлої 11 лютого 2014 року, не заводилась.

Відповідно до довідки голови КСН «селища Волонтерівка» від 04.01.2016 року відповідач ОСОБА_2 проживає без реєстрації в будинку по вул.Брестська, 42.

Крім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив що після смерті матері фактично прийняв спадщину та доглядає за спадковим майном, яким є житловий будинок по вул.Брестська, 42 в місті Маріуполі.

Згідно з частинами 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, встановлені обставини свідчать, що відповідач ОСОБА_2, будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті своїх батька та матері, фактично прийняв спадщину у вигляді будинку по вул.Брестська, 42 та є споживачем електричної енергії за особовим рахунком №279-40 у вказаному будинку.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ч.,ч. 4, 5 ст. 319, 322 ЦК України власність зобов’язує, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, і не може використовувати право власності на шкоду правам та інтересам суспільства.

Із вчинених взаємних конклюдентних дій, які полягали у підключенні до електромережі, відкритті особового рахунку, споживанні та оплаті спожитої електроенергії, між сторонами склалися фактичні договірні відносини з постачання споживачу електроенергії, на умовах, передбачених Законом України “Про електроенергетику” та Правилами, у зв’язку із цим у сторін виникли взаємні права та обов’язки, які притаманні договірним.

Виходячи з положень статей 6, 526, 626 - 631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Крім того, статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 42 Правил користування електричною енергією для населення, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

22 грудня 2015 року при перевірці представниками ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виконання вимог Закону України «Про електроенергетику» будинку відповідача було виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення, що виразилось у самовільному підключенні електроустановок (токоприймачів, електроповодки) до електромережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку шляхом встановлення дооблікового вимикача.

За цим фактом було складно акт № 206369 від 22 грудня 2015 року про порушення Правил використання електричної енергії, який був підписаний трьома представниками ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». ОСОБА_2, в присутності якого складався акт про порушення, відмовився від підписання вказаного акту, про що було зроблено відповідний запис в акті, оскільки вважав, що в його діях не має порушення, а вказаний перемикач був встановлений за довго до цього з дозволу та відома енергопостачальника. Вказані факти визнані відповідачем в судовому засіданні, а також підтверджені показами свідка ОСОБА_5, який входив до складу рейдової бригади позивача.

Також відповідач був освічений про дату та час розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією, оскільки у складеному акті (в пункті 9) було повідомлено споживача про дату, час та місце розгляду акту про порушення, що власне було ним підтверджено в судовому засіданні.

11 січня 2016 року на засіданні комісії Маріупольського РЕМ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення, відповідно до протоколу № 1065 від 11 січня 2016р. було прийнято рішення про нарахування ОСОБА_2 за порушення правил користування електричною енергією суми збитків недорахованої електричної енергії на загальну суму 10856,44 грн.

Засідання комісії відбулось за участю відповідача проте отримувати протокол він відмовився та йому було направлено рекомендованим листом, який повернувся за спливом строку зберігання, що підтверджується копією поштового конверту.

Про результати розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією та нарахування суми збитків відповідач був обізнаний, але не погоджувався із такими висновками.

З огляду на ці обставини позивачем були дотримані положення законодавства щодо належного складання акту про порушення, повідомлення споживача про дату та час засідання комісії, а також про результати розгляду виявлених в акті порушень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил згідно із законодавством України.

Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Правопорушенням в електроенергетиці є порушення правил користування енергією і самовільне підключення до об'єктів електроенергетики.

Згідно Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, (далі - Правила) споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки (п. 42 Правил).

Згідно пункту 48 Правил користування електричною енергією для населення, споживач несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку.

Відповідно до пункту 53 Правил користування електричною енергією для населення у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об’єкта або має право користуватися цим об’єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

У разі причетності побутового споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. № 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачами правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2, який є власником домоволодіння, доказів своєї невинуватості не надав, не спростував наявність виявлених актом порушень.

Натомість виявлений у відповідача дообліковий вимикач не опломбований, а будь-які не узгоджені з енергопостачальником розірвання в електромережі споживача до приладу обліку не допускаються чинним законодавством, що встановлено пунктом 1.5.33 Правил улашутванян електроустановок, відповідно до якого в електропроводці до розрахункових лічильників наявність паянь не допускається.

Виходячи із обставин, встановлених в судовому засіданні та підтверджених належними доказами, актом про порушення, показами свідка, суд приходить до висновку про доведеність факту порушення відповідачем ОСОБА_2 правил користування електричної енергії, який як спадкоємець, що прийняв спадщину, має нести повну відповідальність за виявленні порушення та оплату вартості спожитої, але неврахованої приладом обліку електроенергії.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які згідно платіжного доручення складають 1600,00 гривень

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту, але не враховану приладом обліку електричну енергію – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 а, кв.10) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (код ЄДРПОУ 00131268, м.Краматорськ, вул.Островського, 8) заборгованість за спожиту, але невраховану приладом обліку електричну енергію у сумі 10 856,44 грн. та судовий збір в сумі 1600,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення буде виготовлено 15 січня 2018 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов