Рішення № 71569718, 09.01.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4971/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/Мотивоване/

09 січня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря Клугер Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №233/4971/17 за позовом ОСОБА_1 (представник позивача за договором ОСОБА_2С.)

до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4В.),

«про визнання дій протиправними, дискримінаційними та зобов’язання вчинити певні дії»

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області «про визнання дій протиправними, дискримінаційними та зобов’язання вчинити певні дії», в якому просить:

- визнати дії ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправними та дискримінаційними щодо не відновлення та припинення йому виплат пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити йому виниклу заборгованість з березня 2016 року та поновити йому виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1,

пославшись на таке:

З серпня 2014 року по лютий 2016 року він перебував на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції м. Шахтарсьа Донецької області, та отримував пенсію за віком на пільгових умовах у м. Вільнянську Запорізької області.

З березня 2016 року виплата пенсії йому була припинена. Про факт припинення виплати пенсії Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області належним чином йому не повідомило.

27 червня 2017 року він змінив місце реєстрації та проживання з адреси: Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Ушинського, буд. 145, на адресу: АДРЕСА_1.

21 липня 2017 року він звернувся до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про прийняття на пенсійний облік та поновлення виплат пенсії за віком з березня 2016 року.

З 21 липня 2017 року по 12 вересня 2017 року відповідачем виплати не поновлено. Про прийняття рішення щодо поновлення виплат або відмову у поновленні виплат пенсії йому належним чином не повідомлено.

12 вересня 2017 року він звернувся ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з письмовою заявою з метою отримання роз’яснення з приводу питання не виплати пенсії.

ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.09.2017 № 22303/03/07-46 повідомлено, що він є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 в ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та підставою для поновлення виплати пенсії є рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за результатами розгляду подання з урахуванням акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яким підтверджено факт проживання за задекларованою адресою. Також в листі було зазначено, що пенсія йому буде поновлена з моменту припинення виплати з урахуванням обміну інформацією з Єдиної інформаційної бази між органами соціального захисту населення та управлінням Пенсійного фонду України.

Вважає дії відповідача щодо непоновлення йому виплати пенсії протиправними з огляду на ст.19 Конституції України, на приписи ст.ст.46,47,49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також дискримінаційними з огляду на порушення статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.22,24 Конституції України через відсутність єдиного підходу до виплати йому пенсії як тимчасово переміщеній особі порівняно до виплати пенсій іншим громадянам України згідно з діючим законодавством.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав за наведених у позовній заяві підстав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за довіреністю ОСОБА_4 позов не визнав за підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, з посиланням на таке:

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З серпня 2014 року по лютий 2016 року ОСОБА_1 перебував на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції м. Шахтарськ Донецької області, та отримував пенсію за віком на пільгових умовах у м. Вільнянськ Запорізької області.

З 27 червня 2017 року позивач змінив місце реєстрації. Згідно зі штампом у паспорті ОСОБА_1 з 27.06.2016 р. зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виплату пенсії позивачу призупинено з 01.03.2016 р. після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ від 20.10.2014 р. внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених в частині першій цієї статті.

Пунктом 2 статті 4 вищезазначеного Закону передбачено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону №1706, на момент їх виникнення.

Таким чином,особа, яка зареєстрована на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам», призначення (поновлення) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509.

Згідно з п.2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Відповідно до п.9 Порядку № 509 у разі зміни місця проживання заявник звертається за виданням довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

За наявності у особи письмової відмови у взятті на облік відповідно до Порядку № 509 та документів, що підтверджують місце проживання (реєстрації) на території, яка контролюється українською владою, відповідний територіальний орган пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи поновлює її пенсійну виплату.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З’ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №2509104813 від 24.09.2012 р. (а.с.11).

За даними паспорта ОСОБА_5 (копія на а.с.6-9) до 27.06.2017 р. він був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

До березня 2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа і отримував пенсію у відповідних відділеннях ПФ України в Запорізьській області і м. Запоріжжя (а.с.64-73).

З 27.06.2017 р. позивач має відмітку в паспорті (а.с.9) про постійну реєстрацію місця його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4.

21.07.2017 р. ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з проханням запросити його пенсійну справу з Комунарського району м. Запоріжжя для виплати пенсії за місцем проживання (а.с.67,74).

Відповідно до Довідки відповідача №8001 від 21.12.2017 р. (а.с.54) позивач перебуває на обліку в ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду Донецької області, пенсія позивачу фактично не виплачується з березня 2016 року.

Даючи оцінку правомірності дій відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з березня 2016 року, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-1У) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-1У виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону № 1058-ІV.

З березня 2016 року виплата позивачу пенсії не поновлена у зв’язку з відсутністю у нього довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Про дану обставину відповідач зазначив у письмових запереченнях на адміністративний позов. Проте, на наявність будь-якого рішення або розпорядження ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з цього питання відповідач не зазначив, на вимогу суду таке рішення не надав.

Можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не передбачена діючим законодавством України.

Отже, діями відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача порушені його права на отримання пенсії, оскільки відповідач на виконання вимог ст.49 Закону № 1058-IV не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

При розгляді даної справи суд застосовує практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем як внутрішньо переміщеною особою приписів Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509, оскільки з часу постійної реєстрації на підконтрольній Українській владі території в місті Костянтинівка Донецької області позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи, визначений Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ від 20.10.2014 р., тож не має обов’язок дотримувати положень цього Закону щодо можливості отримання належних йому пенсійних виплат.

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з п.2 ст.1 Протоколу N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відстуність у ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, його проживання на території проведення антитерористичної операції до її початку, а також зміна місця реєстрації та проживання позивача після початку проведення АТО, не може бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення та створення будь-яких перешкод для отримання пенсії на відміну від інших громадян України.

Отже, в діях ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суд вбачає ознаки дискримінації по відношенню до позивача як особи, яка на час початку АТО була зареєстрована на території, визнаної в подальшому тимчасово окупованою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є протиправними та дискримінаційними, а тому відповідача слід зобов’язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з березня 2016 року.

Тож позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, 139 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса зареєстрованого місця проживання за паспортом: АДРЕСА_2, 85100)

до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Код ЄДРПОУ 37544278, адреса місцезнаходження: вул. Ціолковського,25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113),

«про визнання дій протиправними, дискримінаційними та зобов’язання вчинити певні дії» - задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не відновлення та припинення з березня 2016 року виплати пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, протиправними та дискримінаційними.

Зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, виплату пенсії за віком на пільгових умовах з березня 2016 року.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати по сплаті судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. на користь ОСОБА_1, а також в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. в доход держави.

Відкласти складання рішення у повному обсязі до 18.01.2018 р.

На рішення суду до Донецького апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: