Рішення № 71569364, 12.01.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14064/17

Провадження № 2-а/263/71/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області, у складі: головуючої судді Шатілової Л.Г., при секретарі Кузь К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфренції у залі суду м. Маріуполя адміністративну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати протиправними дії ОСОБА_5 об’єднаного управління ПФУ м. Маріуполя Донецької області щодо припинення йому виплати пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року; зобов'язати Центральне об'єднане управління ПФУ м. Маріуполя Донецької області поновити йому виплату пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць; зобов'язати Центральне об’єднане УПФУ м. Маріуполя Донецької області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду.

26.12.2017 року представник позивача – адвокат ОСОБА_2 надав заяву про зміну предмету позову, в якій висунув позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та просив суд визнати противоправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення виплати йому пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року; зобов’язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити йому виплату пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року; допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць; зобов’язати ГУ ПФУ в Донецькій області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду, відповідно до статті 382 КАС України. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.11.1996 року позивач здобув право на пенсію за вислугою років. 21.10.2014 року позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа в УПСЗН Ізмаїльської міської ради, після чого він звернувся до Ізмаїльського об’єднаного УПФУ Одеської області, де був взятий на облік як отримувач пенсії за вислугою років. 29.12.2016 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, та у січні 2017 року звернувся до ОСОБА_5 об’єднаного УПФУ м. Маріуполя Донецької області з заявою та необхідним пакетом документів для здійснення виплати пенсії за вислугу років за місцем реєстрації проживання. Подані заяву та документи було передано до ГУ ПФУ в Донецькій області, на підставі яких відповідач виплачував позивачу пенсію за вислугою років за місцем його реєстрації та проживання в період з січня 2017 року по липень 2017 року. У серпні 2017 року виплата йому пенсії була припинена, однак жодного рішення про припинення виплати пенсії, прийняття якого передбачено ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач не отримував. Натомість, з листа ОСОБА_5 об’єднаного управління ПФУ м. Маріуполя Донецької області № 150/М-01-01-01 від 18.08.2017 року позивачу стало відомо, що поновлення виплати пенсії буде здійснено йому відповідності до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365. Також у листі зазначено, що виплата пенсій внутрішньо переміщеним пенсіонерам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалося зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених в п. 1 та п. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних внутрішньо переміщеним особам», постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. З 01.08.2017 року виплата пенсії позивачу була припинена до надання необхідних документів, зокрема оригіналу та копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу (УСЗН). Такі дії відповідачів порушують права та законні інтереси позивача на отримання пенсії, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просила відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні також просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

З’ясувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.1996 року позивач ОСОБА_1 здобув право на пенсію за вислугою років, що підтверджується посвідченням № 21260 від 11.11.2016 року /а.с. 8/.

21.10.2014 року позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа в УПСЗН Ізмаїльської міської ради, після чого він звернувся до Ізмаїльського об’єднаного УПФУ Одеської області, де був взятий на облік як отримувач пенсії за вислугою років. Дана обставина не заперечувалася сторонами.

29.12.2016 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії ОК 015937 /а.с. 5/.

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_5 об’єднаного УПФУ м. Маріуполя Донецької області з заявою та необхідним пакетом документів для здійснення виплати пенсії за вислугою років за місцем реєстрації проживання. Подані заяву та документи було передано до ГУ ПФУ в Донецькій області, на підставі яких відповідач виплачував позивачу пенсію за вислугою років за місцем його реєстрації та проживання в період з січня 2017 року по липень 2017 року, у серпні 2017 року виплата йому пенсії була припинена.

ОСОБА_5 об’єднаного управління ПФУ м. Маріуполя Донецької області № 150/М-01-01-01 від 18.08.2017 року позивача було повідомлено про те, що виплата пенсій внутрішньо переміщеним пенсіонерам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалося зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених в п. 1 та п. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних внутрішньо переміщеним особам», постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. У зв’язку з цим з 01.08.2017 року виплата йому пенсії була припинена до надання необхідних документів, зокрема оригіналу та копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу (УСЗН) /а.с. 9/.

Відповідно до довідки УСЗН № 11269 від 25.09.2017 року ОСОБА_1 станом на 25.09.2017 року на обліку в УСЗН не перебуває /а.с. 10/.

Судом також встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 39/1 від 28.07.2017 року ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії з 01.08.2017 року, у зв’язку з відсутністю в пенсійній справі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Однак, згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з абзацом 4 п. 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 р. (далі за текстом Порядок № 22-1) заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, припинення виплати пенсії позивачу, у зв’язку з відсутністю в пенсійній справі довідки про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи не відповідає положенням ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Більш того, позивач, отримавши постійну реєстрацію у м. Маріуполі, має право не виплату пенсії за вислугою років на загальних підставах, а не як внутрішньо переміщена особа.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Згідно зі статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08.07.2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1-6 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про порушення права позивача на отримання пенсії за вислугою років, з метою захисту та відновлення прав та законних інтересів останнього, суд вважає необхідним визнати противоправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року; рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 39/1 від 28.07.2017 року про припинення ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.08.2017 року – скасувати; зобов’язати відповідача поновити ОСОБА_1, виплату пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року, задовольнивши позов.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 12, 73-77, 139, 241-246, 255-256, 371, 382 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, 3 м. Слов’янськ Донецька область, 84122) щодо припинення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 87555) виплати пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 39/1 від 28.07.2017 року про припинення ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.08.2017 року - скасувати.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, виплату пенсії за вислугою років з 01.08.2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду, відповідно до статті 382 КАС України.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.Г. Шатілова