Ухвала суду № 71556444, 02.01.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6806/17

Провадження № 1-кс/487/34/18

У Х В А Л А

Іменем України

02.01.2018 року слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Попович А.Г., розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Миколаївській області Шульги В.П. у кримінальному провадженні № 42017150000000279 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 року старший слідчий СУ ГУ НП в Миколаївській області Шульга В.П., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1, в рамках здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017150000000279, звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) за номером картки № 4149 6293 2012 6709 на ім’я ОСОБА_2; на банківський рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) за номером картки № 4149 6293 2012 6709, заборонивши всі операції за даними рахунками.

Підставою для внесення клопотання стало те, що грошові кошти розміщені на цих рахунках є майном, на яке спрямоване кримінальне правопорушення і набуті в результаті його вчинення.

Слідчий в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.

На підставі до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання розглянуто без участі слідчого, прокурора, власника майна та захисника.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

СВ Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42017150000000279 зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками ч. 3 ст. 369 КК України за фактом пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення вказаною службовою особою в інтересах того хто пропонує таку вигоду дій з використанням наданого їй службового становища.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно розпорядження першого заступника голови Миколаївської ОДА від 21.06.2017 №232-рк «Про тимчасове виконання обов’язків генерального директора комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» тимчасово, на період до призначення в установленому порядку керівника комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради (далі – КП «Миколаївський міжнародний аеропорт»), але не більше ніж на строк до шести місяців, покладено виконання обов’язків генерального директора зазначеного підприємства на ОСОБА_2 з 23.06.2017.

У кінці листопада – на початку грудня 2017 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, у ОСОБА_2 під час тимчасового виконання обов’язків генерального директора КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» до 23.12.2017 виник злочинний умисел, спрямований на надання пропозиції передачі неправомірної вигоди в сумі 5 000 000 грн., з подальшим наданням такої вигоди голові Миколаївської ОДА ОСОБА_3, який є службовою особою, яка займає відповідальне становище, за вчинення з використанням наданого службового становища, у його інтересах дій, а саме продовження строку дії його повноважень як генерального директора зазначеного підприємства та укладення з ним трудового контракту на зазначену посаду.

Після цього, у вищевказаний час ОСОБА_2, реалізуючи злочинний умисел, за власної ініціативи зустрівся у м. Києві з головою Миколаївської ОДА ОСОБА_3, довів до його відома свої злочинні наміри.

27.12.2017 приблизно о 15:30 та о 18:20 ОСОБА_2 двічі прибув до службового кабінету голови Миколаївської ОДА ОСОБА_3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, якому повідомив про можливість надання йому 28.12.2017 приблизно о 20:00–21:00 год. частини запропонованої раніше неправомірної вигоди у сумі 2 500 000 грн., отримані ним у якості «відкату» від представників підрядників, якими виконуються роботи з реконструкції аеропорту.

28.12.2017 приблизно о 22:00 год. ОСОБА_2, прибув до службового кабінету ОСОБА_3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, який діяв під контролем правоохоронних органів, якому згідно раніше наданої пропозиції надав частину неправомірної вигоди в сумі 700 000 грн. за вчинення ОСОБА_3 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за продовження строку дії повноважень генерального директора КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» ОСОБА_2 та укладення з ним трудового контракту на зазначену посаду.

28.12.2017 р. затримано ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

29.12.2017 року, в ході обшуку автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, вилучено пластикову картку банку ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) за номером картки № 4149 6293 2012 6709 на ім’я ОСОБА_2

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку зокрема на гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції.

Так, з матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) за номером картки № 4149 6293 2012 6709, є майном на яке спрямоване кримінальне правопорушення і могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, зокрема внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України.

Таким чином, слідчим доведено необхідність арешту вказаних грошових коштів, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання в цій частині та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цих грошових коштів.

Разом з тим, зі змісту вимог та положень ст.98 КПК України, випливає, що розрахункові рахунки в банківських установах не можуть вважатися речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відкриття, обслуговування та закриття банківських рахунків є однією з банківських послуг, яка надається на підставі договору банківського рахунка. Таким чином банківський рахунок не являється матеріальним об'єктом та не може бути речовим доказом.

Отже банківський рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) за номером картки № 4149 6293 2012 6709, не являється майном в розумінні вимог ст. 170 КПК України на яке можливо накласти арешт, а тому в цій частині клопотання слідчого не підлягає задоволенню.

За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Накласти арешт на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) за номером картки № 4149 6293 2012 6709 на ім’я ОСОБА_2, заборонивши всі операції з ними.

В задоволенні клопотання про накладення арешту на банківський рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) за номером картки № 4149 6293 2012 6709, заборонивши всі операції за даними рахунками - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому СУ ГУ НП в Миколаївській області Шульга В.П.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: З.М. Сухаревич