Вирок № 71555077, 11.01.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.01.2018

Справа № 334/5005/17

Провадження № 1-кп/334/191/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., за участю прокурора Антонова Д.К., представника потерпілої особи ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

06.10.2005 року Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців;

28.10.2008 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України покарання частково приєднане до вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 06.10.2005, та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. Звільнився 11.08.2009 по відбуттю строку покарання;

15.03.2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців;

22.05.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч.4 ст.70 КК України до вироку приєднано вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2013 та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, звільнений 30.04.2014р.,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2017 року о 18 годині 15 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні офісу ПрАТ «Київстар» (код ЄРДПОУ 21673832), який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 179, обрав в якості об’єкта злочинного посягання майно, що знаходилось у приміщенні вищевказаного офісу. Після цього, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2, діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу, зі столу працівника ПрАТ «Київстар» взяв SIM/картридер, серійний номер 474687, що перебуває на балансі ПрАТ «Київстар», вартість якого складає 417 грн. 86 кого без урахування ПДВ, після чого поклав його до кишені своїх брюк. Своїми діями ОСОБА_2 спричинив ПрАТ «Київстар» матеріальну шкоду на загальну суму 417 грн. 86 коп., без урахування ПДВ.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно знаходився у вказаний час у приміщенні офісу ПрАТ «Київстар». Він на робочому столі працівника офісу побачив картрідер, який його зацікавив, він його відєднав від комп’ютера, взяв, бо хотів раніше придбати собі такий самий, поклав до кишені і залишив приміщення офісу. У цей час у кімнаті працівників офісу не було, був тільки відвідувач біля терміналу, який не бачив його дій. Пізніше на вимогу працівників поліції він добровільно видав вказаний предмет. У судовому засіданні 10.01.2018р. пояснив, що повністю визнає свою вину, щиро кається, попросив вибачення у представника ПрАТ «Київстар» і просив сурово не карати.

Представник потерпілої особи ПрАТ «Київстар» ОСОБА_1 пояснила, що викрадений SIM/картридер був повернутий представникові ПрАТ «Київстар», а тому спричинена шкода відшкодована шляхом повернення викраденого майна, у звязку з чим цивільний позов не предявлявся. На суворому покаранні не наполягає.

Крім показань обвинуваченого і представника потерпілої особи вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює в ПрАТ «Київстар» в офісі, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 179. В пятницю 09 червня 2017 року вона біля 18-00 год. залишила робоче місце, однак приміщення офісу залишалося ще відкритим для відвідувачів, у ньому розташовано два термінали, вхід вільний. На її столі як завжди залишався SIM/картридер, який постійно підключений, і з яким вона працює. Він має свій інвентаризаційний номер. В понеділок, після вихідних, вона вийшла на роботу і виявила відсутність SIM/картридера на собочому столі. Негайно викликала охорону, потім поліцію. В ході огляду відеозапису з камери спостереження було встановлено обставини, за яких було здійснено крадіжку SIM/картридера, та причетну до цього особу.

Згідно показань свідка ОСОБА_5, який працює в службі охорони в ПрАТ «Київстар» в офісі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 179, в понеділок 12.06.2017р. вранці працівник ОСОБА_4 звернулася до нього з приводу відсутності на її робочому місці SIM/картридера, який вона використовує у своїй роботі. Зясували, що ніхто з інших працівників його не брав, переглянули відеозапис, з якого встановили особу, яка таємно викрала цей пристрій з робочого столу 09.06.2017р. після того, як працівник ОСОБА_4 залишила своє робоче місце. Пізніше він впізнав по предявленим фотознімкам ОСОБА_2 як особу, яка згідно відеозапису 09.06.2017р. з приміщення офісу викрала SIM/картридер.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що влітку 2017 року він був у відділенні поліції Дніпровського району, його запросили і він був понятим при тому, як обвинувачений видав поліцейським картридер.

Також вина ОСОБА_2 підтверджується дослідженими у судовому засіданні документами:

протоколом огляду місця події від 07.07.2017р., в ході якого ОСОБА_2 в присутності понятих видав SIM/картридер в пластиковому корпусі, на якому мається штрих-код та номер 474687, пояснивши, що він викрав його з магазину «Київстар», заявою про добровільну видачу;

протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2017р., згідно якого свідок ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_2 як чоловіка, відомого йому на імя ОСОБА_2, який 09.06.2017р. приблизно о 18-10 год. зайшов до відділення «Київстар» по пр. Соборному, 179;

протоколом огляду предмета від 10.07.2017р., згідно якого в присутності понятих та представника потерпілої особи ОСОБА_7 було оглянуто SIM/картридер в корпусі прозорого кольору, на якому мається наліпка з штрихкодом і серійним номером 474687;

розпискою представника ПрАТ «Київстар» ОСОБА_7 про отримання на відповідальне зберігання SIM/картридера, серійний номер 474687;

протоколом огляду від 10.07.2017р., згідно якого предметом огляду являється 5 фрагментів відеозапису з камер відео спостереження, розташованих в приміщенні ПрАТ «Київстар» по пр. Соборному, 179;

матеріалами фрагментів відеозапису з камери відео спостереження, розташованої в приміщенні ПрАТ «Київстар» по пр. Соборному, 179, з якого вбачається що в приміщення відділення ПрАТ «Київстар» зайшов ОСОБА_2, роздивившись приміщення та стіл працівника офісу, за яким працівник відсутній, сів біля столу, лівою рукою від’єднав SIM/картридер, тримаючи його у руці, встав, підійшов до терміналу, переклав предмет у ліву кишеню брюк, після чого залишив приміщення.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого злочину повністю доведена. Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому суд приймає до уваги характер і ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння, особу обвинуваченого, який раніше судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, а також приймає до уваги ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, зокрема, визнання вини, щире каяття, що є обставиною, що пом’якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 найбільш суворий вид покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, який щиро розкаявся у вчиненому, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, і щодо нього є підстави для застосування ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки, що на думку суду буде необхідним і достатнім для досягнення мети його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366-371, 373-376 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, якщо він на протязі іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов'язки.

В порядку ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази – SIM/картридер, переданий на відповідальне зберігання уповноваженій особі ПрАТ «Київстар» залишити за належністю власнику ПрАТ «Київстар».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: Турбіна Т. Ф.