Постанова № 71554591, 08.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

712/18839/12

П О С Т А Н О В А

08.09.2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря – Бомбушкар В.П.

прокурора – Дідик Н.В.

потерпілого – ОСОБА_1

представник потерпілого – адвокат ОСОБА_2

підсудного – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді заяву підсудного ОСОБА_3 про відвід головуючому по справі № 712/18839/12 (1/308/16/16) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст. 140, ч.2 ст. 367 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.140, ч.2 ст.367 КК України.

Підсудний ОСОБА_3 подав до суду заяву про відвід головуючого у справі мотивуючи таким тим, що зі сторони судді до нього спостерігається необ»єктивне відношення. В заяві про відвід судді підсудний зазначає, що постійно має місце затягування розгляду справи, призначення справи на 16 год., а реальний початок розгляду 16 год. 30 хв. Також у повістці від 06.07.2017 року про дату засідання вказується дата і час 09 год. 00 хв. 09.08.2017 року, однак коли підсудний з представниками громадської організації прийшли на засідання, їм повідомили, що засідання не о 9 год. 00 хв., а о 16 год. 00 хв. Коли вони прибули в судове засідання о 16 год. 00 хв., на вказане засідання не з»явилися свідки і прокурор, як з»ясувалося прокурор з 09.08.2017 року перебуває у відпустці. Підсудний вбачає в цьому змову між представником обвинувачення прокурором Дідик Н.В. та суддею Придачук О.А.

Окрім того, вважає, що суддя належить до корупційних схем головного лікаря ЗОКЛ ім. Новака – ОСОБА_4, у якого бухгалтером працює дружина судді Придачук О.А. Зазначає, що суддею Придачук О.А. у 2015 році виносилося незаконне та упереджене рішення відносно його сина ОСОБА_3 На всі вимоги забезпечити свідків суддя не реагує, зауваження до уваги не бере. Підсудний двічі вимагав відводу, однак у його проханнях було відмовлено, що також підтверджує факт упередженого ставлення та корумпованості судді. Також від сторонніх людей йому стало відомо, що суддя обговорює дану справу і говорить, а можливо, й навмисно передає для нього через його друзів, що може як виправдати, так і засудити його, і не знає як поступити.

В судовому засіданні підсудний підтримав подану ним заяву про відвід судді, просив суд задовольнити заяву про відвід.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти вказаної заяви про відвід судді, зазначив, що заява про відвід є немотивованою, безпідставною, надуманою, та непідтвердженою належними та допустимими доказзами. Вважає, що підстав, передбачених ст. 54 КПК України (в ред. 1960 року), для відводу судді немає. Просив суд відмовити в задоволенні заяви про відвід.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 погодилвся з позицією прокурора та просив у задоволенні заяви про відвід відмовити.

Потерпілий ОСОБА_1 погодився з позицією свого представника.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і ОСОБА_1 проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з’ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Вказане узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року , схваленими Резолюцією Економічної та ОСОБА_6 ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Стаття 54 КПК України (в ред. 1960 року), визначає вичерпний перелік обставин для відводу судді.

Відповідно до вищевказаної статті суддя не може брати участь у розгляді кримінальної справи:

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого,

цивільного позивача або цивільного відповідача;

2-1) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

2-2) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому статтею 61-1 цього Кодексу;

3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу.

У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Відповідно до ч.2 ст. 56 КПК України (в ред. 1960 року) заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава

для відводу стала відома після початку судового слідства.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об’єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 260 КПК України (в ред. 1960 року) головуючий у судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, і забезпечує належний високий рівень судового процесу. Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, які обмежують або порушують їх права, це заперечення заноситься до протоколу.

При цьому дії головуючого спрямовані на забезпечення можливості здійснення всіма учасниками процесу їх прав та обов»язків, а особи, які беруть участь у справі, зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права, не зловживаючи ними, та виконувати процесуальні обов»язки.

Так, у справі «П»єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб»єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб»єктивний та об»єктивний аспект.

Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з»являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.

Не погодження з процесуальними діями та рішеннями головуючого не є підставою для його відводу та сам по собі факт часткового задоволення чи відмови в задоволенні клопотання по справі, не свідчить про упереджене ставлення судді до розгляду даної справи або зацікавленість у її розгляді.

Відвід головуючому по справі підсудний також мотивує тим, що суддя Придачук О.А. розглядав справу щодо його сина.

Стаття 55 КПК України (в ред. 1960 року) визначає випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Відповідно до вказаної статті, суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку, а так само брати участь в новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, поставлених з його участю.

Суддя, який брав участь у розгляді справи в апеляційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в касаційному порядку, а так само в новому розгляді справи в касаційній інстанції після скасування ухвали, постановленої з його участю.

Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді тієї ж справи в суді першої інстанції і в апеляційному порядку, а так само в повторному розгляді справи в касаційному порядку, якщо постанову (ухвалу), винесену з його участю, скасовано.

Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в перегляді цієї справи за нововиявленими обставинами та перегляді справи Верховним Судом України.

Таким чином, дана стаття визначає недопустимість повторної участі судді у розгляді конкретної кримінальної справи в якій суддя вже брав участь.

Розгляд суддею інших справ щодо особи, яка заявила відвід чи її близьких не є підставою для відводу.

Аналізуючи заяву про відвід, суд прийшов до висновку, що підстави викладені в заяві та мотиви не є обґрунтованими доводами про неможливість суддею розгляду справи, будь-яка заінтересованість судді у результаті розгляду справи або сумнів в об»єктивності та неупередженості не підтверджені посиланнями на певні достовірні факти, а тому приводу для відводу не вбачається.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку учасників судового розгляду, мотивацію відводу, дослідивши зазначені в даній заяві доводи, причини та підстави для відводу, суд не вбачає підстав для його задоволення, так як останній не вмотивований, безпідставний, необґрунтований, відсутні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу, а тому приходить до переконання, що в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 54-57, 260 КПК України ( в ред.1960 року), суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви підсудного ОСОБА_3 про відвід головуючому по справі № 712/18839/12 (1/308/16/16) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст.140, ч.2 ст. 367 КК України – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_7