Ухвала суду № 71552451, 09.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/1279/16-к

Провадження №11-кп/772/182/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Федчука В.В.,

суддів : Ващук В.П., Мішеніної С.В.

зі секретарем: Міхневич І.А.

з участю:

прокурора - Тучика А.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016020120000257 від 29.03.2016 за апеляційною скаргою з доповненнями потерпілого ОСОБА_3 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 Жовтнева-132, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого на тимчасових зробітках, раніше несудимого, на утриманні двоє малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_5., ІНФОРМАЦІЯ_6,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призачено покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі п.в ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2440,00 грн. матеріальної та 3 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

В с т а н о в и в :

Згідно вироку суду першої інстанції, 29.03.2016 р. о 8-50 год. ОСОБА_2 біля магазину «Ассоль» в м.Гайсині по вул. Грушевського, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, умисно, безпричинно, проявляючи особливу зухвалість в присутності сторонніх осіб, підійшов до припаркованого на узбіччі дороги належного ОСОБА_3 автомобіля НОМЕР_1, двічі вдарив металевою трубою по лобовому склу зазначеного автомобіля і розбив його, спричинив таким чином матеріальну шкоду потерпілому на суму 1750,00 грн.

ОСОБА_3 подав до суду цивільний позов до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду, заподіяну злочином, в сумі 2440,00 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн., а також судові витрати.

Дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

В апеляційній скарзі з доповненнями потерпілого ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв’язку з м’якістю покарання, яке призначено обвинуваченому ОСОБА_2 та несправедливому частковому задоволенні цивільного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_2 він отримав тілесні ушкодження, а також він не згоден з тим, що судом зазначено у вироку суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся, однак вибачення у апелянта не просив. Сума коштів витрачена потерпілим, на поїздки у суд та лікування, значно більша ніж судом задоволена.

Також потерпілий ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що довідка про судимість відносно ОСОБА_2, надана у судовому засіданні суду першої інстанції, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 по – батькові - Акрамажанович, а у довідці про судимість – Аркамжанович.

Крім того апелянт вказує, що дії ОСОБА_2 слід перекваліфікувати з ч.1 ст. 296 КК України на ч.4 ст. 296 КК України.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу з доповненнями, просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, прокурора Тучика А.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями потерпілого, оскільки вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями потерпілого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним обґрунтованим і вмотивованим.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення по даному кримінальному провадженні об’єктивної істини.

Висновок суду, щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні, інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України є правильними і ніким на оскаржуються.

Всупереч твердженням потерпілого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі з доповненнями, судом першої інстанції, при призначенні покарання враховано визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66 КК України пом’якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні злочину особи та попередження нових злочинів.

Обираючи покарання ОСОБА_2, за відсутності обтяжуючих, пом’якшуючими його покарання обставинами суд визнав щире каяття й правдиві показання, відсутність у нього судимості, позитивні характеристики з місця проживання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей; відповідно до ст. 12 КК України скоєний злочин є невеликої тяжкості, заподіяна злочином шкода потерпілому не відшкодована, а також прохання потерпілого покарати обвинуваченого відповідно до норм закону.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що виправлення ОСОБА_2 і запобігання скоєнню ним нових злочинів можливо, призначивши йому покарання у виді обмеження волі. Однак як було встановлено судом першої інстанції на підставі п.в ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» ОСОБА_2 підлягає звільненню від призначеного покарання, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, не позбавлений батьківських прав відносно них, вперше скоїв злочин невеликої тяжкості.

Крім того, злочинними діями ОСОБА_2 заподіяно ОСОБА_3 моральної шкоди у виді моральних страждань у виді страху, тривоги, психологічного дискомфорту, почуття образи, приниженої гідності, з огляду на глибину та тривалість перенесених позивачем душевних переживань внаслідок протиправних дій цивільного відповідача, як вбачається з вироку, суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 виходив із засад розумності і справедливості, з урахуванням вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, пунктів 3,5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.05.1995 р «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»

Як вбачається з вироку суду, на користь потерпілого ОСОБА_3, стягнуто з ОСОБА_2 3 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки такий розмір забезпечить баланс між захистом порушених прав позивача та інтересів відповідача (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), який є працездатним, має на утриманні двох малолітніх дітей. Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, в сумі 2440,00 грн., підтверджені товарним чеком ФОП «ОСОБА_7М.» від 29.03.2016 р. на суму 1600 грн. – вартість скла лобового, накладною від 30.03.2016 року про купівлю ущільнувача для лобового скла на суму 150 грн., рахунку-фактури ФОП «ОСОБА_8К.» від 30.03.2016 р. на виконані роботи по заміні лобового скла на суму 690,00 грн., підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди судом відмовлено у зв'язку з їх з недоведеністю.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції розглянув цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 відповідно до чинного законодавства, належним чином обґрунтував підстави в частині його задоволення та відмови.

Твердження потерпілого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі з приводу недійсності довідки про судимість відносно ОСОБА_2 безпідставні, оскільки в матеріалах кримінального провадження знаходиться довідка про судимість з вірно зазначеними даними обвинуваченого ОСОБА_2А.(а.с. 121).

Вимоги потерпілого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, щодо зміни кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 на ч.4 ст. 296 КК України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки обвинувачений заздалегідь не заготовлював знаряддя злочину, не знав коли потерпілий приїде.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо виду та міри обраного покарання для ОСОБА_2, суми цивільного позову і вважає, що вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року є законним та обґрунтованим і зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405,407,419 КПК України, апеляційний суд , -

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу з доповненнями потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року, щодо ОСОБА_2, засудженого за ч. 1 ст. 296 КК України – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя: