Постанова № 71549825, 11.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22-ц/790/473/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» Жила Богдана Вікторовича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2017 року у справі № 640/14428/17 (суддя Шмадченко С.І. ) за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія поліс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року та визнання недійсним додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18 листопада 2015 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

В апеляційній скарзі представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття або повернути позивачеві. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції правил підсудності. Під час апеляційного розгляду справи представник ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» надав клопотання про направлення справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справа підсудна Київському районному суду м. Харкова.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України, в редакції на час постановлення ухвали, передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України, в редакції на час постановлення ухвали, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 1 Розділу III ЦПК України. Частиною 2 ст. 109 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються за їхнім місцезнаходженням.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі Генеральної угоди № 14 від 24 жовтня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитні договори № 15.3-14/07-СК від 24 жовтня 2007 року, № 15.55-00/07-СК від 24 грудня 2007 року, № 15.17-00/08-ск від 27 березня 2008 року, № 15.18-00/08-СК від 28 березня 2008 року та № 15.19-00/08-СК від 28 березня 2008 року.

18 листопада 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21 МБ, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціну договору у порядку та строки встановлені цим договором.

27 листопада 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк» укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору від 18 листопада 2015 року та додаткової угоди до нього.

З договору про відступлення права вимоги вбачається, що місцезнаходження відповідачів є м. Київ, тобто за межами територіальної підвідомчості Київського районного суду м. Харкова.

Враховуючи, що ПАТ «ВТБ Банк» відступило ПАТ «Фінансова компанія «Поліс» грошові зобов'язання за кредитними договорами № № 15.3-14/07-СК, 15.55-00/07-Ск, 15.17-00/08-ск; 15.18-00/08-ск та № 15.19-00/08-СК, ПАТ «ВТБ Банк» зареєстровано за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про підсудність справи Київському районному суду м. Харкова.

Посилання представника позивача на ч. ч. 5, 8 ст. 110 ЦПК України, в редакції на час постановлення ухвали, не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Так, даний спір виник з приводу договору про відступлення права вимоги укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ПАТ «Фінансова компанія «Поліс». Боржник ОСОБА_2 не є стороною у вказаному договорі та договір оскаржується з підстав відсутності у ПАТ «Фінансова компанія «Поліс» ліцензії про надання послуг з факторингу та здійснення валютних операцій.

Отже, на договір факторингу (договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами), укладений між юридичними особами, ч. ч. 5, 8 ст. 110 ЦПК України не розповсюджується.

Частиною 1 ст. 380 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності .

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2017 року 2017 року не може бути визнана законною, обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати цю ухвалу районного суду, встановити підсудність цивільної справи Шевченківському районному суду м. Києва та направити справу на розгляд за встановленою підсудністю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 380-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» Жила Богдана Вікторовича задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2017 року про відкриття провадження у справі.

Встановити підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги -Шевченківському районному суду м. Києва та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Повне судове рішення буде складено 16 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді -

Повний текст судового рішення складено 12 січня 2018 року.