Ухвала суду № 71547597, 09.01.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.01.2018 Справа № 543/1091/17

Провадження № 1кс/554/386/2018

УХВАЛА

Іменем України

09 січня 2018 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Троцька А.І.

при секретарі - Зайцевій Я.А.

за участю слідчого - Сойма Д.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання слідчого Оржицького ВП Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно, -

в с т а н о в и в:

Слідчий, за погодженням із процесуальним керівником, звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, посилаючись на те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017170090003723 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.206-2, ч.2 ст.345 КК України .

У рамках розслідування цього кримінального провадження з ним об’єднано матеріали кримінальних проваджень (досудових розслідувань) № 12017170000000343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.206-2 КК України та № 12017170000000344 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

03.11.2017невстановлені слідством особи, використовуючи підроблені документи внесли неправомірні відомості щодо складу засновників СТОВ «Агрофірма» Оржицька» ( код ЄДРПОУ 00845855), а саме внесли недостовірні відомості про те, що власників корпоративних прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали свою частку статутному капіталі підприємства іноземній фірмі «ОСОБА_4 ЛТД», та таким чином протиправно заволоділи майном підприємства,що заподіяло велику шкоду СТОВ «Агрофірма» Оржицька».

Після чого, 04.11.2017 близько 17.00 години в с. Тарасенкове Оржицького району Полтавської області, невстановлені слідством особи, за допомогою заздалегідь найнятих людей намагалися взяти під свій контроль вищезазначене підприємство, яке незаконним шляхом відчужили на свою користь.

Так, у рамках розслідування цього кримінального провадження установлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.,80 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення та спілкується з іншими причетними до вчинення кримінального правопорушення особами засобами телефонного зв’язку.

05.11.2017 ОСОБА_5 добровільно надав працівникам поліції мобільний телефон «Nexus 5LG» IMEI : 3534/9006/0758/824, із сім картою мобільного зв’язку НОМЕР_1.

Вказаний засіб зв’язку визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Зважаючи на це, є достатні підстави вважати, що мобільний «Nexus 5LG» IMEI : 3534/9006/0758/824, із сім картою мобільного зв’язку НОМЕР_1 є засобом вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з того, що для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного кримінального правопорушення, для збереження слідової інформації, у зв’язку з необхідністю проведення судових експертиз, встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також для встановлення всіх обставин вчиненого злочину та в подальшому для забезпечення відшкодування заявлених в ході досудового розслідування цивільних позовів, слідчий просив накласти арешт на майно.

У судовому засіданні слідчий клопотання не підтримав, пояснив суду, що на даний час відпали потреби у накладенні арешту на мобільний телефон, вилучений у ході проведення огляду.

Суд, вислухавши думку слідчого, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.3 згаданої статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Установлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017170090003723 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.206-2, ч.2 ст.345 КК України .

У рамках розслідування цього кримінального провадження з ним об’єднано матеріали кримінальних проваджень (досудових розслідувань) № 12017170000000343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.206-2 КК України та № 12017170000000344 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

У рамках розслідування цього кримінального провадження установлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кВ.,80 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення та спілкується з іншими причетними до вчинення кримінального правопорушення особами засобами телефонного зв’язку.

05.11.2017 року ОСОБА_5 добровільно надав працівникам поліції мобільний телефон «Nexus 5LG» IMEI : 3534/9006/0758/824, із сім картою мобільного зв’язку НОМЕР_1, який визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий у судовому засіданні клопотання не підтримав та вказав, що у накладенні арешту на телефон «Nexus 5LG» IMEI : 3534/9006/0758/824, із сім картою мобільного зв’язку НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 на даний час відпала потреба.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого з вищенаведених підстав.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 172 КПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання слідчого Оржицького ВП Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст проголошено 12.01.2018 року.

Слідчий суддя Октябрскього

райного суду м.Полтави А.І. Троцька