Вирок № 71544126, 12.01.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2308/17

Провадження №: 1-кп/0343/17/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Лицура І.М.,

з участю: секретаря судових засідань - Бойків В.П.,

прокурора - Попадинець О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 08.12.2017 року за номером № 12016090160000861, про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Оболоня, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, що має середню освіту, непрацюючого, неодруженого, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ухилився від призову на строкову військову службу.

Злочин вчинено за таких обставин:

На виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указом Президента України № 122/2016 від 29 березня 2016 року «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2016 році», було постановлено призвати на строкову військову службу придатних за станом здоров'я до військової служби громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

ОСОБА_2 з 2013 року перебував на обліку призовників Долинського об'єднаного військового комісаріату Івано-Франківської області. Згідно витягу з книги протоколів призовної комісії № 11 від 21 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 визнаний придатним для військової служби і підстав, предбачених ст.ст. 17,18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на відстрочку та звільнення від призову на строкову службу у нього не було. 18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 під розписку було вручено повістку про прибуття до військового комісаріату на 27 жовтня 2016 року для подальшого відбуття у складі команди до військової частини Збройних Сил України. При цьому працівниками Долинського ОМВК було попереджено ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за неявку до військового комісаріату у строк, вказаний у повістці. 27 жовтня 2016 ОСОБА_2 разом з іншими призовниками та уповноваженою особою на підставі наказу № 127 від 27.10.2016 року, виданого військовим комісаром Долинського ОМВК, прибули до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, що знаходиться по вул. Довженка, 21 в м.Івано-Франківськ. Перебуваючи в Івано-Франківському обласному військовому комісаріаті та не маючи права на відстрочку від призову на строкову військову службу ОСОБА_2, без поважних причин, самовільно, без будь-якого на те дозволу, з метою ухилення від строкової військової служби того ж дня покинув його територію та зник у невідомому напрямку.

В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при викладених в обвинувальному акті обставинах. При цьому пояснив, що дійсно 27 жовтня 2016 він разом з іншими призовниками та уповноваженою особою військового комісаріату Долинського ОМВК прибули до Івано-Франківського обласного військового комісаріату. Він думав, що буде там проходити комісію і його не призвуть на службу, так як має проблеми із зором. Однак, коли зрозумів, що повинен іти до армії, то покинув територію комісаріату та втік. Він розуміє, що вчинив неправильно і щиро розкаюється у вчиненому та просить його суворо не карати.

Так як обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю та дав суду показання, аналогічні пред'явленому обвинуваченню, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, за згодою всіх учасників судового розгляду і у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, суд обмежив обсяг досліджуваних доказів в даному кримінальному провадженні, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, сумнівів у добровільності та істинності позиції якого в суду немає, та дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 335 КК України, оскільки він ухилився від призову на строкову військову службу.

Обираючи покарання ОСОБА_2, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, оскільки обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин не встановлено.

До пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він неодружений, не працює, має середню освіту, несудимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах Долинської ЦРЛ не перебуває, виріс в благополучній сім'ї, проживає разом з матір»ю, вітчимом та 2 братами, позитивно характеризується по місцю проживання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд також керується вимогами ст. 65 КК України та роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд вважає, що за наявності вищеназваних пом'якшуючих покарання обставин, відсутності обтяжуючих та з урахуванням особи обвинуваченого, його суб'єктивного відношення до вчиненого, йому слід призначити покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ст. 335 КК України, за якою його визнано винним.

Дане покарання, на думку суду, відповідає скоєному та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових злочинів, а більш м'яке покарання не відповідамите меті виправлення обвинуваченого.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Судових витрат у кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлявся.

Рчові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370,373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: