Постанова № 71543188, 26.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/63/17 Справа № 200/8956/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Посунся Н.Є., Свистунової О.В.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

03 червня 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №50208С28, згідно умов якого відповідач отримав у тимчасове користування грошові коштиу розмірі 94800,00 доларів США зі сплатою 12,55% відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 18 серпня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем за вказаним кредитним договором, було укладено договір поруки №50208Р3 від 21.08.2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_3 та позичальником, згідно до умов якого поручитель має зобов'язання перед кредитором - солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позивальником зобов'язань за кредитним договором. В порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання з повернення кредитних коштів належним чином не виконує, в результаті чого станом на 20.05.2014 року утворилась заборгованість, яка складає 79259,58 доларів США та 22387,66 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 72269,20 доларів США, 3% річних на суму простроченого кредиту - за період з 16.05.2011 року по 20.05.2014 року - 576,58 доларів США, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.04.2013 року по 30.04.2014 року - 6332,49 доларів США, 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом - за період з 16.05.2013 року по 20.05.2014 року - 81,32 доларів США, пеня за основним боргом за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 17786,23 грн., пеня за процентами за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 4601,43 грн. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість за кредитним договором в розмірі 79259,58 США доларів та 22387,66 грн. та судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №50208С28 від 21.01.2008 року у розмірі 79259,58 доларів США та 22387,66 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 72269,20 доларів США, 3% річних на суму простроченого кредиту за період з 16.05.2011 року по 20.05.2014 року - 576,58 доларів США, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.04.2013 року по 30.04.2014 року - 6332,49 доларів США, 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом за період з 16.05.2013 року по 20.05.2014 року - 81,32 доларів США, пеня за основним боргом за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 17786,23 грн., пеня за процентами за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 4 601,43 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у розмірі по 1887,90 грн., з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з неї заборгованості по кредиту та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову банку (а.с. 92 - 95 т.1).

Із апеляційною скаргою звернулась також ОСОБА_3, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення в частині задоволених позовних вимог банку до неї та ухвалення у цій частині нового про відмову в задоволенні даних позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 21 серпня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №50208С28, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 94800,00 доларів США з кінцевою датою погашення - 18 серпня 2023 року для оплати придбання нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 15-18 т.1).

Згідно пункту 2.2.1 кредитного договору №50208С28 від 21 серпня 2008 року позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки 15,55% річних.

Відповідно до п.п. 2.4.2, 5.2. вказаного вище договору у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати невиконання відповідних зобов'язань за договором до повного погашення простроченої заборгованості за кредитом за цим договором.

Додатком №1 до кредитного договору №50208С28 від 21 серпня 2008 року сторони погодили графік погашення кредиту за договором (а.с. 19-20 т.1).

Також сторонами кредитного договору №50208С28 від 21 серпня 2008 року було погоджено таблицю сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, що є додатком №2 до вказаного договору (а.с. 21-23 т.1).

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_2 (позичальник) 21.08.2008 року було укладено договір поруки №50208Р3, згідно умов якого, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, а також відшкодувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в тому числі суму кредитів, проценти, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання (а.с. 24-25 т.1).

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, видавши кошти відповідачу ОСОБА_2 в розмірі 94800,00 доларів США, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №3990 від 21.08.2008 року (а.с. 27 т.1). Факт отримання кредитних коштів не заперечується ОСОБА_2, що стверджується змістом її апеляційної скарги. Крім того, визнання відповідачем умов кредитного договору підтверджується фактом часткового його виконання, згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку, що долучені до матеріалів справи.

Встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №50208С28 від 21 серпня 2008 року, станом на 20.05.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 79259,58 доларів США та 22387,66 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 72269,20 доларів США, 3% річних на суму простроченого кредиту - за період з 16.05.2011 року по 20.05.2014 року - 576,57 доларівСША, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.04.2013 року по 30.04.2014 року - 6332,49 доларів США, 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом за період з 16.05.2013 року по 20.05.2014 року - 81,32 доларів США, пеня за основним боргом за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 17786,23 грн., пеня за процентами за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 4601,43 грн. Розмір даної заборгованості підтверджується наданими банком розрахунками заборгованості, які є арифметично правильними та не спростовані відповідачами (а.с. 7-9, 197-199 т.1), а також підтверджується випискою по рахунку (а.с. 200-221 т.1).

05 лютого 2014 року позичальнику ОСОБА_2 за вих. №050/29-89, №050/29-87 та поручителю ОСОБА_3 за вих. №050/29-88, №050/29-90 було направлено листи з вимогою здійснити дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №50208С28 від 21 серпня 2008 року протягом 60 днів з дня отримання даних письмових вимог; зазначено, що станом на 05.02.2014 року до сплати нараховано 76359,42 дол. США та 17226,75 грн. Кожним з відповідачів вказані вимоги отримані 21.03.2014 року, що стверджується розписками відповідачів на копіях відповідних листів (а.с. 29, 30, 31, 32 у т. 1).

13 грудня 2016 року за заявою ОСОБА_2 у справі призначено судово-економічну експертизу для встановлення розміру заборгованості за кредитним договором №50208С28 від 21 серпня 2008 року, станом на 20.05.2014 року, відповідно до змісту умов договору, із зазначенням щомісячного розрахунку розміру боргу за його складовими (розміру заборгованості за тілом кредиту, за процентами, розміру пені тощо); оплату експертизи зобов'язано провести ОСОБА_2 (а.с. 226-227, 224-225 т.1).

Однак, матеріали справи були повернуті суду без проведення експертизи, в зв'язку з несплатою ОСОБА_2 рахунку на попередню оплату проведення експертизи, який був отриманий її представником ОСОБА_4 07.02.2017 року, що підтверджується письмовою розпискою представника відповідача (а.с. 12, 13 т.2).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; приймаючи до уваги, що порука за договором поруки №50208Р3 від 21.08.2008 року не припинена, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність солідарного стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за кредитним договором №50208С28 від 21 серпня 2008 року, яка утворилась станом на 20.05.2014 року в розмірі 79259,58 доларів США та 22387,66 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом -72269,20 доларів США, 3% річних на суму простроченого кредиту - за період з 16.05.2011 року по 20.05.2014 року - 576,57 доларів США, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.04.2013 року по 30.04.2014 року - 6332,49 доларів США, 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом - за період з 16.05.2013 року по 20.05.2014 року - 81,32 доларів США, пеня за основним боргом за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 17786,23 грн., пеня за процентами за період з 20.05.2013 року по 20.05.2014 року - 4601,43 грн.

Судом правильно визначено розмір вищевказаної заборгованості, що підтверджується наданими банком розрахунками заборгованості, які є арифметично правильними та відповідають умовам кредитного договору (а.с. 7-9, 197-199 т.1), а також підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 200-221 т.1).

Доводи відповідачів щодо непогодження з розміром нарахованої заборгованості є безпідставними та необґрунтованими; клопотань про представлення чи витребування судом доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України в редакції, яка діяла по 14.12.2017 року (ст.ст. 77, 78 ЦПК України в редакції, що діє з 15.12.2017 року), відповідачами не заявлено. Більше того, призначена судом для з»ясування розміру заборгованості судово-економічна експертиза не була проведена, в зв'язку з несплатою ОСОБА_2 рахунку за її проведення.

При вирішення питання щодо правомірності присудження до стягнення 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, колегія виходить з наступного.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції (для боргу у національній валюті) за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Як встановлено судом, умови вищезазначеного кредитного договору, зокрема, щодо сплати тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, відповідачі належним чином не виконували.

Враховуючи те, що частина друга статті 625 ЦК України підлягає застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, а тому, у справі, яка переглядається, положення частини другої статті 625 ЦК України застосовано правильно, нарахування 3% річних є правомірним.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 19.10.2016 року у справі за №761/6313/14-ц.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, розмір присудженої до стягнення пені у загальній сумі 22387,66 грн. (17786,23 грн. + 4601,43 грн.), який не перевищує навіть розміру боргу за тілом кредиту, що дорівнює 72269,20 доларів США (за курсом гривні до дол. США на час розгляду справи судом першої інстанції 12,93, становить 934440,76 грн.), - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки.

Апеляційним судом встановлено, що банк змінив строк виконання основного зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, направивши позичальнику та поручителю відповідну вимогу від 05.02.2014 року, яку необхідно було виконати протягом 60 днів з дня її отримання. Згідно розписок відповідачів, кожним з них вимога банку про дострокове виконання зобов»язань за кредитним договором була отримана 21.03.2014 року (а.с. 29 - 32 у т. 1).

Пунктом 4.2.1 кредитного договору передбачено, що одночасно з виникненням події невиконання зобов»язань у банку виникає право вимоги дострокового виконання позичальником зобов»язань за цим кредитним договором. Позичальник зобов»язаний сплатити заборгованість протягом 10 банківських днів з дня отримання повідомлення банку про дострокове виконання зобов»язань за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи отримання 21.03.2014 року відповідачами вимоги банку від 05.02.2014 року про дострокове виконання зобов»язань за кредитним договором, кінцева дата дострокового погашення заборгованості настала не раніше 31.03.2014 року.

Разом з тим, посилання поручителя ОСОБА_3 на те, що банк, направивши їй листа від 28.05.2012 року за вих. №29-3371, змінив строк виконання зобов'язання, не можуть бути прийняті до уваги судом. Як вбачається зі змісту вказаного листа ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 28.05.2012 року, банк повідомляє поручителя про наявність заборгованості, станом на 25.05.2012 року, у певному розмірі, однак не вимагає дострокового виконання умов кредитного договору; банк, згідно змісту листа, просить сплатити заборгованість за договором та пеню, а також контролювати своєчасне здійснення в майбутньому платежів, передбачених договором (а.с. 59 т.2).

У листі банку від 23.05.2012 року за №050-29-3227 на ім»я ОСОБА_2, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач зазначає про наявність заборгованості за вищевказаним кредитним договором у певному розмірі, станом на 23.05.2012 року, та попереджає про можливість застосування банком у майбутньому положень 4.2 кредитного договору щодо пред»явлення вимоги про дострокове виконання зобов»язання. Вказаний лист банку не містить вимоги про дострокове виконання умов кредитного договору.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що вищевказаним кредитним договором встановлено кінцеву дату погашення кредиту у повному обсязі 18.08.2023 року (п.2.2.1 кредитного договору); встановивши факт зміни кредитором строку виконання зобов»язання на 31.03.2014 року, - колегія дійшла висновку, що, звернувшись до суду з даним позовом 03 червня 2014 року року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»не пропустило шестимісячний строк пред»явлення вимоги до поручителя. Отже, підстави для визнання поруки припиненою - відсутні.

Колегія звертає увагу, що із заявою про застосування строку позовної давності відповідачі ні до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, ні при зверненні із заявами про перегляд заочного рішення - не звертались, такої вимоги не заявляли, тому суд апеляційної інстанції даний факт не перевіряє (а.с. 67-69 т.1, 87-88 т.2).

Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді