Рішення № 71541655, 10.01.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/205/17

п/с № 2/174/17/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді - Данилюк Т.М.,

за участю секретаря - Шарапової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрінвестпроект» про витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Унірем Агро», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, про витребування майна, обґрунтовуючи свій позов тим, що 14.05.2010 року на підставі Біржового контракту № ТЗ/36/42, укладеного між членами товарної біржі «Центральна товарна біржа» Ф.О.П. ОСОБА_2, з боку товариства «Унірем-Агро» та ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит», з боку покупця ТОВ «Днепрінвестпроект», був здійснений продаж ТОВ «Днепрінвестпроект» автомобіля марки ЗІЛ ММЗ, модель 4502, тип самоскидний кузов, 1991 року випуску. VIN НОМЕР_2, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, колір - зелений, реєстраційний № НОМЕР_4, зареєстрований Дніпродзержинським МРЕВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, що посвідчується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 26.06.2003 за 10 936 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 року у справі за позовом ТОВ «Унірем-Агро» до ТОВ «Днепрінвестпроект» про визнання недійсними біржових контрактів та зобов'язання повернути майно, даний Біржовий контракт визнано недійсним. Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що зазначений автомобіль зареєстрований за ОСОБА_1, у зв'язку з вищевикладеним просять зобов'язати відповідача повернути їм вказане майно, як безпідставно набуте ним.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі на підставах викладених у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися. Представник відповідача надав заперечення на позов, де зазначає, що відповідач є добросовісним набувачем спірного автомобіля, так як на момент його купівлі - 30.11.2011 року, ніяких заборон на його відчуження не існувало. МРЕВ було проведено його державну реєстрацію на ім'я відповідача. До того ж відчуження спірного майна ТОВ «Унірем-Агро», відбулося через біржові торги, повноважною на той час особою - призначеною постановою господарського суду від 18.02.2010 року, його ліквідатором, тобто відчуження було здійснено з волі його власника, від якого виступала уповноважена особа, а скасування в подальшому рішення про ліквідацію ТОВ «Унірем-Агро» не може мати правових наслідків для відповідача, оскільки закриття провадження у справі про банкрутства даного товариства не скасовує повноважень ліквідатора, який їх здійснював у термін, коли тривала ліквідаційна процедура.

В подальшому від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, враховуючи те, що у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 року, чітко встановлено коли позивач дізнався про порушення свого права, а станом на момент розгляду справи, строки позовної давності сплинули, а тому просив відмовити в задоволенні позову та просив розглядати справи без його участі та його довірителя.

Третя особа, до суду не з'являлася, хоча повідомлялася належним чином про дату, місце та час його проведення, про причини неявки суд не повідомляла.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 року Біржовий контракт № ТЗ/36/42 (Договір купівлі-продажу) укладений 14.05.2010 року між членами Товарної біржі «Центральна товарна біржа» фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 з боку ТОВ «Унірем Агро» та ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім фаворит» з боку покупця ТОВ «Днепрінвестпроект» про продаж автомобіля марки ЗІЛ-ММЗ, модель 4502, тип самоскидний кузов, 1991 року випуску, № VIN НОМЕР_3, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_6 (а.с 42-49) був визнаний недійсним, рішення господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили 27.11.2015 року (а.с.50).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 року провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» було припинено, де суд встановив факт того, що вимоги кредитора до боржника не мали ознак безспірності, а тому суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі.

Відповідно до листа Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровської області № 4888 від 28.07.2015 року, автомобіль марки ЗІЛ-ММЗ, модель 4502, тип самоскидний кузов, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 30.11.2011 року, зареєстровано за громадянином ОСОБА_1, що не заперечується відповідачем по справі та вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.( а.с.51-54).

В свою чергу, ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року, у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України регламентовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» вказує на форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.

Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Оскільки метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Тобто регламентований трирічний строк позовної давності, діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

В свою чергу, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. (а.с.47), на яке посилається позивач як на підставу позову, встановлено, що «17.04.2013 постановою господарського суду Дніпропетровської області, заяву заступника прокурора Печерського району м. Києва про перегляд постанови господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 у справі № Б38/124-09 за нововиявленими обставинами задоволено частково. Скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б38/124-09 від 18.03.2010 про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі, призначення ліквідатора - арбітражного керуючого Морозова І.А.

Тобто, з цього моменту позивач дізнався про те, що процедуру ліквідації було введено необґрунтовано, а його права у зв'язку з укладенням спірних правочинів порушені.

Отже, сплив строку позовної давності починається з моменту винесення постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2013, якою було скасовано призначення ліквідатором Морозова І.А. та введення ліквідаційної процедури».

З даним позовом позивач звернувся до суду 05.04.2017 року, тобто через чотири роки, після тог, як йому стало відомо про порушення його прав, що свідчить про пропуск строку загальної позовної давності, який встановлено тривалістю у три роки.

Згідно вимог частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, а судом встановлено, що строки позовної давності позивачем пропущені, в свою чергу позивач не ставив питання перед судом про поновлення строків позовної даності з посиланням на поважність причин пропуску, тому наявні підстави для відмови у позові за спливом строку позовної давності.

Враховуючи обставини викладені вище суд вважає, що у задоволенні позову ТОВ «Унірем Агро» необхідно відмовити, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України сплачений судовий збір віднести на рахунок позивача - ТОВ «Унірем Агро».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.256,257,261,267ЦК України, ст. ст. ст. ст. 12, 13, 81, 82,89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрінвестпроект» про витребування майна - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України 2017 р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Вільногірського міського суду Т.М.Данилюк