Постанова № 71538907, 10.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року справа №242/2081/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року у справі № 242/2081/17 (головуючий І інстанції Капітонов В.І., м. Селидове,) за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник) звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України (далі – відповідач, управління) про визнання дій щодо винесення рішення про відмову в призначені пенсії протиправними; скасування рішення про відмову в призначені пенсії № 1422 від 07 квітня 2017 року; зобов’язання управління призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.2-7).

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України № 1422 від 07 квітня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зобов’язано ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного Фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2017 року № 240 про призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зобов’язано ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного Фонду України зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.03.2007 року по 06.03.2008 року на підприємстві ТОВ «Ремшахстрой», до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року; з 01.12.2015 року по 28.02.2017 року; з 01.03.2017 року по 29.03.2017 року на підприємстві ВП «шахта Росія» ДП «Селидіввугілля». В задоволені решти позовних вимог відмовлено - (а.с. 55-57)

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що управління не порушило прав позивача, діяло в межах наданих йому законом та нормативно – правовими актами та не порушило вимог чинного законодавства, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, а саме: управлінням не зараховано до пільгового стажу період роботи з 19.03.2007 року по 06.03.2008 року на підприємстві ТОВ «Ремшахтострой», оскільки реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території підприємствами не здійснювались, перевірити достовірність наданих довідок не має можливості. До страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 28.02.2017 року, оскільки відсутні відомості про сплату єдиного соціального єдиного внеску до Пенсійного фонду України, з 01.03.2017 року по 29.03.2017 року, оскільки відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду України (а.с. 59-62).

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, звернувся з заявою № 240 від 29 березня 2017 року про призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.8-10).

Відповідач ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Управління Пенсійного фонду України та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства України, одночасно із заявою № 240 від 29 березня 2017 року надав наступні документи: заяву, копію паспорту і ІНН, трудову книжку серії АА № 099025 від 21 листопада 1994 року, копію військового квитка УН № 1127241, копію диплома з додатками ІА АР № 039701, довідку про навчання б/н від 31 березня 2017 року, видану ОСОБА_2 гірничим технікумом, довідки про особливий характер роботи, видані підприємством ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 26/57 від 09.02.2016 року, № 26 від 10 лютого 2016 року, довідку про фактичні спуски та підйоми у шахту, видану підприємством ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 26/57 від 09.02.2016 року, виписку з наказів про атестацію робочих місць, видану підприємством ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 26/57 від 09.02.2016 року, історичну довідку про реорганізацію ВП «Шахта 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», історичну довідку про реорганізацію ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», довідку про особливий характер роботи, видану підприємством ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» № 04-22/767 від 30.032016 року, довідку б/н від 29.03.2017 року про фактичні спуски та підйоми у шахту, видану підприємством ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» № 04-22/1069 від 31.03.2017 року, виписку з наказів про атестацію робочих місць, видану підприємством ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», довідку про особливий характер роботи, видану підприємством ТОВ «Ремшахтострой» б/н від 30.03.2017 року, довідку про фактичні спуски та підйоми у шахту, видану підприємством ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» № 108 від 22.03.2016 року (а.с.8-10).

Рішенням заступника начальника управління № 1422 від 07 квітня 2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії із заниженням пенсійного віку за нормами частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах. До пільгового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи з 19.03.2007 року по 06.03.2008 року на підприємстві ТОВ «Ремшахтострой», оскільки реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території підприємствами не здійснювались, тому підстав перевірити достовірність наданих довідок не має можливості; з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 28.02.2017 року на підприємстві ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» за відсутністю відомостей про сплату єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України; з 01.03.2017 року по 29.03.2017 року, оскільки відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України (а.с. 8-10).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі – Закон № 1788) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) пр. видобутку шахт і рудників та в металургії - за списком робіт і професій, затверджуваним КМУ, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах : робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

За правилами частини 1 статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційне наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (пункт 2 Порядку №18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

З системного аналізу наведених норм та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно не врахував період роботи позивача з 19.03.2007 року по 06.03.2008 року на підприємстві ТОВ «Ремшахтострой», оскільки позивач з 19.03.2007 року по 06.03.2008 року працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, з 31.03.2008 року прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею на підприємство ВП «шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» та продовжує працювати на теперішній час, тобто у суда не виникає сумнівів, що позивач у спірний період працював з повним робочим днем у шахті.

З апеляційної скарги вбачається, що підставою для відмови в призначені пенсії на пільгових умовах є неможливість проведення перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи позивача, колегія суддів з цих підстав зазначає наступне.

За положенням ч. 3 ст. 44 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 року № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Колегія суддів зазначає, що за вимогами чинного законодавства, неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Також, колегія суддів зазначає, що підстав вважати наведені в довідці відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Щодо не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 28.02.2017 року на підприємстві ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» за відсутністю відомостей про сплату єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та з 01.03.2017 року по 29.03.2017 року, з підстав відсутності відомостей про нарахування заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, то колегія суддів зазначає наступне.

На підставі пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов’язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону).

За таких обставин колегія суддів не приймає доводи апелянта, що відповідач правомірно не зарахував до страхового стажу період роботи позивача 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 28.02.2017 року на підприємстві ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» за відсутності відомостей про сплату єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та з 01.03.2017 року по 29.03.2017 року, з підстав відсутності відомостей про нарахування заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.

Крім того, згідно довідки форми ОК-5 в період роботи позивача з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року з його заробітної плати проводилися щомісячно утримування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України (а.с.13-14)

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 31.03.2008 року позивач прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею на підприємство ВП «шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» та продовжує працювати на теперішній час, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, а тому позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу роботи позивача вищезазначеного періоду підлягають задоволенню у повному обсязі, а посилання управління на те, що відомості про нарахування заробітної плати та відомості про сплату єдиного соціального внеску до ПФУ відсутні, є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.03.2017 року № 240 про призначення пенсії відповідно до частини1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи: з 19.03.2007 року по 06.03.2008 року на підприємстві ТОВ «Ремшахтострой», до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року; з 01.12.2015 року по 28.02.2017 року, з 01.03.2017 року по 29.03.2017 року на підприємстві ВП «шахта Росія» ДП «Селидіввугілля».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року – залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року у справі № 242/2081/17 за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати складання повного судового рішення та не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складене 10 січня 2018 року.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_3