Рішення № 71537949, 10.01.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

"10" січня 2018 р. Справа № 916/2994/17Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Бериславський машинобудівний завод” до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства про стягнення 10706,93 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2017 р. прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства ,,Бериславський машинобудівний завод”, порушено провадження у справі № 916/2994/17 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 20.12.2017 р.

В зв’язку з набранням чинності новою редакцією ГПК України ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2017 р. постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, останнє призначено на 10.01.2018 р.

Після закінчення підготовчого засідання 10.01.2018 р. представниками сторін подано письмову заяву про початок розгляду справи по суті в той самий день, яка судом задоволена відповідно до вимог ч.6 ст.183 ГПК України.

Згідно із приписами ст.240 ГПК України в судовому засіданні 10.01.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство ,,Бериславський машинобудівний завод” (далі – ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод”) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (далі – Причорномор ДРГП) 10706,93 грн. збитків у вигляді втраченого права на податковий кредит з ПДВ, понесених в результаті відсутності дій контрагента по оформленню податкової накладної.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод” посилається, зокрема, на приписи ст.ст.147,193,224 ГК України ст.ст.22,526,610,1064,1166 ЦК України, ст.ст.187,201 ПК України, умови договору про надання послуг від 26.11.2013 р. № 219/03 (від 25.11.2013 р. № 238/03), зведений розрахунок, який є додатком № 1 до договору, акти приймання виконаних робіт за червень, липень та жовтень 2017 р., платіжні доручення від 06.06.2017 р. № 2226 на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 4000,00 грн., від 04.07.2017 р. № 2675 на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 3333,33 грн., від 01.08.2017 р. № 3078 на суму 20241,58 грн., в т.ч. ПДВ – 3373,60 грн., претензії, докази їх отримання тощо та зазначає, що відповідач не виконав покладений на нього обов’язок оформити та зареєструвати у відповідному реєстрі податкові накладні, внаслідок чого позивач не може віднести кошти у розмірі ціни позову до податкового кредиту з ПДВ.

У доповненому відзиві на позовну заяву Причорномор ДРГП проти задоволення позову заперечує, оскільки:

- ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод” не послався на норму чинного законодавства, яка саме виконавця за договором про надання послуг зобов’язує подати належним чином оформлену податкову накладну, яка буде підставою для визнання податкового кредиту замовника;

- договором про надання послуг не передбачено дій відповідача по оформленню податкових накладних, а додаткових угод між позивачем та відповідачем з цього приводу не укладено;

- вимога про складання та реєстрацію податкової накладної – обов’язок, передбачений податковим законодавством України. При цьому за змістом ч.2 ст.1 ЦК України у господарських спорах податкове законодавство не застосовується, а тому і підстави для стягнення збитків з контрагента, який допустив порушення податкового законодавства, відсутні;

- немає складу правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до відповідальності у вигляді стягнення збитків, у т.ч. кошти, стягнення яких вимагає позивач, не відносяться до переліку, наведеного в ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України.

У відповіді на відзив ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод” називає твердження Причорномор ДРГП безпідставними та просить позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши відповідність їх доводів фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

26.11.2013 р. між ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод” (Замовник) та Південно-Українською гідрогеологічною експедицією, яка діє від імені та в інтересах Причорномор ДРГП, (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 219/03 (Договір), за змістом п.1.1 якого Виконавець зобов’язується за дорученням Замовника та у відповідності до умов даного Договору надати послуги по геологічному забезпеченню дослідно-промислової розробки і геолого-економічній оцінці експлуатаційних запасів підземних питних вод для затвердження їх в ДКЗ України по свердловинам №№ 2-183, 2-281 ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод” в м. Бериславі Херсонської області, а Замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити її вартість.

На виконання Договору надано обумовлені ним послуги, в зв’язку з чим сторонами оформлено акти приймання виконаних робіт за червень, липень, жовтень 2017 р. та проведено розрахунки, про що свідчать платіжні доручення від 06.06.2017 р. № 2226 на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 4000,00 грн., від 04.07.2017 р. № 2675 на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 3333,33 грн., від 01.08.2017 р. № 3078 на суму 20241,58 грн., в т.ч. ПДВ – 3373,60 грн.

Договір, який обліковується у позивача під датою 25.11.2013 р. та номером 238/03, акти виконаних робіт підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів. Факт укладання угоди, її виконання та перерахування в т.ч. ПДВ у сумі 10706,93 грн. (4000,00 грн. + 3333,33 грн. + 3373,60 грн.) визнано представниками сторін без застережень.

Вказуючи на ігнорування Виконавцем зобов’язань по оформленню та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого не може віднести сплачений у складі вартості послуг 10706,93 грн. ПДВ до податкового кредиту, Замовник звернувся спочатку до структурного підрозділу Виконавця з претензією від 31.08.2017 р. № 022/1227, а пізніше – безпосередньо до Виконавця з претензією від 29.09.2017 р. № 022/1397, в яких вимагав здійснити реєстрацію податкових накладних або компенсувати понесені збитки.

Отримавши претензії, що підтверджується відповіддю на першу з них та повідомленням про вручення другої, Виконавець залишив вимоги Замовника без задоволення, чим спричинив звернення до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України (із змінами): при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10); податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10); відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період (абз.18 п.201.10).

В ч.1 ст.173 ГК України надано визначення господарського зобов’язання, під яким слід розуміти зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати в т.ч. безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться…; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України збитками, зокрема є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків потрібна наявність складу відповідного господарського правопорушення, в т.ч.: протиправна поведінка, збитки, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Господарський суд, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що в діяннях Причорномор ДРГП наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання збитків, а саме:

- неправомірність поведінки – відповідач всупереч приписам п.201.10 ст.201 ПК України, ст.193 ГК України не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних та не надав позивачу на його оформлену претензіями вимогу податкові накладні, чим порушив закріплене в законі господарське зобов’язання;

- наявність збитків – в контексті ст.ст.224,225 ГК України збитком у даному випадку являється вартість втраченого майна у вигляді грошових коштів в сумі 10706,93 грн., право на які у вигляді податкового кредиту з ПДВ мало ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод”;

- причинний зв’язок між неправомірною поведінкою та збитками – в результаті незаконної бездіяльності Причорномор ДРГП право ПАТ ,,Бериславський машинобудівний завод” на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не може бути реалізовано, а, відтак, Замовник послуг втратив грошові кошти в загальній сумі 10706,93 грн.;

- вина – Причорномор ДРГП порушило абз.1,2 та 18 п.201.10 ст.201 ПК України, будучи про їх існування обізнаним або маючи таку можливість.

Враховуючи викладене, позов про стягнення 10706,93 грн. збитків у вигляді втраченого права на податковий кредит з ПДВ слід задовольнити.

Хибними є твердження Причорномор ДРГП щодо неіснування норми чинного законодавства, яка Виконавця за договором про надання послуг зобов’язує подати належним чином оформлену податкову накладну для визнання податкового кредиту Замовника, адже вони спростовуються змістом п.201.10 ст.201 ПК України.

Не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що договором про надання послуг не передбачено дій по оформленню податкових накладних, у зв’язку з чим його обов’язок відсутній, оскільки, як вказано в ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону, яким для спірних відносин виступає ПК України.

Що стосується посилань Причорномор ДРГП на ч.2 ст.1 ЦК України в обґрунтування неможливості застосування у господарських спорах податкового законодавства, то в цій частині суд вказує на те, що ч.2 ст.1 ЦК України забороняє застосування цивільного законодавства до податкових відносин, а не навпаки.

Доводам відповідача про неіснування складу правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а також щодо того, що кошти, стягнення яких вимагає позивач, не відносяться до переліку, наведеного в ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України, вже надана правова оцінка вище по тексту мотивувальної частини цього рішення.

Згідно п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (65070, м. Одеса, вул. Інглезі, 1, код 01432144) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Бериславський машинобудівний завод” (74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул. Введенська,73, код 00211004) 10706/десять тисяч сімсот шість/ грн. 93 коп. збитків у вигляді втраченого права на податковий кредит з ПДВ, понесених в результаті відсутності дій контрагента по оформленню податкової накладної, та 1600/одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12 січня 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман