Постанова № 71537278, 10.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2596/17 Головуючий у 1-й інстанції - Ладиченко С.В.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1061/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - Сокуренка ЄвгенаСергійовича на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - Сокуренко Євген Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покласти на відповідача.

Зазначає, що посилання відповідача на те, що коштами заволоділи шахраї необґрунтовані, оскільки кожна операція забезпечена авторизацією та ОТР - паролі для входу в комплекси та підтвердження платежів надсилалися на його номер мобільного телефону та доступні були лише відповідачу, а тому відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки несе її держатель. Крім того, суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а тому визнав свої зобов'язання за угодою.

В судовому засіданні 05 грудня 2017 року представник позивача підтримала апеляційну скаргу.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив.

В судове засідання 10 січня 2018 року представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.05.2012 року у розмірі 13110,80 грн. та судові витрати у розмірі 1600 грн.

Посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.05.2012 року відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідачем була підтверджена його згода на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором. Відповідно договору погашення здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надати ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти відповідно до кредитного договору для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками та комісією та інші витрати згідно кредитного договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.05.2012 року відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.11-44).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідачем була підтверджена його згода на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.9).

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, але це відбулось не з його вини, оскільки 08.01.2015 року на мобільний телефон відповідача зателефонували особи, які представились співробітниками ПАТ КБ «Приватбанк», та під час розмови йому було повідомлено його персональні дані, які зберігаються у базі банку, а саме: номер кредитної картки; прізвище, ім'я, по-батькові ОСОБА_2; прізвище, ім'я, по-батькові дружини відповідача, як гаранта - ОСОБА_3; суму грошового переказу, який йому повинні були здійснити у цей день у розмірі 2500 грн., а також запропонували відповідачу збільшити кредитний ліміт по кредитній картці. Одразу після вищезазначеного дзвінка з картки відповідача були зняті кошти 2530,00 грн. та 2732,00 грн., а всього 5262,00 грн., після чого відповідачем був здійснений дзвінок співробітникам ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням заблокувати кредитну карту та повідомлено про факт шахрайських дій відносно ОСОБА_2

Ці звернення були зафіксовані за №195955, №195956.

Згідно пункту 2.1.3.8. «Умов та правилам надання банківських послуг» у разі виникнення ризику несанкціонованого використання картки, держатель картки повинен звернутись до банку за телефоном 3700 та виконати дії необхідні для припинення дії картки.(а.с.39).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав у такому випадку вимоги пункту 2.1.3.8. «Умов та правил надання банківських послуг».

09.01.2016 року по факту шахрайських дій, відповідач звернувся з заявою, зареєстрованою за №1213, про вчинення кримінального правопорушення до Голосіївського РУГУ, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження №12016100010000171 від 10.01.2016 року та триває досудове слідство. (а.с.68,70).

11.01.2016 року відповідачем було надіслано заяву з повідомленням вищезазначених фактів до голови правління ПАТ КБ «Приватбанк», на що йому була надана формальна відповідь щодо неможливості встановлення особи відповідача (а.с.65-67).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Факт надання грошових коштів, може бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу, проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу саме відповідачу, а також не зважаючи на обізнаність з приводу проведення шахрайських дій відносно кредитної картки відповідача, не здійснив дій щодо блокування операцій з платіжною карткою відповідача.

Позивачем не доведено обставин, які б свідчили, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.05.2012 року відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.11-44).

Відповідачем була підтверджена його згода на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договірпро надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.9).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем долучені до позовної заяви письмові Умови та Правила надання банківських послуг де визначено, за яких умов та за якими правилами банк відкриває позичальнику банківську картку чи надає інші банківські послуги (а.с. 11-44).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт доручає банку списувати з будь-якого рахунку держателя, відкритого в Банку, зокрема з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

Відповідно до п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 06.12.2016 року має заборгованість - 13 110 грн., яка складається з наступного:

- 5489,29 грн. - заборгованість за кредитом;

- 1577,63 грн. - заборгованість за процентам за користування кредитом;

- 4943,37 грн. - заборгованість по пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована складова);

- 600,51 грн. - штраф (процентна складова).

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем у судовому засіданні не спростований, контррозрахунок не наданий.

Висновок суду першої інстанції, що невиконання відповідачем зобов'язання за вказаним договором відбулось не з його вини, а внаслідок щахрайських дій, а тому він не несе відповідальність за операції, що відбувались з його карткою, колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до п.2.1.1.7.3 Умов та Правил надання банківських послуг у разі якщо держатель дає згоду на проведення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними.

Згідно п.2.1.1.7.4 Умов та Правил надання банківських послуг держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення власника картки в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в стоплист платіжної системи.

Відповідно до ч.14.16 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб передбачений договором.

В судовому засіданні в апеляційному суді представник позивача пояснив, що кожна операція за допомогою платіжної картки забезпечена авторизацією та ОТР - паролі для входу в комплекси та підтвердження платежів надсилаються на номер телефону клієнта та доступні лише йому.

В судовому засіданні в апеляційному суді встановлено, що 08.01.2016 року відповідач зі свого телефону авторизував ПІН-код для проведення платіжної операції з його картки.

Відповідачем не надано суду доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження того, що ним було своєчасно повідомлено Банк щодо незаконного використання картки. Відповідачем не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІН - коду, а тому відповідальність за всі операції, що проводились з його карткою несе саме він.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в загальному розмірі 13110,80 грн. (5489,29 грн. - заборгованість за кредитом, 1577,63 грн. - заборгованість за процентам за користування кредитом, 4943,37 грн. - заборгованість по пені, 500 грн. штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, 600,51 грн. - штраф (процентна складова).

Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1600 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - СокуренкаЄвгена Сергійовича - задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.05.2012 року у розмірі 13 110,80 грн., з яких:

- 5489,29 грн. - заборгованість за кредитом;

- 1577,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 4943,37 грн. - заборгованість по пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована складова);

- 600,51 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1600 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 12 січня 2018 року.

Головуючий Судді