Рішення № 71537078, 10.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 січня 2018 року № 826/9401/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2016 №0000641402, №0000661402, №0000651402, №0000671402, №0133130303.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в своїй ухвалі від 04.10.2017 зазначила, що стверджуючи про відсутність фактичного виконання договору поставки від 08.11.2013 №08/11-13, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тітус Трейд", суди першої та апеляційної інстанції зазначали про встановлення проведеною перевіркою, що керівника TOB "Тітус Трейд" ОСОБА_1, яким безпосередньо підписувалась надана позивачем документація, визнано винним у вчинені злочину передбаченого частиною першою статтею 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво. В рамках кримінальної справи №756/12888/15-к директор TOB "Тітус Трейд" свою вину у вчиненні дій спрямованих на утворення та здійснення фіктивної підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності, визнав у повному обсязі. Кримінальне провадження стосовно керівника TOB "Тітус Трейд" ОСОБА_1 закрито Оболонським районним судом міста Києва з нереабілітуючих обставин.

Як зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Для правильного вирішення спору судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо керівника ТОВ "Тітус Трейд" ОСОБА_1, наявності відповідного вироку суду та надати встановленим обставинам правові висновки.

Крім цього, вищий суд вказав на те, що відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції зазначили про відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформтрест-консалтінг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергоринок", Товариством з обмеженою відповідальністю "УК "Модус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Алантєхсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМС Голд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Карденвол", оскільки позивачем не надано копій заявок про розмір партій поставки, доказів отримання та реалізації товару, доказів здійснення оплати товару, доказів понесених витрат та їх зв'язку із господарської діяльністю позивача. При цьому, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не досліджувалось питання реальності господарських операцій з урахуванням наявних в матеріалах справи відповідних первинних бухгалтерських документів наданих позивачем, які фіксують факти здійснення господарських операцій, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, надходження товару, тощо.

Судами попередніх інстанцій не були встановлені обставини щодо дотримання позивачем встановленого порядку підтвердження витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ТОВ "Газтрон-Україна" або є членами керівних органів платника податку, не надано оцінку та не перевірено обставин документального підтвердження понесення витрат на послуги міжнародного роумінгу, надані Приватним акціонерним товариством "МТС Україна".

В ухвалі суду від 13.10.2017 про призначення судового засідання судом запропоновано надати всі наявні докази на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017.

Під час нового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити адміністративний позов з урахуванням додаткових доказів, поданих на вимогу Вищого адміністративного суду України, які підтверджують товарність, реальність господарських операцій та використання відповідних послуг у господарській діяльності ТОВ "Газтрон-Україна".

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що надані докази не підтверджують здійснення позивачем та контрагентами реальних господарських операцій, долучені додаткові докази не підтверджують використання послуг наданих ПАТ "МТС Україна" в господарській діяльності товариства, не підтверджено також пов'язаності відряджень працівників ТОВ "Газтрон-Україна" з його господарською діяльністю, первинні документи оформлені на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та TOB "Тітус Трейд" не можуть визнаватись належними, оскільки за наслідками розгляду кримінальної справи прийнято рішення про закриття провадження в кримінальній справі з нереабілітуючих підстав, в якому зазначено про визнання вини керівником TOB "Тітус Трейд" у вчинені злочину, передбаченого частиною першою ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, що відповідає практиці Верховного Суду України.

Провадження у справі зупинялось за клопотанням представника позивача для надання часу з метою отримання відповідних доказів. Судом оголошувалась перерва за клопотання представника відповідача для надання можливості надати обґрунтовані заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час здійснення процесуальної дії) за клопотанням представника позивача та за відсутності заперечень представника відповідача судовий розгляд справи продовжено в письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

У період з 29.12.2015 по 27.01.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлень від 29.12.2015 №3227/26-15-13-02, №3229/26-15-13-02, №3232/26-15-13-02, №3230/26-15-13-02, №3231/26-15-13-02, №3228/26-15-13-02, №3233/26-15-13-02 та згідно зі статтями 20, 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Газтрон-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 10.02.2016 №22/26-15-14-02-01/34048506, яким встановлено порушення ТОВ "Газтрон-Україна":

- підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 584672,00 грн., у тому числі: за 2012 рік на суму 196883,00 грн. та за 2013 рік на суму 387789,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 2246793,00 грн.

- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 920888,00 грн., у тому числі: за жовтень 2012 року на суму 1563,00 грн., за листопад 2012 року на суму 108534,00 грн., за січень 2013 року на суму 153442,00 грн., за лютий 2013 року на суму 185973,00 грн., за березень 2013 року на суму 306388,00 грн., за квітень 2013 року на суму 15610,00 грн., за вересень 2013 року на суму 88103,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 20828,00 грн., за листопад 2013 року на суму 8213,00 грн., за квітень 2014 року на суму 20995,00 грн., за травень 2014р. на суму 1501,00 грн., за червень 2014 року на суму 712,00 грн., за липень 2014 року на суму 2156,00 грн., за серпень 2014 року на суму 4032,00 грн., за вересень 2014 року на суму 2838,00 грн.; завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 9970,00 грн., в тому числі: за листопад 2014 року на суму 3753,00 грн., за грудень 2014 року на суму 6217,00 грн.

- пункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 37459,23 грн., у тому числі: за 2012 рік на суму 2481,67 грн., за 2013 рік на суму 12903,86 грн., за 2014 рік на суму 22073,00 грн.

- пункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 25421,07 грн., у тому числі: за 2012 рік на суму 518,55 грн., за 2013 рік на суму 10641,77 грн., за 2014 рік на суму 14260,76 грн.

- пункт 2.6 розділу 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зі змінами та доповненнями.

На підставі складеного акту перевірки від 10.02.2016 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 26.02.2016 №0000641402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 730840,00 грн., у тому числі за основним платежем - 584672,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146168,00 грн.;

від 26.02.2016 №0000661402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 2246793,00 грн.;

від 26.02.2016 №0000651402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 957354,00 грн., у тому числі за основним платежем - 765883,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 191471,00 грн.;

від 26.02.2016 №0000671402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 9970,00 грн.;

від 26.02.2016 №0133130303, яким донараховано зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 108733,10 грн., у тому числі за основним платежем - 62880,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45852,80 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані ПК України.

Як встановлено під час розгляду справи, ГУ ДФС у м. Києві під час проведення перевірки дійшло до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум у взаємовідносинах з TOB "Тітус Трейд", TOB "Інформтрест-консалтінг", TOB "Укренергоринок", TOB "УК "Модус", TOB "Карденвол", TOB "Алантехсервіс" та TOB "ДМС Голд", в силу відсутності доказів, які б дали змогу дійти обґрунтованого висновку про достатню підтвердженість реальності господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB "Тітус Трейд" укладено договір поставки від 08.11.2013 №08/11-13, за умовами якого позивачем здійснювалось постачання на користь TOB "Тітус Трейд" газу вуглеводневого скрапленого та виписано видаткові накладні на загальну суму 433330,00 грн. (податок на додану вартість 86666,00 грн.): від 08.11.2013 №1879 - 352998,00 грн.; від 13.11.2013 №1907 - 166998,00 грн.

В акті перевірки вказано, що керівника TOB "Тітус Трейд", яким безпосередньо підписувалась надана позивачем документація, визнано винним у вчинені злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво. В рамках кримінальної справи №756/12888/15-к директор TOB "Тітус Трейд" свою вину у вчиненні дій спрямованих на утворення та здійснення фіктивної підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності, визнав у повному обсязі. Кримінальне провадження стосовно керівника TOB "Тітус Трейд" закрито Оболонським районним судом міста Києва з нереабілітуючих обставин у зв'язку з закінченням строків давності.

З урахуванням наведеної інформації відповідач дійшов висновку, що оскільки реальність вчинення господарських операцій відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 04.10.2017 вказала, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Разом з цим з ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 справа №756/12888/15-к вбачається, що невстановлені особи отримавши доступ до печатки TOB "Тітус Трейд" та програмно-технічного комплексу "клієнт-банк", використовуючи реквізити указаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, сприяли у вчиненні розтрат коштів службовими особами комунального підприємства "Жилкомсервіс" (ідентифікаційний код 34467793). При цьому TOB "Тітус Трейд" жодних договірних зобов'язань та робіт не виконувало, а кошти, отримані та рахунки TOB "Тітус Трейд" перераховувались "невстановленими особами на рахунки інших фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності" з метою конвертації безготівкових коштів у неконтрольовану готівку. Отже, ОСОБА_1 як керівник та невстановлені особи вчинили фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи TOB "Тітус Трейд" з метою прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності.

З приводу цього суд зазначає, що частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, відтак допущені ТОВ "Тітус Трейд" порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо відповідної посадової особи.

Відповідно до статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На думку суду, обґрунтування податковим органом факту узгодженості дій ТОВ "Газтрон-Україна" та ТОВ "Тітус Трейд" з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ "Тітус Трейд" та встановлення таких обставин на підставі належних доказів під час судового розгляду адміністративної справи, може слугувати підставою для висновку про правомірність висновку контролюючого органу необґрунтованості декларування податкового кредиту.

Проте, оскільки в доданій відповідачем ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 в справі №756/12888/15-к не містяться встановлені судом факти стосовно взаємовідносин між ТОВ "Газтрон-Україна" та ТОВ "Тітус Трейд", зокрема між посадовими особами, які б свідчили про фіктивність господарських операцій, обізнаність посадових осіб позивача про фіктивність діяльності контрагента, то висновок відповідача про відсутність реального вчинення господарських операцій лише на підставі цієї ухвали суду, на переконання суду, є необґрунтованим.

Крім цього, представник позивача зазначила, що документи, які підписані керівником ТОВ "Тітус Трейд", щодо якого є ухвала про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав (закінчення строків давності), водночас зі змісту ухвали вбачається визнання керівником вини у фіктивному підприємництві, не можуть братись судом до уваги, оскільки є не належними та не підтверджують здійснення господарських операцій. Наведений довід ґрунтується на правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 30.12.2015 №2а/3264/11/1070 (ЄДРСР - 54688653), в якій зазначено, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг, а тому віднесення відображених сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

На думку суду, таке тлумачення висновку Верховного Суду України не узгоджується з попередньою його практикою, за якою первинні документи мають бути складені виключно за наслідками здійснення платником податків фактичних, реальних господарських операцій, що спричиняють зміни майнового стану такого платника (наприклад, постанова Верховного Судом України від 06.12.2016, ЄДРСР - 63703964).

У даному випадку слід взяти до уваги, яким чином платник податків, який придбаває товари, роботи, послуги, має можливість перевірити контрагента на його не фіктивність, правомірність здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тітус Трейд" в зазначеному реєстрі не було інформації, яку позивач міг взяти до уваги, що могло б свідчити про розумну обачність у виборі контрагента. В свою чергу, контролюючий орган не надав доказів того, що була наявна доступна інформація, наприклад в електронних ресурсах фіскальних органів, про порушення кримінальної справи щодо керівника ТОВ "Тітус Трейд", наявність судових справ, рішень, які могли б свідчити про ризики здійснення господарських операцій з таким суб'єктом господарювання.

Крім того, за змістом частини першої статті 55-1 Господарського кодексу України наслідком визнання фіктивним суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи або припинення в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними на підставі рішення суду. Тому висновок про неможливість врахування всіх первинних, бухгалтерських документів такого суб'єкта господарювання без встановлення зазначених вище судом обставин не може вважатись обґрунтованим.

Оскільки спір стосується визначення позивачу податкових зобов'язань, що впливає на майнові права позивача, а також позбавляє права відображати відповідні суми податкового кредиту в звітних документах і як наслідок неможливості відшкодування податку на додану вартість, на думку суду, застосовною є стаття 1 Додаткового протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Умова щодо обмеження права особи мирно володіти майном на умовах, передбачених законом зумовлює необхідність перевірки відповідно до напрацьованих Європейським судом з прав людини принципів, за якими закон, на підставі якого особа позбавляється власності, повинен бути чіткий та передбачуваний, тобто особа повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки.

Судом уже зазначалось, що законодавство України не містить вимоги та повноважень здійснювати перевірку контрагентів особою, яка здійснює закупівлю, товарів, робіт, послуг. Разом з тим суд погоджується, що така особа повинна діяти з певною розумною обачністю, яка полягає у легальній можливості з доступних джерел встановити ризики здійснення господарських операцій з контрагентом, який має ознаки фіктивності чи існування рішень судів, які свідчать про нездійснення такими суб'єктами господарської діяльності. В даній справі відповідачем не зазначалось про існування такої інформації щодо ТОВ "Тітус Трейд". При цьому відповідачем не заперечується виконання позивачем своїх зобов'язань з боку позивача, не спростовуються доводи щодо руху активів, а лише зазначається про висновок суду в кримінальній справі про вчинення керівником ТОВ "Тітус Трейд" кримінального правопорушення щодо здійснення фіктивного підприємництва, однак в цьому рішенні відсутні мотиви, які б свідчили про протиправність дій з боку посадових осіб ТОВ "Газтрон-Україна" під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Тітус Трейд", наявність змови чи обізнаності позивача стосовно протиправних дій відповідача.

Отже, на думку суду, застосування представником відповідача податкового законодавства з урахуванням практики Верховного Суду України, наведеної у постанові від 30.12.2015 №2а/3264/11/1070 без встановлення та врахування зазначених судом обставин під час перевірки є свідченням застосування податкового законодавства у спосіб, який не може бути визнаним передбачуваним. Відповідно таке обмеження не може бути визнане таким, що здійснене на підставі закону в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Отже, зважаючи на відсутність у справі доказів недобросовісного характеру діяльності позивача за спірними господарськими операціями, прямих доказів порушення ним податкового законодавства, а також за відсутності доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неправомірне надання податкової вигоди своїм контрагентам), не можна розглядати законним і обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем вимог ПК України.

Крім того, слід погодитись з доводами позивача щодо необхідності врахування судом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bulves" AD проти Болгарії", №3991/03, від 22.01.2009 (пункти 62, 70, 71), в якому Суд, розглядаючи питання "справедливої рівноваги" між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав особи, мета якого відображається у структурі статті 1 Додаткового протоколу зазначив про неможливість покладення відповідальності на суб'єкта господарювання за зловживання контрагентом системою податку на додану вартість за умови, що не встановлено зловживань з боку такого суб'єкта господарювання. В іншому випадку це становитиме надзвичайне обтяження для суб'єкта господарювання, що порушує справедливий баланс.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій позивача з TOB "Інформтрест-консалтінг", ТОВ "Укренергоринок", ТОВ "УК "Модус", ТОВ "Алантєхсервіс", ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Карденвол" суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що однією з підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення податковим органом відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та TOB "Інформтрест-консалтінг" від 20.04.2012 №344-12, за умовами якого TOB "Інформтрест-консалтінг" зобов'язувалось поставити на адресу позивача скраплений газ партіями.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається в акті перевірки на неподання позивачем частини первинних документів: договору поставки від 20.04.2012 №344-12; маршрутні листи, журнал видачі довіреностей та документи щодо зберігання товару; інформації щодо матеріально-відповідальних осіб за отримання та зберігання товару; сертифікатів якості; інформації щодо виробника товару, країни походження товару; товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення по наступним видатковим накладним: від 26.11.2012 №РН-0004109; від 29.11.2012 №РН-0004170; від 30.11.2012 №РН-0004222; від 18.01.2013 №274; від 19.01.2013 №275; від 21.01.2013 №339; від 01.02.2013 №554; від 03.02.2013 №559; від 13.02.2013 №796.

Крім того, контрагент позивача придбав скраплений газ у ТОВ "Мульті-Аква", яке в свою чергу придбало газ у ТОВ "Грант Тайм", директор та засновник, якого в ході допиту повідомив, що надав свою згоду на реєстрацію зазначеного підприємства виключно за грошову винагороду, первинних документів не підписував, договорів не укладав, печаткою не розпоряджався, банківським рахунком не управляв.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копію договору поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) від 20.04.2012 №344-12 (том 2 а.с. 11-14) та копії первинної документації, яка складалась сторонами при оформленні господарської операції: видаткові накладні (від 26.11.2012 HP-0004109, від 29.112012 PH-0004170, від 30.11.2012 НР-0004222, від 18.01.2013 №274, від 19.01.2013 №275, від 21.01.2013 №339, від 01.02.2013 №554, від 03.02.2013 №559, від 04.02.2013 №564, від 07.02.2013 №693, від 08.02.2013 №694, від 13.02.2013 №796, від 20.02.2013 №944, від 21.03.2013 №1550, від 26.03.2013 №1656, від 28.03.2013 №1717, від 30.03.2013 №1758), товарно-транспортні накладні, податкові накладні (від 18.01.2013 №316, від 19.01.2013 №340, від 21.01.2013 №367, від 31.01.2013 №564, від 01.02.2013 №18, від 03.02.2013 №33, від 04.02.2013 №40, від 07.02.2013 №124, від 08.02.2013 №142, від 13.02.2013 №232, від 20.02.2013 №372, від 21.03.2013 №409, від 26.02.2013 №520, від 28.03.2013 №571, від 30.03.2013 №641, від 30.12.2012 №642, від 29.11.2012 №606, від 26.11.2012 №529), видаткові накладні на контрагентів-покупців позивача (які підтверджують факт реалізації придбаного товару) (том 2) та банківські виписки, які свідчать про рух коштів між позивачем та контрагентами (том 5 а.с.7-15).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Укренергоринок" відповідач дійшов висновку про відсутність реальних господарських операцій з огляду на відсутність договору поставки від 31.01.2012 №344-12, маршрутних листів, журналу видачі довіреностей та документів щодо зберігання товару, інформації щодо матеріально-відповідальних осіб за отримання та зберігання товару, сертифікатів якості, інформації щодо виробника товару, країни походження товару, товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення товару.

Натомість позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надано: копії договору поставки від 31.01.2012 №344-12 (том 8 а.с 3-5), видаткові накладні РН-0004119 від 28.11.2012, РН-0004055 від 27.11.2012 (том 8 а.с. 6, 9 відповідно), товарно-транспортні накладні від 28.11.2012 №28112012, від 27.11.2012 №27112012 (том 8 а.с.7, 10 відповідно), податкові накладні від 27.11.2012 №222, від 28.11.2012 №312, банківські виписки, які свідчать про рух коштів між позивачем та контрагентами (том 5 а.с.7-15).

Проаналізувавши та оцінивши надані сторонами доводи та докази, співставивши зміст первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання робіт, на думку суду, вказує на те, що господарські операції позивача із ТОВ "Інформтрест-консалтінг" та ТОВ "Укренергоринок" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім цього, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення податковим органом, віднесення до складу адміністративних витрат, витрати на відрядження без наявності документів, що підтверджують зв'язок таких відряджень з господарською діяльністю позивача, та вартість послуг міжнародного роумінгу.

Так, відповідач зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем до складу адміністративних витрат безпідставно віднесено вартість авіаквитків, придбаних протягом 2012-2014 років на загальну суму 11820,74 грн. у зв'язку з відрядженням працівників до м. Санкт-Петербург (Російська Федерація), м. Алмати (Республіка Казахстан), м. Лондон (Великобританія), м. Москва (Російська Федерація), м. Мінськ (Республіка Білорусь), м. Батумі (Грузія), м. Варшава (Республіка Польща), Київ-Санкт-Петербург (Російська Федерація).

Також перевіркою встановлено, що позивачем до складу адміністративних витрат безпідставно віднесено вартість послуг міжнародного роумінгу, наданих ПАТ "МТС Україна" на загальну суму 143149,40 грн.

Відповідно до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок, фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Отже, за умови відповідності витрат працівника підприємства, понесених у зв'язку з відрядженням, критерію документальної підтвердженості такі витрати підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу цього підприємства.

Разом з цим доводи відповідача про включення позивачем до складу адміністративних витрат, витрати на відрядження без наявності документів, що підтверджують зв'язок таких відряджень з господарською діяльністю позивача спростовуються наявними в матеріалах справи копіями: наказів про відрядження, програм конференцій, запрошень на конференції та наказів про прийняття на роботу в ТОВ "Газтрон-України" осіб направлених у відрядження (том 6 а.с. 1-32, 93). Слід зауважити, що програми заходів відповідають здійснюваній позивачем господарській діяльності.

Крім цього, оскільки авіаквитки для відряджень придбавались у безготівковій формі, без оформлення авансових звітів працівниками, на підтвердження витрат на відрядження позивачем надано до суду копії актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) (том 6 а.с. 33-49), які відповідач безпідставно не прийняв до уваги.

Стосовно включення до валових витрат, витрат на послуги міжнародного роумінгу наданих ПАТ "МТС Україна" на загальну суму 143149,40 грн. суд зазначає таке.

За правилами пункту "ґ" підпункту 138.5, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, супутниковий зв'язок та інші подібні витрати) є спрямованими на обслуговування та управління підприємством адміністративними витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат платником податку на прибуток (пункт 138.2 статті 138 ПК).

Враховуючи те, що позивач на той момент був суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, а працівники неодноразово направлялись у службові відрядження для участі в міжнародних конференціях, щодо суд дійшов висновку про їх пов'язаність з господарською діяльністю товариства то витрати на послуги міжнародного роумінгу спрямовані на обслуговування та управління підприємством, та , на думку суду, правомірно включені до складу витрат відповідно до наведених норм ПК України та підтверджуються наданими позивачем рахунками та виписаними ПАТ "МТС Україна" податковими накладними (том 6 а.с. 50-92).

Стосовно взаємовідносин TOB "Газтрон-Україна" з TOB "УК "Модус", TOB "Алантєхсервіс", TOB "ДМС Голд" та TOB "Карденвол" відповідач вказав, що позивачем неправомірно у складі витрат на збут задекларовано вартість послуг оренди складу та доставки товару від контрагента TOB "УК "Модус", вартість послуг по перевезенню вантажу отриманих від TOB "Алантєхсервіс" та вартість надання консультаційних послуг від TOB "ДМС Голд" та від TOB "Карденвол", з огляду на відсутність підтверджуючої реальність правочинів документації, відсутність у контрагентів основних та транспортних засобів, а також з огляду на те, що TOB "УК "Модус" є об'єктом досудового розслідування в ході якого встановлено фіктивний характер його реєстрації та діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 31.10.2012 по 31.12.2013 імпортував з Туреччини товар - днища штамповані для ємностей для зберігання зрідженого та скрапленого газу, про що свідчать вантажно-митні декларації (том 6 а.с. 106-115).

Товариство з обмеженою відповідальністю "УК "Модус" здійснювала перевезення цього товару до покупців позивача, або на проміжні склади для зберігання та подальшої реалізації.

На підтвердження виконання вказаного перевезення позивач надав копії товарно-транспортних накладних (том 6 а.с 116-158), податкові накладні виписані TOB "УК "Модус" (том 6 а.с 159-200; том 7 а.с 1-14) дані з яких були відображені в податковому обліку позивача та сформовано податковий кредит та оформлено акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (том 7 а.с 15-70).

Між ТОВ "Газтрон-Україна" та TOB "УК "Модус" укладено договір від 01.12.2012 суборенди частини складу за адресою: м. Харків, вул. К. Маркса, 26 (вул. Благовіщенська; (том 7 а.с 71-74), який орендовано позивачем з метою зберігання товару в процесі переміщення до покупців. По закінченню кожного місяця суборенди сторонами складався акт здачі-прийняття робіт (наданих послу), підтвердженням чого є копії відповідних актів (том 3 а.с. 35, 44, 51, 52, 57, 61, 66, 70, 75, 80, 84, 85, 89).

Судом встановлено, що TOB "Алантєхсервіс" здійснювало перевезення товару позивача, що підтверджується актом виконаних робіт від 13.06.2013 №13/06 та товарно-транспортною накладною від 13.06.2013, актом виконаних робіт від 29.05.2013 №29/05 та товарно-транспортною накладною від 31.05.2013, актом виконаних робіт від 31.05.2013 №31/05 та товарно-транспортною накладною від 31.05.2013 (том 3 а.с. 25-30).

Відображення податкового кредиту здійснювалось позивачем на основі отриманих від TOB "Алантєхсервіс" податкових накладних (том 3 а.с. 33-33).

Між позивачем та TOB "ДМС Голд" укладено договір про надання консультаційних послуг у правовій сфері щодо митного законодавства, на виконання умов якого TOB "ДМС Голд" здійснювало консультування позивача з приводу оформлення вантажно-митних декларацій при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

На підтвердження вказаного позивач надав копії договору від 02.10.2012 №02/10, акти наданих послуг від 11.10.2012 №1367, від 19.10.2012 №1444, від 31.10.2012 №1446 (том 7 а.с. 75-78).

Відображення податкового кредиту здійснювалось позивачем на основі отриманих від TOB "ДМС Голд" податкових накладних (том 7 а.с. 79-81).

Згідно з наданих позивачем актів виконання робіт (наданих послуг) від 23.11.2012 №125 та 30.11 2012 №126 аналогічні за змістом консультаційні послуги здійснювало і TOB "Карденвол". Відповідно за наслідками даних господарських операцій позивачем отримано податкові накладні (том 7 а.с. 82-85).

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідачем не досліджувались вказані господарські операції, водночас зроблено висновок про їх фіктивність на основі аналізу господарських операцій TOB "ДМС Голд" та TOB "Карденвол" з іншими контрагентами.

Отже, основними доводами відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є відсутність у позивача достатньої підтверджуючої реальність правочинів документації, а також фіктивність окремих контрагентів позивача.

Натомість вказані доводи спростовуються долученими до позовної заяви копіями первинних документів, які складені у межах спірних правовідносин, та за своєю формою та змістом відповідають статті 201 ПК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім цього суд звертає увагу на те, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, тягне правові наслідки саме для цих контрагентів та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності встановленого факту причетності останніх до правопорушень.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог частину другої статті 77 КАС України щодо тягаря доказування, який лежить на суб'єкті владних повноважень, який повинен довести правомірність своїх рішень. Відтак позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 60813,37 грн. (платіжне доручення від 15.06.2016 №3308).

Відповідно до підпункту пункту 3 частини другої статті 4 Закону України про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано <...> юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 26.02.2016 на суми: №0000641402 - 730840,00 грн.; №0000661402 - 2246793,00 грн.; №0000651402 - 957354,00 грн.; №0000671402 - 9970,00 грн.; №0133130303 - 108733,10 грн., разом - 4053690,01 грн.

Отже, судовий збір за подання даного позову становив - 60805,35 грн., який підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Щодо повернення суми зайво сплаченого судового збору, то таке питання вирішується відповідно статті 7 зазначеного Закону.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26 лютого 2016 року №0000641402, №0000661402, №0000651402, №0000671402, №0133130303.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" судовий збір у сумі 60805,35 грн. (шістдесят тисяч вісімсот п'ять гривень 37 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" (ідентифікаційний код 34048506, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Боричів Тік, будинок 3, кабінет 8).

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець