Постанова № 71536404, 09.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09.01.2018 р. справа №820/5454/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Алексенко А.А.,

розглянувши адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про1) визнання протиправною бездіяльності з приводу невирішення по суті письмової заяви ОСОБА_3 від 06.06.2017р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; 2) зобов'язати вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_3 від 06.06.2017р. з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_3, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності з приводу невирішення по суті письмової заяви ОСОБА_3 від 06.06.2017р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області ; 2) зобов'язати вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_3 від 06.06.2017р. з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що одержаний лист від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17 не може бути розцінений ані як відмова у наданні дозволу, ані як надання дозволу. Вказаний лист вмотивований міркуваннями, які суперечать закону.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що порушене заявником питання було вирішено на підставі та у спосіб, визначені законом.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 06.06.2017 р. позивач письмово звернувся до відповідача з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Відповідь на це звернення оформлена листом від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17.

Зі змісту цієї відповіді чітко і однозначно витікає, що Головне управління утримується від прийняття відповідного рішення.

Як з'ясовано судом, підставою для обрання саме такої форми правової поведінки владним суб'єктом обрано: 1) положення постанови КМУ від 07.06.2017 р., 2) необхідність першочергового забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції, 3) проведені розрахунки, за якими площа земельних ділянок, котрі у 2 кварталі 2017 р. можуть бути передані за процедурою безплатної приватизації, складає всього 97,5 га.

Перевіряючи відповідність спірного діяння владного суб'єкта вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу одержання громадянами у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства унормовані, насамперед, приписами Земельного кодексу України, Закону України "Про особисте селянське господарство", Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами (затверджено наказом Державного комітету статистики України від 26.10.2009 р. №409, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2010 р. за №44/17339; далі за текстом - Порядок №409).

Так, п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Оскільки положення Земельного кодексу України не розкривають поняття особистого селянського господарства, то суд вважає за необхідне керуватись нормами Закону України «Про особисте селянське господарство».

Матеріали справи не містять доказів, які б однозначно та поза розумним сумнівом спростовували наявність у позивача суб'єктивного права на одержання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що владний суб'єкт повинен діяти на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені законом.

У даному конкретному випадку таким законом є ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, де зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Між тим, у ході розгляду справи судом виявлено, що відповідач, організовуючи виконання владної управлінської функції у спірних правовідносинах, не забезпечив прийняття ані рішення про надання дозволу, ані рішення про відмову у наданні дозволу.

Натомість відповідач утримався від прийняття остаточного рішення по суті письмового звернення заявника, хоча такий порядок управлінської дії не передбачений законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що правовою суттю вчиненого відповідачем діяння з розгляду звернення заявника є саме бездіяльність (як форма неприйняття належного рішення по суті порушеного питання), і така бездіяльність не може бути кваліфікована як правомірна у зв'язку з відсутністю відповідної правової підстави для обрання такої форми правової поведінки.

Стосовно наведеного владним суб'єктом мотиву про необхідність забезпечення земельними ділянками учасників АТО суд погоджується, що згідно з ст. 65 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» громадяни, які виконали завдання з захисту Вітчизни, заслуговують не лише на повагу суспільства, але й на запровадження відносно них системи певних преференцій як визнання їх заслуг перед Батьківщиною.

Водночас з цим, на виконання вимог суду відповідачем не подано жодних доказів зацікавленості будь-якого учасника АТО в одержані у власність за процедурою приватизації бажаної для позивача земельної ділянки.

Згадка про це відсутня і в тексті листа від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17.

Стосовно обраного владним суб'єктом мотиву про розрахунок лімітів (граничних розмірів, аналогічних за суттю величин тощо) надання земельних ділянок громадянам у власність за процедурою безоплатної приватизації, суд зазначає, що такий порядок дій нормами Земельного кодексу України не передбачений.

За юридичною силою приписи означеного кодексу є вищими від положень постанови КМУ від 07.06.2017 р. та затвердженою нею Стратегії.

Таким чином, відповідність закону обраних владним суб'єктом мотивів, покладених в основу вчиненого діяння, не знайшла підтвердження проведеним судовим розглядом.

Натомість факт наявності у позивача суб'єктивного права на розгляд звернення від 06.06.2017 р. за визначеним законом порядком з прийняттям відповідного рішення по суті порушеного питання матеріалами справи підтверджений.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в частині визнання бездіяльності владного суб'єкта протиправною та обтяження владного суб'єкта обов'язком вирішити по суті звернення заявника.

Ураховуючи, що владний суб'єкт дій з прийняття рішення по суті звернення взагалі не вчинив, що зумовлює відсутність предмету судової перевірки в цій частині, а суд не має повноважень діяти за суб'єкта, то суд не знаходить підстав для обтяження суб'єкта обов'язком реалізувати владну управлінську функцію у бажаному для особи порядку, як це викладено у тексті позову, позаяк порядок реалізації управлінської функції у даному випадку визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, надана судом юридична оцінка мотивам видання листа від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17 є обов'язковою для відповідача як владного суб'єкта.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) з приводу невирішення по суті письмової заяви ОСОБА_3 від 06.06.2017р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_3 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) від 06.06.2017р. з урахуванням даного рішення суду.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено 12 січня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.