Постанова № 71536403, 10.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.01.2018 р. справа №820/5001/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В., судді Спірідонова М.О., судді Шевченка О.В.,

за участі секретаря

судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Тимофєєвої Т.Л.,

представника відповідача - Кобилінської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод" до Державної фіскальної служби України про1) визнання протиправними та скасування рішення №47328/33368904 від 07.08.2017р., 2) зобов'язання зареєструвати виписану ТОВ "Малороганський молочний завод" податкову накладну №126 від 06.07.2017р., -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод», у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням уточнень) заявив вимоги про 1) визнання протиправними та скасування рішення №47328/33368904 від 07.08.2017р., 2) зобов'язання зареєструвати виписану ТОВ "Малороганський молочний завод" податкову накладну №126 від 06.07.2017р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що у межах діючого договору про визнання електронних документів склав і подав на реєстрацію спірну податкову накладну. Стверджував, що за відсутності визначених діючим законодавством підстав контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. Виходячи з цих міркувань просив зобов'язати контролюючий орган провести реєстрацію спірних накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач, Державна фіскальна служба, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що спірна податкова накладна підпадала під процедуру моніторингу, а подані платником документи не дозволяли прийняти рішення про її реєстрацію. З цих міркувань стверджував про відповідність закону вчиненої відмови у реєстрації.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 06.07.2017 р. платник склав податкову накладну за №126 на загальну суму - 137.500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 22.916,67грн.) і 26.07.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією.

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

27.07.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної.

07.08.2017 р. за №47328/33368904 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч. 2 ст. 2 КАС України, юридичних та фактичних мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст. 200-1 та ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), постановою КМУ від 29.03.2017р. №190, нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014 р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Критерії оцінки №567) та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Вичерпний перелік №567), нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 р. за №752/30620; далі за текстом - Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017 р. №485; далі за текстом - Порядок №485).

Водночас з цим, визначаючись з приводу законодавства, котре має бути застосовано до спірних правовідносин, суд, насамперед, вважає за необхідне керуватись ст.ст. 8 і 129 Конституції України, ст.ст. 6 і 7 КАС України, унаслідок чого слід віддати перевагу засаді верховенства права, а також забезпечити пріоритет норм діючого та схваленого Верховною Радою України міжнародного договору над приписами національного законодавства України.

З огляду на викладене, у силу приписів Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне поширити на спірні правовідносини дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція).

Так, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ч. 1 ст. 1); Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ч. 2 ст. 1).

У розумінні п. 14.1.38 ст. 14, п. 14.1.156 ст. 14, п. 14.1.179 ст. 14, ст.ст. 35-38, ст. 187, 200 Податкового кодексу України кошти, котрі мають бути сплачені платником податку на додану вартість на користь Держави як виконання податкового обов'язку у межах господарської операції з поставки товару чи послуги за наслідками того звітного податкового періоду, коли відбулась ця господарська операція, на думку суду, однозначно слід кваліфікувати як майно за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як майно за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції слід також кваліфікувати і кошти, розміщені платником у порядку ст. 200-1 Податкового кодексу України на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (фізична наявність яких є обов'язковою передумовою для реєстрації конкретної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Застосовуючи до спірних правовідносин ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, суд доходить висновку, що у запровадженій ст. 201 Податкового кодексу України процедурі реєстрації складеної платником податків податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних має місце втручання Держави в майно платника податків.

Таке втручання передбачено законом - ст. 201 Податкового кодексу України - і відбувається у двох формах: у формі прийняття контролюючим органом рішення про зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та у формі прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Втручання може переслідувати теоретично цілком легітимну мету - забезпечення податкової дисципліни.

Разом з тим, таке втручання з огляду на правило якості та чіткості закону як невід'ємного складового елементу юридичної визначеності принципу верховенства права не задовольняє вимогам необхідності у демократичному суспільстві у зв'язку з недотриманням балансу між публічними та приватними інтересами учасників спірних правовідносин.

По-перше, за наслідками такого втручання платник податків потрапляє у правове становище, у межах якого одночасно існує і обов'язок включити суму податку за виписаною податковою накладною до складу податкових зобов'язань з ПДВ відповідного звітного податкового періоду та сплатити цю суму до бюджету у якості податку, і перешкода у реєстрації цієї податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

При цьому, як рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної, так і рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної по суті ставить під сумнів продовження існування правової підстави для одержання платником податків-постачальником грошових коштів від покупця в частині суми податку, нарахованої на договірну вартість товарів (послуг).

По-друге, у невизначене правове становище потрапляє і терорган ДФС України, котрий уповноважений здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю справляння податку на додану вартість, адже факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (як за відсутності рішень контролюючого органу про зупинення реєстрації чи про відмову в реєстрації, так і за наслідками скасування цих рішень в адміністративному чи судового порядку) у підсумку може бути розцінений як результат здійснення заходів податкового контролю та як підтвердження законності господарської операції платника податків, у межах виконання зобов'язань за якою і була складена податкова накладна.

Водночас із цим, навіть незважаючи на явну непропорційність втручання, незабезпечення дотримання при такому втручанні правила юридичної визначеності як невід'ємної складової принципу верховенства права, наявність у втручанні одночасних ознак реалізації заходів як податкового контролю, так і державного примусу, суд все ж таки не вважає за можливе сприйняти ці обставини як достатні підстави для скасування рішень контролюючого органу з приводу реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та для обтяження контролюючого органу обов'язком зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, позаяк вбачає за необхідне з'ясувати фактичні обставини спірних правовідносин.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що законодавцем запроваджено наступний механізм виконання платником обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Так, згідно з абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналогічне за правовою суттю правило включено законодавцем і до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, де вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз. 1 п. 201.10 ст. 201); податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту абз. 2 п. 201.10 ст. 201).

Загальне правило виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, де вказано, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, на думку суду, не можна залишати поза увагою положення ст. 200-1 Податкового кодексу України, за приписами якої для виписування податкової накладної платник податків повинен мати на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, не меншу від суми податку за складеною ним податковою накладною.

Наведений висновок підтверджується змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Нормами Порядку №1246 визначено, що до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації (п. 4 Порядку №1246); п та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 5 Порядку №1246).

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Як з'ясовано судом, між позивачем (у якості продавця), та ТОВ «Виробництво заморожених продуктів «Еліка» (у якості покупця) 03.03.2017 р. було укладено договір поставки №17/03/17.

У зв'язку з виконанням зобов'язань за цим договором позивач склав видаткову накладну №4482 від 06.07.2017 р. на загальну суму 137500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 22.916,67 грн.).

Складання названого документу згідно з приписами п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України зумовило виписування податкової накладної №126 від 06.07.2017 р.

У ході розгляду справи судом виявлено, що владні управлінські повноваження ДФС України у спірних правовідносинах підлягали реалізації з урахуванням цих обставин.

Суд не знаходить підстав для визнання згаданих повноважень дискреційними, адже спосіб їх реалізації (шляхом прийняття рішення про реєстрацію або шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації) залежить не від власного розсуду владного суб'єкта, а від існування визначених законодавством обставин.

З огляду на приписи ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України такими обставинами можуть бути обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу в наявності у спірних правовідносинах об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто реальний ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначеної кодексом першої події.

Проте, у спірних правовідносинах факт обґрунтованості такого сумніву не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що враховується судом як додаткова, самостійна та цілком достатня підстава для скасування спірних рішень контролюючого органу.

Окрім того, суд вважає, що спірне рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної не задовольняє вимозі юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб'єкта до платника податків, а також підстав для винесення правового акту індивідуальної дії (ДФС одночасно зазначено і про надання документів, складених з порушенням закону, і про надання недостатніх документів без щонайменшої індивідуалізації цих документів).

Відтак, спірне рішення контролюючого органу слід визнати таким, що суперечать ч.2 ст.2 КАС України і підлягає скасуванню.

При цьому, суд не вважає за можливе оминути увагою встановлені судовим розглядом обставини прийняття відповідачем рішення про реєстрацію інших складених позивачем 06.07.2017 р. податкових накладних, а саме: №125, №129, №123, №119, №128, №136, №131.

Системно проаналізувавши положення ч. 2 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об'єктом судового захисту є не суб'єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов'язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України не визначений.

Буквальне тлумачення змісту п. 201.1.16 ст. 201 Податкового кодексу України показує, що даною нормою охоплюється випадок зупинення реєстрації податкової накладної, а не випадок прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України, п. 20.1.401 ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України та абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (п. 20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обов'язку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного суб'єкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації спірної податкової накладної у спосіб визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком зареєструвати спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наостанок, суд звертає увагу сторін по справі, що рішення суду у цій справі за жодних обставин не легітимізує господарської діяльності платника податків, не виключає можливості скоєння платником податків як податкових правопорушень, так і інших протиправних діянь, не обмежує повноважень відповідного тероргану ДФС України з приводу контролю за податковою дисципліною, позаяк предметом доказування у цьому спорі є виключно обставини наявності чи відсутності визначених законом підстав для нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнання протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України в особі Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №47328/33368904 від 07.08.2017р.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (місцезнаходження - 04053, місто Київ, Львівська площа, буд.№8; ідентифікаційний код - 39292197) зареєструвати виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод" (місцезнаходження - 62485, Харківська область, Харківський район, с. Мала Рогань, пров. Покровський, буд.№20; ідентифікаційний код - 33368904) податкову накладну №126 від 06.07.2017р.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено 12 січня 2018 року.

Головуючий суддя А.В. Сліденко

Суддя М.О. Спірідонов

Суддя О.В. Шевченко