Постанова № 71534561, 23.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№33/796/2244/2017 Постанова винесена суддею Малинниковим О.Ф.

Категорія: ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та її захисника Євтушенка В.В., розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м Ленінград, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, працюючої головним бухгалтером в ТОВ «Столичний ЦУМ», проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась,

на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 рокуОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2судовий збір у розмірі 320 грн.

Згідно з постановою суду, 09.03.2017 року о 16 год. Головним управлінням ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ОСОБА_5, під час проведення позапланової виїзної перевірки в ТОВ «Столичний ЦУМ» (код ЄДРПОУ 37254825), юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, фактична адреса: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19-21, було встановлено, що ОСОБА_2 порушила вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства Фінансів від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», а саме: безпідставно задекларовано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2016 року у розмірі 13 713 483 грн.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявнийсклад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи постанову суду такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, просить її скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судове засідання 18.05.2017 року, на яке вона прийшла із відповідними доказами та поясненнями щодо своєї невинуватості, не відбулося через те, що суддя знаходився на лікарняному. При цьому час призначення наступного судового засідання їй повідомлено не було, іпісля цього вона не отримала жодного судового документу по справі.

Між тим, їй згодом вдалося з'ясувати за допомогою інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, що судове засідання відбулося за її відсутності 23.05.2017 року, де суд, не дослідивши всіх обставин справи, визнав її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Окрім цього, в оспорюваній постанові зазначено, що в судове засідання вона не з'явилась, але її неприбуття в судове засідання стало саме наслідком того, що вона не була жодним чином повідомлена судом про час наступного засідання.

Таким чином, невиконання судом першої інстанції вимог чинного законодавства в частині порядку надсилання сторонам у справі судових документів призвело до того, що суд фактично позбавив її права на судовий захист, гарантований законодавством.

З огляду на вищевказане, апелянт вважає, що оспорювана постанова у справі була прийнята на підставі висновків, що не відповідають обставинам справи, без належного дослідження доказів та встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також з порушенням принципів законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, гласності і відкритості адміністративного процесу, що є підставою для скасування такого рішення.

Також ОСОБА_2 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин. В обґрунтування поважності причин пропуску строку посилається на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови було ухвалено 23.05.2017 року та нібито надіслано сторонам у справі 29.06.2017 року, однак станом на 08.08.2017 року повний текст постанови нею так і не був отриманий, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості своєчасно ознайомитись із мотивувальною частиною постанови, в якій вказуються обставини справи, встановлені судом, докази, на підставі яких прийнято постанову, законодавство, яким суд керувався при цьому, та своєчасно підготувати апеляційну скаргу, що призвело до порушення її права на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які не містять даних про належне сповіщення ОСОБА_2 про день та час розгляду справи, а також відомостей про направлення їй копії постанови суду, вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та захисника Євтушенка В.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, зазначаючи, що ТОВ "Столичний ЦУМ" оскаржило податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками прийнятого акту, до суду, оскільки не згодне з висновками акту, в якому перевіряючими не було встановлено відсутності у ТОВ права на бюджетне відшкодування, не мали вони і претензій до документів, які підтверджують це право, а їх твердження про наявність права на бюджетне відшкодування, але в наступному звітному періоді, не відповідає вимогам п. 200.4 Податкового кодексу України, і процедура їх оскарження на даний час триває, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення слід з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На підставі цих вимог закону, а також ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази вини особи, притягнутої до адміністративної відповідальності та дати їм належну оцінку в їх сукупності.

Вищезазначені вимоги закону суддею при розгляді справи дотримані не були.

З матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2017 року відносно головного бухгалтера ТОВ "Столичний ЦУМ" ОСОБА_2 був складений протокол у зв'язку з тим, що при перевірці ТОВ "Столичний ЦУМ", юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8, фактична адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21, встановлено, що головний бухгалтер ТОВ "Столичний ЦУМ" вчинила порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та наказу Мінфіну України від 28.01.2016 року "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ", а саме: безпідставно задекларовано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2016 року - 13 731 483 грн.

Прийшовши за результатами розгляду справи до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суддя в своїй постанові зазначив те, що 09.03.2017 року о 16 год. Головним управлінням ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ОСОБА_5, під час проведення позапланової виїзної перевірки в ТОВ «Столичний ЦУМ» (код ЄДРПОУ 37254825), юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, фактична адреса: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19-21, було встановлено, що ОСОБА_2 порушила вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства Фінансів від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», а саме: безпідставно задекларовано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2016 року у розмірі 13 713 483 грн.

Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, підтверджуються, зокрема, копією акту перевірки від 09.03.2017 року та протоколом про адміністративне правопорушення.

Інших доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові судді не наведено.

Проте, приймаючи, як доказ, протокол про адміністративне правопорушення, суддя не звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 зі складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення ознайомлена не була, права, передбачені ст. 268 КУпАП, їй не роз'яснювались, при цьому в матеріалах справи відсутні дані і про направлення на адресу ОСОБА_2 копії складеного відносно неї протоколу, що свідчить про порушення її права на захист, а відтак пояснення ОСОБА_2 в апеляційному суді в цій частині заслуговують на увагу.

При цьому також є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення і судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 не була належним чином сповіщена про місце і час розгляду справи, так як в матеріалах справи відсутні відомості про її виклик у судове засідання, а за відсутності у матеріалах справи даних номеру телефону ОСОБА_2, наявна в матеріалах справи телефонограма про її виклик у судове засідання таким чином, не може вважатися належним підтвердженням цих обставин, а отже, не була присутньою у засіданні суду першої інстанції.

Крім того, розглянувши справу щодо ОСОБА_2 без дотримання вищевказаних вимог процесуального закону, зокрема, і без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а відтак і не з'ясувавши відношення такої особи до правопорушення, суддя у постанові наявність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, обґрунтував лише висновками Акту перевірки органу фіскальної служби №96/26-15-14-04-01/37254825 від 09.03.2017 року, яким констатовано факт безпідставного декларування ТОВ "Столичний ЦУМ" суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2016 року - 13 731 483 грн., з огляду на положення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, які стосуються порядку бюджетного відшкодування суми податку.

З вищевказаного акту вбачається, що в даному випадку мало місце проведення ТОВ "Столичний ЦУМ" попередньої оплати, з урахуванням суми податку на додану вартість, його контрагентам за постачання товарів, виконання робіт та надання послуг, при цьому податковим органом при проведенні перевірки не було встановлено обставин, які б спростовували реальність господарських операцій ТОВ "Столичний ЦУМ" з контрагентами, безпідставності формування ним податкового кредиту за першою подією, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а також обставин, визначених п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, які б свідчили про відсутність у ТОВ "Столичний ЦУМ" права на бюджетне відшкодування.

Водночас, в Акті перевірки №96/26-15-14-04-01/37254825 від 09.03.2017 року безпідставність декларування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за вересень 2016 року пов'язується з тим, що на момент проведення перевірки укладені Договори не виконані в повному обсязі, але останнє беззаперечно не вказує на те, що ТОВ "Столичний ЦУМ" не є отримувачем робіт на суми перерахованої попередньої оплати, а його контрагенти відповідно - постачальниками таких робіт на суми перерахованої попередньої оплати.

Тим більше, що Податковий кодекс України жодним чином не обмежує право платника на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого у складі попередньої оплати за товари чи послуги.

Таким чином, відсутність права на бюджетне відшкодування ПДВ у ТОВ "Столичний ЦУМ" у вересні 2016 року і необхідність його декларування в іншому звітному періоді висновками Акту беззаперечно не підтверджується.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що головним бухгалтером ТОВ "Столичний ЦУМ" ОСОБА_2 допущено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про допущення нею такого порушення і наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Крім того, згідно зі ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

На час апеляційного розгляду даної справи, представниками ТОВ "Столичний ЦУМ", у відповідності до ст. 56 ПК України, проводиться процедура оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Так, Окружним адміністративним судом міста Києва 09.10.2017 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Столичний ЦУМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001317404.

А відтак, висновки акту з приводу порушення головним бухгалтером ТОВ "Столичний ЦУМ" ОСОБА_2 регламентованого порядку ведення податкового обліку підприємства є спірними і до остаточного вирішення цього спору факт допущення порушення не є встановленим.

Відповідні ж твердження податкового органу відображають лише позицію однієї із сторін спору, і за наявності суперечливих даних та при відсутності інших доказів, вони не можуть бути підставою для висновку про наявність в діях посадової особи платника податку порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

За таких обставин, вважаю, що постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 85 гривень, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 85 гривень, скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва І.М. Горб