Постанова № 71534541, 10.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м. Київ

Унікальний номер 755/14848/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/694/2018

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Лапчевської О.Ф., Соколової В.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року, ухваленого о 10 годині 14 хвилин під головуванням судді Виниченко Л.М., повний текст рішення складено 30 жовтня 2017 року, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист майнових авторських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року позивач звернувся із позовом про захист майнових авторських прав, на обґрунтування якого зазначив, що згідно договору про передачу виключних майнових авторських та суміжних прав на музикальні твори від 03 жовтня 2012 року, із додатковими угодами, ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» належать виключні майнові авторські права використовувати та/або надавати дозвіл іншим особам використовувати слова і музику музичних творів: «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор слів/тексту і музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автор слів/тексту і музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_3» (автори слів/тексту і музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_4» (автор слів/тексту ОСОБА_6, автори музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_5» (автори слів/тексту і музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_6» (автор слів/тексту і музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_7» (автори слів/тексту ОСОБА_4 та ОСОБА_7, автор музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_8» (автор слів/тексту і музики ОСОБА_4).

ІНФОРМАЦІЯ_10 близько 22:00-23:00 годин відповідачі, позиціонуючи себе як проект, музичний колектив «ІНФОРМАЦІЯ_9» («ІНФОРМАЦІЯ_9»), здійснили публічне виконання зазначених музичних творів у м. Калуші Івано-Франківської області у Парку культури і відпочинку ім. І.Франка на концерті з нагоди Дня Незалежності України, без отримання дозволу на таке виконання від позивача.

Посилаючись на вищевказане та норми ч. 2 ст. 32, ч. 2 ст. 118 ЦК України, ст.ст. 7, 15, 32, 33, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», позивач ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» просив стягнути на свою користь із відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 компенсацію за порушення майнового авторського права на музичні твори, із кожного по 116 000,00 грн., що становить 80 мінімальних заробітних плат, зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опублікувати у будь-якому на власний розсуд друкованому засобі масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, щоденний тираж якого становить понад 100 000 примірників, повний текст рішення суду у даній справі протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили, а також позивач просив накласти на відповідачів штраф у розмірі по 10 відсотків суми, присудженої на користь позивача, зі стягненням його в дохід Державного бюджету України. (т.1 а.с.1-6)

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ», в якому із посиланням на ч. 1 ст. 230, ч. 3 ст. 1113 ЦК України, просив визнати договір про передачу виключних авторських прав на музикальні твори від 03 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» недійсним з моменту його укладення. (т.1 а.с.82-85)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року позов ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист майнових авторських прав задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» компенсацію за порушення авторського права на музичні твори в розмірі по 116000 грн. з кожного, а також судовий збір по 1740 грн. з кожного та витрати на проведення судової експертизи у розмірі по 15000 грн. з кожного. У решті заявлених вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовлено. (т.2 а.с.139-151)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_8 посилалася на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права, незаконність і необґрунтованість рішення суду, просила ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» компенсації за порушення авторського права на музичні твори, а також не стягувати з апелянтів суму сплаченого судового збору по 1740 грн. з кожного та витрати на проведення судової експертизи у розмірі по 15000 грн. з кожного. На обґрунтування скарги представник апелянтів зазначила, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував фактичних обставин та доводів, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення первісного позову. (т.2 а.с.159-165)

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» заперечували та зазначили, що ОСОБА_2 будучи автором та співавтором пісень безперешкодно та без жодних дозволів (авторських договорів) використовував ці твори з моменту їх створення, не повідомив учасників музичного колективу «ІНФОРМАЦІЯ_9» - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про наявність спірного договору, оскільки вважав, що підписав ліцензійний договір. Вказують, що кожен з учасників гурту має свою роль в колективі і всі одночасно повністю пісню не виконують, тому вважають, що ставити однакові вимоги до кожного з відповідачів є неправомірним та некоректним. Крім того вважають розмір компенсації неспівмірним виступу, оскільки музичний колектив не використовував пісні на концерті з розпродажем квитків. (т.2 а.с.108-110, 118-120, 124-126)

ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» та ОСОБА_4 заперечували проти позовних вимог ОСОБА_2 ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» заявив про застосування строку позовної давності, як підставу відмови у позові. (т.1 а.с.123-124, 128-130)

В судовому засіданні представник ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» - адвокат НечипоренкоА.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 також були сповіщені повідомленням їх представників про що у справі є докази. (т.2 а.с.200-210, 217-233)

Представник ОСОБА_9. подавав клопотання про відкладення розгляду справи до 28 лютого 2018 року, посилаючись на зайнятість в інших справах та наявність кримінального провадження щодо з'ясування обставин, які мають значення для розгляду справи. (т.2 а.с.211-213, 236-243)

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти заявлених ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» позовних вимог, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, сторони не оскаржували, тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів перевірила законність оскаржуваного судового рішення в межах доводів скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2012 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 (Ліцензіари) з одного боку, що складають творчий колектив під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9», та ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» (Ліцензіат) з другого боку, було укладено договір про передачу виключних майнових авторських та суміжних прав на музикальні твори, за умовами якого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передали ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» виключні майнові авторські та суміжні права на музичні твори, серед яких: «ІНФОРМАЦІЯ_5» (автори слів і музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автор слів і музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_4» (автор слів ОСОБА_6., автори музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_3» (автори слів і музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2)

Відповідно до п. 1.2. договору ліцензіари передають на весь строк та територію дії цього договору виключні майнові авторські та суміжні права на твори, що означає виключне право ліцензіата, на власний розсуд, здійснювати наступні дії: використовувати твори виконання способами, визначеними у пункті 2.1 цього договору; дозволяти іншим особам використовувати твори способами, визначеними у пункті 2.1. цього договору; забороняти іншим особам неправомірне використання творів та перешкоджати такому використанню; збирати винагороду за використання творів; отримувати від організації колективного управління та інших осіб кошти, зібрані у якості винагороди за використання творів; особливо обумовлюється, що ліцензіат мають право отримувати винагороду, визначену в п. 1.2.5 цього договору, яку було зібрано протягом періодів, передуючих укладанню цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, за передачу прав, визначених в пункті 1.2 цього договору, та використання творів ліцензіат виплачує ліцензіарам щорічну винагороду: у розмірі 1000,00 гривень ОСОБА_4 та у розмірі 1000,00 гривень ОСОБА_2 (т.1 а.с.8-13)

Передача виключних майнових авторських та суміжних прав за договором від 03 жовтня 2012 року підтверджується актом приймання-передачі. (т.1 а.с.12-13)

Додатковою угодою № 3 від 27 лютого 2013 року, сторони вирішили доповнити пункт 1.1. Договору про передачу виключних майнових авторських та суміжних прав на музикальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_6» (автор слів та музики ОСОБА_4). (т.1 а.с.14)

Додатковою угодою № 4 від 11 травня 2013 року, сторони вирішили доповнити пункт 1.1. Договору про передачу виключних майнових авторських та суміжних прав на музикальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_8» (автор слів і музики ОСОБА_4). (т.1 а.с.15)

Додатковою угодою № 5 від 14 жовтня 2013 року, сторони вирішили доповнити пункт 1.1. Договору про передачу виключних майнових авторських та суміжних прав на музикальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор слів і музики ОСОБА_4). (т.1 а.с.16)

Додатковою угодою № 9 від 26 травня 2014 року, сторони вирішили доповнити пункт 1.1. Договору про передачу виключних майнових авторських та суміжних прав на музикальний твір «ІНФОРМАЦІЯ_7» (автори слів ОСОБА_4 та ОСОБА_7, автор музики ОСОБА_4). (т.1 а.с.17)

Листами від 15 серпня 2016 року ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» повідомлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про заборону будь-якого використання торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_9» та/або будь-яких творів (іншого контенту), які перебувають у власності (користуванні) ТОВ «МЕЙСОН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ», зокрема аудіо творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор тексту і музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автор тексту і музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_3» (автори тексту і музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_4» (автор тексту ОСОБА_6., автори музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_5» (автори тексту і музики ОСОБА_4 та ОСОБА_2); «ІНФОРМАЦІЯ_6» (автор тексту і музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_7» (автори тексту ОСОБА_4 та ОСОБА_7, автор музики ОСОБА_4); «ІНФОРМАЦІЯ_8» (автор тексту і музики ОСОБА_4). (т.1 а.с.131-144)

Сторони не заперечували, що ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як музичний колектив «ІНФОРМАЦІЯ_9» («ІНФОРМАЦІЯ_9») здійснили публічне виконання музичних творів у м. Калуші Івано-Франківської області у Парку культури і відпочинку ім. І.Франка на концерті з нагоди Дня Незалежності України.

На підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України (в редакції Закону, що був чинний на час ухвалення оскаржуваного рішення районним судом), ч. 1 ст. 82 ЦПК України колегія суддів визнала такі обставини встановленими.

Частиною 2 ст. 54 Конституції Українипередбачено, що кожний громадянин має право нарезультатисвоєїінтелектуальної,творчоїдіяльності;ніхтонеможевикористовуватиабо поширюватиїх безйого згоди,за винятками,встановленими законом.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини 3 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

Відповідно до частини 1 ст. 13 вищевказаного Закону, у разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Згідно з роз'ясненнями пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб'єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

У зв'язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-ХІІ); шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону № 3792-ХІІ при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні (пункт 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010).

Встановивши, що ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як музичний колектив «ІНФОРМАЦІЯ_9» («ІНФОРМАЦІЯ_9») здійснили публічне виконання вищевказаних музичних творів у м. Калуші Івано-Франківської області у Парку культури і відпочинку ім. І.Франка на концерті з нагоди Дня Незалежності України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з кожного із відповідачів на користь позивача по 116 000 грн. компенсації за порушення авторського права.

Оскільки відповідачами здійснено використання восьми аудіо творів, виключні майнові авторські та суміжні права на використання яких належать позивачу, та факт використання кожного з вищевказаних аудіо творів може бути визнаний підставою для ухвалення судового рішення про виплату компенсації, мінімальний розмір якої на час ухвалення оскаржуваного рішення становив 32 000 грн., тобто 10 мінімальних заробітних плат, колегія суддів погодилась із визначеним районним судом розміром такої компенсації за порушення авторського права - по 116 000 грн., яка підлягає стягненню з кожного із відповідачів на користь позивача.

Посилання апелянта на відсутність факту отримання відповідачами винагороди за використання вищевказаних творів, благодійність виступу відповідачів на концерті в м. Калуш, Івано-Франківської області, як і молодість музичного колективу відповідачів, з огляду на вищевказані вимоги законодавства, не можуть бути визнані підставою для задоволення скарги, а тому колегія суддів їх відхилила.

Рішення районного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову апелянти не оскаржували, тому доводи скарги, що розмір виплати авторської винагороди щорічно в сумі 1000 грн. є необґрунтованим та погіршує становище ОСОБА_2, як автора та співавтора музичних творів, колегія суддів визнала неспроможними та відхилила.

Висновок № 1148 комплексної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності складений судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України Соповою К.А. (НОМЕР_1 від 27 травня 2016 року) та фахівцем-музикознавцем ОСОБА_10, який працює звукорежисером Національного президентського оркестру, диригентом, аранжувальником, має вищу музичну освіту, стаж роботи у сфері культури 33 роки. Вищевказані особи, якими складений експертний висновок, мають відповідну вищу освіту, кваліфікацію і стаж роботи, залучені до проведення експертизи ухвалою суду від 11 травня 2017 року та попереджені про кримінальну відповідальність з ст.ст. 384, 385 КК України.(т. 1 а.с. 208-210 т. 2 а.с. 3-74)

Тому, з огляду на положення ст. 72 ЦПК України, ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», колегія суддів визнала вищевказаний експертний висновок належним доказом по справі та відхилила відповідні доводи апелянтів.

Посилання представника ОСОБА_9. на досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010010366 від 31 жовтня 2017 року, колегія суддів відхилила, оскільки доказів наявності цих обставин на час ухвалення оскаржуваного рішення до суду не надано.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 10 січня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Лапчевська

В.В.Соколова