Вирок № 71531807, 11.01.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2874/17

Номер провадження 1-кп/623/70/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Костенко В.В.,

за участю прокурора: Молодовського І.О.,

потерпілого: ОСОБА_1,

обвинувачених: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисника: Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320001164 від 06 жовтня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ізюма, Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Ізюма, Харківської області, українця, громадянина України, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:

1) 22 лютого 2005 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною третьою статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

2) 22 травня 2005 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною третьою статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

3) 10 жовтня 2006 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною першою статті 129, статті 71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 21 квітня 2009 року за постановою Першотравневого міського суду Харківської області умовно-достроково на невідбутий термін 10 місяців 1 день;

4) 08 грудня 2011 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною першою статті 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

5) 20 лютого 2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною другою статті 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_2,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2017 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_3, повторно, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, через паркан проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_3, де шляхом пошкодження запірних пристроїв вхідних дверей проникли до вказаного будинку, звідки таємно викрали велосипед виробництва «ХВЗ» марки «Україна», вартість якого, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 4714 від 20 жовтня 2017 року становить 733 гривні 00 копійок, чавунну пічну плиту розміром 40x75 см., чавуні дверцята з цегляної печі, металеву емальовану миску діаметром 23,5 см., чавунну сковороду, діаметром 26,5 см., металеву сковороду діаметром 22 см., металеву кришку з-під каструлі, діаметром 21 см., металеву емальовану кришку з-під каструлі, діаметром 26,5 см., металеву емальовану кришку з-під каструлі діаметром 24 см., сокиру з дерев'яним топорищем, телевізійний цифровий ресивер «DVB - Т2» марки «Strong», вартість яких встановити виявилося неможливим, які належали ОСОБА_1

У подальшому, усвідомлюючи, що їх помітили сусіди потерпілого - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, не полишивши викрадене майно, почали втікати від ОСОБА_5, який в свою чергу почав переслідувати їх та вимагати, щоб ті повернули викрадене.

У подальшому, зрозумівши, що з викраденим майном їм не вдасться уникнути переслідування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинули викрадене майно, тим самим не довели свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини не визнав, повідомив, що в той день знаходився на підробітках, о 9 годині ранку подзвонив роботодавець, сказав піти подивитись. Тоді ж подзвонив ОСОБА_3, який попросив почекати, щоб піти разом. Зустрів ОСОБА_3, який сварився з незнайомим йому чоловіком, біля них лежав велосипед та дві сумки, пішов далі, його наздогнав ОСОБА_3, сказав, що посварився з тим чоловіком з приводу велосипеду, вони пішли до лісу, де вживали спиртні напої, надалі пішли до дороги, де їх зустріли працівники поліції. Ніякого грабежу разом з ОСОБА_3 не вчиняв.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї провини не визнав частково, повідомив, що ходив шукав метал, зайшов в двір будинку АДРЕСА_3, смикнув ручку двері, вона відчинилась, в прихожій викрав велосипед, плиту, сковорідки, які погрузив в сумки, виїхав в двір, зайшов до двору незнайомий чоловік, сказав бросити сумки, він бросив, незнайомий чоловік замахнувся топором. Потім мимо проходив ОСОБА_2, з яким пішли в ліс, випили алкоголю, після чого до них під'їхали працівники поліції, які забрали їх в райвідділ. Грабіж він не скоював, була скоєна крадіжка особисто ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 повідомив суд, що 06 жовтня 2017 року пішов на базар, був там до обіду, подзвонила ОСОБА_6, яка сказала, що його ограбили, приїхав додому, там була поліція, були викрадено велосипед, металеві вироби, телевізійна приставка, всі речі повернули, просить суворо не карати обвинувачених.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив суд, що їхав на велосипеді по АДРЕСА_3 побачив, що калитка в двір знята з петель, а на крильці будинку знаходяться два чоловіка, яких він в подальшому впізнав як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З метою встановити, що коїться, оскільки знав, що в цьому будинку проживає інша літня людина, він проїхав на велосипеді далі, де зустрів ОСОБА_6, почав з нею спілкуватися, дивлячись, що будуть робити ті чоловіки. Через 5 хвилин бачить, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викочують велосипед з двома сумками на них. Він поїхав за ними, кричав їм щоб вони зупинились, переслідував, доїхав до ОСОБА_3, який віз велосипед, однак той не зупинявся, продовжував його котити. В якийсь такий раз коли ОСОБА_3 зупинився, він взяв із сумки, яка була на велосипеді, топор щоб остаточно зупинити ОСОБА_3, той залишив велосипед та сумки та пішов в сторону лісу. ОСОБА_2 весь цей час йшов десь на відстані близько 20 метрів попереду. Після цього свідок подзвонив до поліції, за допомогою якої вони знайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила суду що зустріла ОСОБА_5 біля домоволодіння АДРЕСА_3, який повідомив їй про те, що бачив двох підозрілих осіб во дворі будинку. Вони стали на вулиці, розмовляли, помітила що калитка відкрита, через 5-7 хвилин ОСОБА_3, якого вона знала з негативної сторони, та ОСОБА_2 почали виганяти велосипед з сумками, ОСОБА_2 зачинив калитку, вони пішли в сторону лісопосадки, ОСОБА_5 побіг за ними, а вона подзвонила потерпілому та повідомила про обставини грабежу.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнає факт крадіжки, просить суворо не карати.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, обвинуваченому ОСОБА_3 за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, залишити міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 тримання під вартою.

Захисник просила суд виправдати обвинувачених.

Потерпілий зазначив що претензій не має до обвинувачених.

Окрім допиту обвинувачених, потерпілого, свідків, судом було досліджено письмові докази, які були надані сторонами судового провадження, а саме:

-Протокол огляду місця події від 06.10.2017р. з фото таблицею до нього, згідно якого було проведено огляд ділянки місцевості, розташованої на відстані 200 метрів від АДРЕСА_3, на якій виявлено та вилучено двоколісний велосипед «Україна», чорного кольору, без пошкоджень, два фрагменти металевої плити, чотири металеві конфорки від плити для опалення твердим паливом, дверцята металеві від твердопаливної печі, металеву емальовану миску, металеву кришку, металеву сковороду, металеву емальовану кришку, металеву емальовану кришку синього кольору, сокиру з дерев'яним топорищем, цифрову приставку «Strong DV3 T2» HD TV (а.с. 53-55);

-Протокол огляду місця події від 06.10.2017р. з фото таблицею до нього, відповідно до якого здійснено огляд території домоволодіння АДРЕСА_3, на дверях виявлено пошкодження у вигляді сколів деревини, в тамбурі біля дверей виявлена металева скоба. В кімнаті виявлена плита для опалення твердим паливом, на печі відсутня металева плита внаслідок чого утворився отвір, відсутні дверцята (а.с. 56-61);

-Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.10.2017р., відповідно до якого 06 жовтня 2017 року о 18 годині було затримано ОСОБА_2 (а.с. 62-63);

-Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.10.2017р., відповідно до якого 06 жовтня 2017 року о 18 годині 15 хвилин було затримано ОСОБА_3 (а.с. 64-65);

-Протокол огляду речей від 07.10.2017р., згідно якого ОСОБА_1 визнав виявлені та вилучені речі в ході огляду місця події від 06.10.2017р. як власні (а.с. 66);

-Висновок судової товарознавчої експертизи від 20.10.2017р. №4714, згідно якого ринкова вартість велосипеду виробництва "ХВЗ" марки «Україна» з чоловічою рамою та діаметром коліс 28'' станом на жовтень 2017 року становить 733 грн. (а.с. 67-69);

-Протокол проведення слідчого експерименту від 07.11.2017р. за участю свідка ОСОБА_5, згідно якого свідок показав місце де він стояв разом з ОСОБА_6, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виходили з будинку, показав хвіртку домоволодіння АДРЕСА_3, з якої виходили обвинувачені, а також місце де ОСОБА_3 залишив велосипед із сумками (а.с. 70-73);

-Протокол проведення слідчого експерименту від 07.11.2017р. за участю свідка ОСОБА_6, згідно якого свідок показав місце де вона стояла разом з ОСОБА_5, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виходили з будинку, показала хвіртку домоволодіння АДРЕСА_3, з якої виходили обвинувачені (а.с. 74-76);

-Постанова про визнання речовими доказами та передачі їх на зберігання від 15.11.2017р., відповідно до якого визнано речовими доказами велосипед, чавунну пічну плиту, чавуні дверцята з цегляної печі, металеву емальовану миску, чавунну сковороду, металеву сковороду, металеву кришку з-під каструлі, сокиру, телевізійний цифровий ресивер, які передані на зберігання потерпілому (а.с. 77);

-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.10.2017р., відповідно до якого ОСОБА_2 станом на 06.10.2017р. о 13 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 84);

-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.10.2017р., відповідно до якого ОСОБА_3 станом на 06.10.2017р. о 13 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 100).

Невизнання обвинуваченими ОСОБА_2 своєї вини та часткове невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України побудоване на запереченні того, що вони не вчиняли замаху на відкрите викрадення чужого майна, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення покарання, оскільки правдивість обставин підтверджуються у сукупності зібраними по справі вищенаведеними доказами, а саме показаннями потерпілого ОСОБА_1, показаннями свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, письмовими доказами, дослідженими судом. При цьому суд вважає показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що заслуговують на увагу, їх показання є логічними, послідовними, підстав оговорювати обвинувачених свідками судом не встановлено.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілого та свідків, суд знаходить правильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України - як грабіж, тобто замах на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Стосовно кваліфікації дій ОСОБА_2, то суд вбачає необхідним виключити з обвинувачення кваліфікаційну ознаку повторності, з огляду на наступне.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189-191 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який

із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК.

Ознака повторності відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин було погашено чи знято в установленому законом порядку, або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

Як вбачається з доданої довідки про наявність або відсутність судимості ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності у 1999 року за ст. 229-6 ч.1 КК України (1960 року) до іспитового строку, у 2001 році за ч.2 ст. 309 КК України до іспитового строку в 1 рік, у 2007 році за ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 309 КК України до іспитового строку в 2 роки.

Отже, враховуючи приписи стосовно строків погашення судимості, встановлені як статтею ст. 89 КК України 2001 року, так і ст. 55 КК України 1960 року, то ОСОБА_2 є особою, судимості якої погашені, що виключає можливість кваліфікації його дій за ознакою повторності, яка підлягає виключенню, а тому кваліфікація дій ОСОБА_2 має бути визначена за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України - як грабіж, тобто замах на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинувачених, суд вбачає наступне:

ОСОБА_2 раніше не судимий, у лікаря - психіатра на обліку не стоїть, стоїть на обліку в Ізюмському наркологічному кабінеті з 2001 року, службу у Збройних Силах не проходив, характеризується дільничним з негативної сторони, що підтверджується наданими документами - довідкою про відсутність судимості, довідками лікарів, довідкою з військкомату, характеристикою. Зі слів обвинуваченого має хворобу - гепатіт А,В.

Згідно висновку судово - психіатричного експерта №767 від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_2 страждає на хронічні психічні захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю та на синдром залежності внаслідок вживання опіоїдів (на теперішній час утримання), може усвідомлювати свої дії та керувати ними, у період часу, якому відповідає правопорушення ОСОБА_2 перебуває у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_2 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с. 88-92).

ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, характеризується негативно, на обліку у військкоматі, лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується довідкою про судимість, довідками лікарів та військкомату, довідкою про звільнення, характеристикою. Зі слів обвинуваченого має хворобу - гепатіт С.

Згідно досудової доповіді відносно ОСОБА_3 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено органом пробації як дуже високий.

Згідно досудової доповіді відносно ОСОБА_2 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено органом пробації як високий.

При призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останніми.

Злочин, у вчиненні якого суд вважає обвинувачених винуватими, відповідно до статті 12 КК України, за частиною третьою статті 186 КК України віднесений до тяжких злочинів.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України - не встановлено.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України - судом не встановлено.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України - рецидив злочинів, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які законом віднесені до тяжких злочинів, особи винних, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно частини третьої статті 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Керуючись статтею 65 КК України, з урахуванням всіх обставин у справі, характеру вчиненого злочину, даних про осіб обвинувачених, а також, враховуючи їх поведінку під час вчинення злочину та після нього, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, з урахуванням даних досудової доповіді, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд вважає, що міра покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинна бути обрана в межах санкції частини третьої статті 186 КК України з урахуванням вимог частини третьої статті 68 у вигляді позбавлення волі.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлено.

Витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи у розмірі 296 гривень 61 копійок мають бути стягнуті солідарно з обвинувачених на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, зважаючи на те, що судом призначається реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, обвинувачені офіційно не працюють, не мають міцних соціальних зв`язків, можуть вчинити як ніде не працюючі особи нові злочини, а тому наявні ризики, передбачені пунктами першим та п'ятим частини першої статті 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Питання щодо речових доказів слід вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-68, 72, частиною другою статті 15, частиною другою статті 186 КК України, статтями 100, 370, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України, і призначити покарання у вигляді 4 (ЧОТИРЬОХ) років 3 (ТРЬОХ) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 186 КК України, і призначити покарання у вигляді 5 (П`ЯТИ) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначити з моменту фактичного затримання з 06 жовтня 2017 року.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №4714 від 20 жовтня 2017 року в сумі 296 гривень 61 копійка, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази - велосипед виробництва «ХВЗ» марки «Україна», чавунну пічну плиту розміром 40x75 см., чавуні дверцята з цегляної печі, металеву емальовану миску діаметром 23,5 см., чавунну сковороду, діаметром 26,5 см., металеву сковороду діаметром 22 см., металеву кришку з-під каструлі, діаметром 21 см., металеву емальовану кришку з-під каструлі, діаметром 26,5 см., металеву емальовану кришку з-під каструлі діаметром 24 см., сокиру з дерев'яним топорищем, телевізійний цифровий ресивер «DVB - Т2» марки «Strong» повернути потерпілому ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк