Рішення № 71528359, 03.01.2018, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/1034/17

Номер провадження 2/292/14/18

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

03 січня 2018 року смт.Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Суддя - Гуц О.В.

секретар судового засідання Саламатова О.М.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку набувальної давності.

В судовому засіданні брав участь позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом , мотивуючи його тим, що наприкінці 2005 року він та його сім"я стали проживати, а з часом були зареєстровані у житловому будинку по вул.Л.Українки,22 в с.Івановичі Пулинського району Житомирської області. Підстава їх вселення у даний будинок , йому наразі невідома.

Право власності на вище згаданий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 ,яка 24 жовтня 2007 року померла , ( актовий запис про смерть №21).

Його сім"я продовжувала надалі проживати у вище вказаному будинку, за власний кошт проводили поточні та капітальні ремонти, користувалися присадибною ділянкою, сплачували комунальні платежі.

Через сімейні негаразди його батьки розлучилися і у 2012 році його мати з молодшим братом переїхали проживати до іншого помешкання в с. Корчівка Пулинського району Житомирської області та змінили реєстрацію свого місця проживання, а він з батьком залишився проживати у спірному будинку.

05 липня 2013 року його батько ОСОБА_4 помер та таким чином він залишився єдиним користувачем даного будинку, оскільки спадкоємці померлої ОСОБА_3 (її чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_2І.) ,на згадане вище майно, своїх прав не заявляли.

Вважає, що початком перебігу часу набувальної давності є 01.01.2006 року, тому що він відкрито користується спірним будинком, з вказаного часу і за цей час будь-хто претензій до нього, чи його батька ,щодо своїх прав на це майно, не заявляв.

З моменту вселення він за власний кошт проводить поточні та капітальні ремонти у спірному будинку, сплачує рахунки за користування електроенергією.

У червні 2017 року КП "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" на його замовлення виготовило технічний паспорт на житловий будинок №22 по вул.Л.Українки в с.Івановичі Пулинського району Житомирської області та проінформувало, що право власності на даний будинок зареєстровано за померлою ОСОБА_3.

Оскільки він добросовісно заволодів даним майном та відкрито і безперервно володіє ним з 2006 року, то визнання судом за ним в порядку набувальної давності права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за №22 по вул.Л.Українки в с.Івановичі Пулинського району Житомирської області буде правовстановлюючим документом і надасть його змогу провести державну реєстрацію цього майна.

Враховуючи вищевикладене, просить суд постановити рішення , яким визнати за ним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими спорудами по вул.Л.Українки,22 в с.Івановичі Пулинського району Житомирської області.

01 грудня 2017 року ухвалою Червоноармійського райсуду Житомирської області замінено первісного відповідача по справі за даним позовом в особі Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області належним відповідачем в особі: ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, пояснивши, що він є сином ОСОБА_3, яка померла у 2007 році. Спадкоємцями її майна був його батько-Нагорнюк І.М., який також помер та він. Після смерті матері він у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальої контори із заявою про прийняття спадщини . Однак із-за відсутності коштів не займається оформленням документів на спадкове майно. З цих підстав позов не заперечує.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,суд дійшов висновку про те, що позов не знайшлов свого підтвердження наданими суду письмовими доказами та не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом та вбачається із свідоцтв про смерть 1-ТП № 077233 від 25.10.2007 року та серії І-ТП №218917 від 08.07.2013 року, виданих виконкомом Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, ОСОБА_3 померла 24.10.2007 року, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 21, ОСОБА_4, помер 05.07.2013 року, (актовий запис п3ро смерть за № 12), (а.с.7,8).

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ТП №292781 від 04.10.2016 року , виданого відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_6 територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_5, помер 04.12.2008 року, актовий запис про смерть за № 24428. (а.с. 6).

Із свідоцтва про народження серії І-ТП №072594 від 27.06.1998 року вбачається, що позивач є сином померлого ОСОБА_4. (а.с.4)

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ТП № 013189 від 11.12.2006 року, виданого відділом реєстрації актів Червоноармійського районного управління юстиції Житомирської області, 11.12.2006 року між батьками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_7було розірвано шлюб (а.с.5).

Згідно довідки № 770 від 27.06.2017 року, виданої виконавчим комітетом Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.10).

Відповідно до довідок №№ 771,772 від 27.06.2017 року, виданих виконавчим комітетом Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, на день смерті 24.10.2007 року ОСОБА_3, за адресою вул. Виноградна, 19 с. Івановичі проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 ,останній проживав у вказаному будинку на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3. В будинку за адресою: вул. Л.Українки,22 с. Івановичі Пулинського району Житомирської області, значились зареєстрованими та проживали ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9,з 01.01.2006 року, (а.с.12, 16).

Згідно довідок за № № 807 ,808 від 04.07.2017 року, виданих виконавчим комітетом Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: вул. Л.Українки,22, с.Івановичі Пулинського району Житомирської області, рахується за ОСОБА_1, згідно погосподарської книги №11 запис №02-23. , (а.с.9,11).

Квитанціями про прийняття податків і зборів серії АА за №№383321 ,383322 від 07.06.2017 року ,виданими Івановицькою сільською радою, стверджується одержання від ОСОБА_1, та ОСОБА_1 О,І. сплати за землю в розмірі 136,0грн.. та 55,75 грн. відповідно ,(а.с.13, 14) .

Технічний НОМЕР_1 від 14.06.2017 року, виданий ТОВ "ОСОБА_9 +", свідчить про те, що замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 .Даних про власника будинку не зазначено.

За паспортними даними позивача, він значиться зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_10 (вул.Українки) в с.Івановичі Пулинського (Червоноармійського )району з 18.06.2014 року.

За даними Пулинської державної нотаріальної контори ,вихідні номери : 642/01-16 від 21.11.2017 року, 641/01-16 від 21.11.2017 ,після смерті ОСОБА_3, яка померла 24.10.2007 року, Пулинською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №382/2016 ; після смерті ОСОБА_5, який помер 04.12.2008 року, Пулинською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №383/2016. Спадкоємцем по справах є ОСОБА_2, який прийняв спадщину у встановлені законом строки.

Відповідно до ст. 328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Вказана вище норма закону визначає ознаки володіння, що є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. При цьому володіння має бути добросовісним, тобто, володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна, при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі - продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

У Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах щодо захисту права власності та інших речових прав", п .9 зазначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізом зібраних у справі доказів встановлено, що на час вселення позивача разом з батьками у будинок № 22 по вул. Л. Українки в с. Івановичі Пулинського (Червоноармійського)району та на час розірвання шлюбу між його батьками, позивач був неповнолітнім , що стверджується його свідоцтвом про народження , паспортними даними та свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Батько позивача помер 2013 року , коли позивачу виповнилося 15 років, тобто останній був також неповнолітнім.

Тому твердження позивача щодо того ,що він починаючи з 2006 року займався поточними та капітальними ремонтами вказаного будинку , не можуть бути прийняті судом, як такі що не заслуговують на увагу.

Докази надані позивачем на підтвердження позову, якими є довідки Івановицької сіьлської ради про те ,що сім"я позивача зареєстрована за спірною адресою та те, що позивачем проводилась сплата податку на землю не є переконливими, оскільки не доводять ,що володіння спірним нерухомим майном було безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років), оскільки з них вбачається ,що позивач зареєстрований за адресою: Л.Українки,22 с.Івановичі Пулинського району з 18.06.2014 року , а квитанції про сплату податку на землю датовані лише 2017 роком.

Крім того у судовому засіданні позивач пояснив, що місцем його проживання є с. Корівка Пулинського району та вказане підтверджується відомостями щодо місця проживання позивача, зазначеними у позовній заяві.

Суд враховує, що право власності за набувальною давністю може бути придбане на майно, що належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння ), а також на нічийну річ. Встановлення власника майна або безхазяйність речі є однією з обставин, які мають юридичне значення, та підлягають доведенню.

Однак доказів на підтвердження того ,що власником спірного житла ОСОБА_3 було проведено державну реєстрацію цього будинку, позивач суду не надав.

Інших посилань на те, що у подальшому, зокрема, не пізніше 2007 р. (рік смерті ОСОБА_3І.), мали місце обставини, пов»язані з тим, що позивач заволодів спірним майном як чужою річчю без найменшого сумніву стосовно правомірності набуття цього майна у власність, позивач не зазначає .

Отже ,беззаперечних доказів того, що спірним будинком як чужим майном позивач добросовісно заволодів та продовжує відкрито, безперервно володіти з 2006 р. протягом 10 р. і на дату звернення з розглядуваним позовом до суду, як він про це зазначив у своїй позовній заяві, суду не надано.

Крім того на день смерті 24.10.2007 року ОСОБА_3 з нею проживав її син ОСОБА_2, який від спадщини не відмовився і відноситься до першої черги спадкоємеців .

Враховуючи вище наведене,суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Виходячи із встановлених судом фактичних обставин та зібраних доказів , суд вважає , що визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону та з цих підстав , даний позов задоволений бути не може.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 211, 247, 259, 263-265, 268, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 335, 344 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку набувальної давності, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Червоноармійський районний суд протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складений 10 січня 2018 року.

Суддя О. В. Гуц