Рішення № 71527892, 09.01.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/2549/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Кушнір М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – Житомирська міська рада, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просив визнати за ним право власності на житловий будинок № 14, що розташований в с. Іванівка Житомирського району Житомирської області по провулку Троковицький, як за спадкоємцем за законом після смерті дружини.

У судове засідання сторони не з’явились, проте надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача при вирішені спору поклався на розсуд суду. Представник третьої особи ставлення до заявлених вимог не виказала.

Дослідив матеріали справи, судом були встановлені наступні її фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

17 грудня 2016 року померла дружина позивача – ОСОБА_2. За життя останній на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 1999 року належав закінчений будівництвом житловий будинок № 14, який, як убачається з даного правочину, розташований по пров. Троковицькому в м. Житомирі (а.с.4). Рішенням відповідача від 7 квітня 2010 року ОСОБА_2, серед іншого, передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га, що знаходиться по пров. Троковицькому, 14 в районі ОСОБА_3 на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.5).

З наданого представником третьої особи фрагменту картографічного плану (а.с.70) убачається, що пров. Троковицький в районі ОСОБА_3 знаходиться на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Зазначене даний представник підтвердила і у адресованій суду письмовій заяві (а.с.69).

Крім цього, направленими до суду письмовими поясненнями представник відповідач підтвердив факт того, що вищевказаний провулок відноситься саме до території згадуваної сільської ради (а.с.47).

Позивач є єдиним спадкоємцем до майна його померлої дружини. Постановою нотаріуса від 11 липня 2017 року (а.с.6-5) позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на такий об’єкт нерухомості.

За таких обставин позивач вказує, що вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки визнати право власності на належне йому спадкове майно у інший, аніж судовий спосіб, не має змоги.

Зазначені правовідносини врегульовані та відповідають наступними нормам матеріального закону.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч. 1, ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Аналіз встановлених судом фактичних обставин справи та норм закону, що їх регулюють, у своїй сукупності дає підстави суду для задоволення позову, адже як з’ясовано, дружина позивача за життя була фактичним власником спірного житлового будинку, однак належним чином оформити своє право власності на нього не встигла, у зв'язку з чим позивач, в даний час, унеможливлений у прийнятті спадщини. Також, судом встановлено, що заявник має законне право на отримання у власність вищевказаного нерухомого майна і не може бути позбавлений цього права, оскільки набуття ним права власності, як спадкоємцем за законом після смерті дружини, чітко передбачено нормами ЦК України.

Отже, враховуючи вищенаведене та правову позицію Апеляційного суду Житомирської області з наведених правовідносин, позовна заява підлягає до задоволення, як така, що доведена заявником.

Водночас, розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат у справі, суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, вирішує його шляхом стягнення таких витрат, що складаються із судового збору розміром 3 948,00 гривень, з відповідача на користь позивача. Окремо, суд звертає увагу відповідача на тому, що дана норма процесуального Закону є імперативною, що вимагає від суду безальтернативне та обов’язкове її застосування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10-13, ст. 76, ст. 89, ст. 141, ст. 259, ст.ст. 264-265 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 14, що розташований в с. Іванівка Житомирського району Житомирської області по провулку Троковицький, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла 17 грудня 2016 року.

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3 948,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або його повного складання.

Суддя Є.О. Грубіян