Постанова № 71521357, 10.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/1888/17 Номер провадження 22-ц/775/88/2018

Суддя-доповідач Мальований Ю.М.

категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Дундар І.О.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області у залі № 3 цивільну справу номер 233/1888/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року (суддя - Наумик О.О.) , -

В С Т А Н О В И В :

3 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15 січня 2013 року відповідач отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором станом на 31 січня 2017 року у розмірі 25 528 грн. 08 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 492 грн. 58 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 19 348 грн. 69 коп., заборгованість за пенею та комісією у сумі 3 995 грн., 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1 191 грн. 81 коп. штраф (процентна складова).

22 вересня 2017 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області частково задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором без номеру від 15 січня 2013 року станом на 31 січня 2017 року у розмірі 1445 грн. 21 коп., вирішено питання про стягнення судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року, забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в м. Костянтинівка Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджено розпорядженнями КМУ від 30 жовтня 2014 року та від 2 грудня 2015 року. За наведених обставин суд першої інстанції вважав вимоги про стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими.

Судом також зазначено, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається що з 1 вересня 2014 року по 31 січня 2017 року позивачем нараховувались проценти за користування кредитними коштами у розмірі більшому ніж 2,5 відсотки в місяць на залишок заборгованості. Суд виходив з неправомірності такого збільшення, оскільки в порушення п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг доказів на підтвердження належного інформування позивачем відповідача про зміну базової процентної ставки по кредиту позивачем не надано.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, вказало, що судом ухвалено необґрунтоване та незаконне рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначив, що підписанням Заяви 15 січня 2013 року відповідач виразив свою згоду, що Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http//privatbank.ua/terms/pages/70/, складає Договір про надання банківських послуг. При укладанні Договору приєднання сторони керувались ст. 634 ЦК України. Укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином. Відповідно п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-526 від 6 березня 2010 року, до яких під час укладення кредитного договору приєднався Відповідач, передбачено, що Банк має право здійснювати зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Відповідач не надав банку повідомлення про незгоду із збільшеною відсотковою ставкою, чим погодився із зазначеними умовами. Суд всупереч вимог процесуального законодавства ухвалив рішення яким не надано обґрунтування відмови у стягненні частини заборгованості по процентам, безпідставно дійшов висновку зменшення суми заборгованості.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року в частині зменшення заборгованості за відсотками, пенею та комісією та штрафами та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно п. 9 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності підвищення відсоткової ставки, оскільки позивачем не надано доказів належного інформування позивачем відповідача про зміну базової процентної ставки по кредиту. Крім того, судом зазначено про неправомірність нарахування позивачем суми пені та комісії за даним договором, а також штрафів.

З такими висновками суду апеляційний суд повністю погодитись не може.

З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2013 року ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та підтвердив, що ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 5). Своїм підписом відповідач підтвердив факт отримання інформації про умови кредитування.

У даній справі доведенню підлягає наявність між сторонами кредитних правовідносин, виконання зобов'язання кредитором щодо надання коштів, та боржником - щодо їх повернення в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач, підписавши 15 січня 2013 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, був повідомлений про зміст цих Умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві.

За таких обставин у відповідності до приписів положень ст. 634, 638 ЦК України, підписавши заяву, відповідач прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах викладених у зазначеній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.

Відповідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31 січня 2017 року заборгованість за договором б/н від 15 січня 2013 року становить 25 528 грн. 08 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 492 грн.58 коп., заборгованість по процентами за користування кредитом - 19 348 грн.693 коп., заборгованість за пенею та комісією - 3995 грн., 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1191 грн. 81 коп. - штраф (процентна складова).

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік, далі процентна ставка була змінена, а саме з 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34.80%, з 01 квітня 2015 року встановлена у розмірі 43,20%.

Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3, п. 2.1.1.12.7.3 Умов проценти за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або Овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, передбачену п. 2.1.1.12.4. та п. 2.1.1.12.5., при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок Кредиту та/або Овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит (кредитний ліміт) та/або Овердрафт стають Простроченим кредитом (а.с. 8-31).

У судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача не надано доказів того, що відповідач у відповідності до п.п. 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг був проінформований про збільшення процентної ставки. Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Крім того, згідно виписки з карткового рахунку відповідачем на час дії відсоткової ставки 30% здійснено лише два погашення суми наданого кредиту, що відбулося 28 березня 2013 року у сумі 30 грн. та 14 квітня 2014 року у сумі 55 грн.

Згідно виписки з карткового розрахунку відповідачу підвищено відсоткову ставку до 34,80% за операціями після 01 вересня 2014 року та до 43,20% за операціями після 01 квітня 2015 року, проте після цих підвищень відсоткової ставки відповідач будь-яких операцій по картковому рахунку не здійснював (а.с. 95-100).

Беручи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором № б/н від 15 січня 2013 року, укладеного між сторонами, виходячи з розрахунку 2,5% за місяць (30% на рік) на залишок заборгованості по тілу кредиту у розмірі 492 грн. 58 коп.

Згідно розрахунку позивача заборгованість по відсоткам станом на 01 вересня 2014 року складає 595 грн. 64 коп. з якою апеляційний суд погоджується, оскільки вона розрахована з первинно встановленої відсоткової ставки 2,5% на місяць.

Станом на 01 вересня 2014 року заборгованість за тілом кредиту складає 492 грн. 58 коп. на яку може нараховуватися відсоток у розмірі 2,5% в місяць.

Таким чином, заборгованість по відсоткам за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2017 року підлягають стягненню з відповідача у розмірі 356 грн. 99 коп. (492,58 х 2,5%) х 29 місяців. Заборгованість по відсоткам за період з січня 2013 року по 31 сіяні 2017 року складає 952 грн. 63 коп. (595 грн. 64 коп. +356 грн. 99 коп.)

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про розмір заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив заборгованість за відсотками є необґрунтованими.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Також на виконання ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, в якому у п. 15 зазначено м. Костянтинівку Донецької області.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_2 проживає за адресою: м. Костянтинівка Донецької області, вул. Трудова, буд. 447, кв. 54.

Однак ПАТ КБ «Приватбанк» на вказане уваги не звернув та з 14 квітня 2014 року нараховував пеню, яка зазначена в наданому розрахунку заборгованості.

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач та його представник з належним чином оформленою заявою про застосування строків позовної давності при розгляді цієї справи до суду не зверталися.

Оскільки застосування штрафних санкцій у спірній ситуації на підставі Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є неправомірним, апеляційний суд визнає за необхідне стягнути з відповідача нараховану пеню(штраф) за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором лише за період до 14 квітня 2014 року, які становлять 700 грн., що судом першої інстанції не враховано.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1445 грн. 21 коп., в резолютивній частині свого рішення суд першої інстанції не зазначив складові цієї суми, не зазначив в задоволенні яких позовних вимог відмолено, огляду на що рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 528 грн. 08 коп. Позовні вимоги задоволені у розмір 2145 грн. 21 коп., що становить 8,40% від заявленої суми вимог (2145,21 х 100): 25528,08.

За подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн. (а.с. 1), за подачу апеляційної скарги - 1760 грн. (а.с.125), а всього 3360 грн.

З урахуванням частки задоволених вимог на користь позивача з відповідача має бути стягнутий судовий збір у сумі 282 грн. 24 коп.(3360 х 8,40%).

Відповідно до п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2013 року, б/н станом на 31 січня 2017 року у сумі 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 21 коп., що складається з заборгованості по: тілу кредиту у розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 58 коп., відсоткам за користування кредитом у розмірі 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн.63 коп. та штрафу у розмірі 700 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у сумі 282 грн. 24 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

І.О. Дундар