Ухвала суду № 71520035, 09.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

09.01.2018 Київ К/9901/5576/17 803/952/17 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №803/952/17 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною відмови у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, яка надіслана 26 грудня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 330 КАС України встановлено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документ про сплату судового збору.

Однак, скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. При цьому, заявлено клопотання про відстрочення від його сплати, у зв'язку з відсутністю коштів.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У зв'язку із цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для застосування статті 133 КАС України.

Посилання скаржника щодо непроведення відносно нього платежів за всіма кодами класифікації видатків, крім захищених, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на листі Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва від 11 грудня 2017, що не свідчить про реальний стан фінансування видатків на сплату судового збору.

Таким чином, суддя-доповідач не вбачає підстав для застосування положень статті 133 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна заява подана у 2017 році та містить вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Отже, за подання позову сплаті підлягав судовий збір в сумі 640,00 грн. (1600 х 0,4).

Таким чином, за подання даної касаційної скарги судовий збір має бути сплачено в сумі 1280,00 грн. (200% х 0,4).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду повинно бути внесено або перераховано на розрахунковий рахунок: 31213207700007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030102, призначення платежу: « 101; судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)».

Крім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначені у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання підписана завідувачем сектору правової роботи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Кривчуком В.М. як представником Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області.

Водночас, долучена до матеріалів касаційної скарги копія довіреності, видана Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на Кривчука В.М. завірена юристом Бутулай І.І., тобто не засвідчена у визначеному законом порядку, тому не є належними документом, що підтверджує право особи, яка підписала касаційну скаргу, на вчинення такої дії.

Крім того, відповідно до частини другої статті 212 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

В силу частини п'ятої статті 254 цього Кодексу постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду постановлена 27 листопада 2017 року, а касаційна скарга надіслана 26 грудня 2017 року що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року направлена супровідним листом від 4 грудня 2017 року, згідно з поштовим штемпелем на конверті, в якому була надіслана, а отримана 11 грудня 2017 року за вих. № 2235. Однак, жодних доказів щодо отримання рішення суду апеляційної інстанції саме - 11 грудня 2017 року не надав.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суддя-доповідач вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення зазначених вище недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Залишити касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення даної ухвали.

У разі не усунення недоліків касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон