Постанова № 71518944, 10.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" січня 2018 р. Справа № 817/1347/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

позивача та представника відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, орієнтовною площею 1,0 га. з підстав, викладених у листі №К-3299/0-6329/0/6-17 від 04.08.2017 та зобов'язати відповідача вчинити дії в порядку встановленому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України по розгляду його клопотання від 07.07.2017 для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, орієнтовною площею 1,0 га.

Позов обґрунтовано тим, що 04.08.2017 відповідачем безпідставно та протиправно відмовлено йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення яка розташована за межами населеного пункту на території Обарівської сільської ради Рівненського району. Зазначена в якості підстави для відмови Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017, суперечить вимогам Земельного кодексу України. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, орієнтовною площею 1,0 га. з підстав, викладених у листі №К-3299/0-6329/0/6-17 від 04.08.2017.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вчинити дії по розгляду клопотання ОСОБА_3 вх.№К-3299/0/5-17 від 07.07.2017 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, орієнтовною площею 1,0 га., у порядку та у спосіб, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_3 із за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є законним, та прийняте Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» №413 від 07.06.2017, Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ №292 від 21.06.2017, яким затверджено Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2017 року та наказ №296 від 26.06.2017, яким внесено зміни в Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2017 року. Даний Перелік опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача. Оскільки земельна ділянка, щодо якої позивач подав клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення у власність для ведення особистого селянського господарства відсутня у відповідному Переліку, то відмова Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області є правомірною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2017 ОСОБА_3 звернувся в Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Обарівської сільської ради Рівненського району. До клопотання додав: викопіювання зі схеми землекористування, копію паспорта та ідентифікаційного коду. Його клопотання зареєстроване під вх.№К-3299/0/5-17 від 07.07.2017 (а.с.7-8).

В подальшому, 04.08.2017 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області листом №К-3299/0-6329/0/6-17 відмовило ОСОБА_3 у задоволенні клопотання покликаючись на те, що місце розташування бажаної земельної ділянки не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність (а.с.9).

Крім того, судом встановлено, що 21.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ №292, яким відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017, затверджено Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2017 року та наказ №296 від 26.06.2017, яким внесено зміни в Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2017 року. В таких Переліках земельні ділянки на території Обарівської сільської ради Рівненського району не фігурують. Загалом, Переліки складені шляхом визначення загальної кількості земельних ділянок, їх площі відповідно до районів і сільських, селищних рад, а ідентифікація ділянок проведена за номерами кадастрової зони та кадастрового кварталу, позаяк кадастрові номери відповідним земельним ділянкам не присвоєні (а.с.26-31).

Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною, ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою є неправомірною, а тому для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача вчинити дії по розгляду клопотання ОСОБА_3 вх.№К-3299/0/5-17 від 07.07.2017 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, орієнтовною площею 1,0 га., у порядку та у спосіб, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до пункту "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст пункту "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

В силу вимог частини першої та сьомої статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд першої інстанції вірно вказав, що позивач має можливість на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №14 від 03.02.2015, суд дійшов вірного висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Так, обрана позивачем земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських земель. Суд вірно вказав, що жодних доказів тому, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає затвердженим у встановленому законом порядку генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а також проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, відповідачем не надано.

Покликання відповідача на те, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність, судом не приймається як належна правова підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на таке.

Так, за правилами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об'єкта не будь-яким нормативно-правовим актам, а лише тим, які прийняті відповідно до законів.

Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» №413 від 07.06.2017, не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. На користь цього свідчить і сам текст згаданої постанови, у вступній частині якої відсутнє посилання на норму закону, на виконання якої вона прийнята.

Також суд вірно зазначив, що текстуальне тлумачення Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 свідчить на користь того, що метою прийняття Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави. Іншими словами, Стратегія визначає певний алгоритм дій органів виконавчої влади на майбутнє, а тому вона не містить прямих правових норм для врегулювання земельних відносин з приводу отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Більше того, в постанові №413 від 07.06.2017 міститься пряма вказівка про те, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно - правових актів.

Разом з тим, Стратегія покладає на Держгеокадастр та його територіальні органи обов'язок під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою: Sбп = Sаук x 0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

З огляду на те, що право громадянина на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності вищенаведеною формулою поставлено в пряму залежність від того, право оренди та/або емфітевзису на які площі земельних ділянок було продано на території відповідної області у відповідному кварталі, тобто у залежність від виконання відповідним територіальним органом Держгеокадастру плану продажу права оренди та/або емфітевзису, суд вважає що це невиправдано звужує права громадян на отримання у власність земельної ділянки в рамках безкоштовної приватизації. Право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь якого державного органу чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.

І саме головне, за правилами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. А в силу вимог частини четвертої вказаної статті, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» №413 від 07.06.2017 суперечить вимогам Конституції України та Земельному кодексу України, позаяк установлює для громадян України, які мають право на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, додаткові та законодавчо не передбачені обмеження на шляху реалізації цього права, а відтак не може застосовуватись судом при вирішенні даного адміністративно-правового спору, як і прийняті на її реалізацію накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №292 від 21.06.2017 та №296 від 26.06.2017.

Також за вимогами частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічним чином, в силу вимог частини другої статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена у листі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №К-3299/0-6329/0/6-17 від 04.08.2017 підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а тому така відмова кваліфікується судом як протиправна.

Таким чином, вимога про визнання протиправними таких дій підлягає до задоволення наряду з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити дії по розгляду клопотання ОСОБА_3 вх.№К-3299/0/5-17 від 07.07.2017 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки площею 1,0 га у власність, що розташована на території Обарівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, у порядку та у спосіб, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

За правилами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи клопотання позивача та суть спору, суд вважає за необхідне встановити строк для подання Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області до суду звіту про виконання постанови протягом одного місяця з моменту набрання законної сили рішенням суду.

В силу вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом правомірно здійснено розподіл судових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. У доводах апеляційної скарги відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування постанови, а наведені доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "11" січня 2018 р.