Ухвала суду № 71516434, 11.01.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 1513/1658/12

УХВАЛА

11 січня 2018 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О.А.

розглянувши заяву

ОСОБА_1

про

забезпечення виконання рішення суду

В С Т А Н О В И В:

В поданій 09.01.2018 р. заяві ОСОБА_1 просить суд забезпечити виконання рішення Кілійського районного суду Одеської області у справі № 1513/1658/12, яким на підставі зустрічного позову ОСОБА_1 ухвалено скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок по вул. Пролетарська, 97 в м. Кілія, реєстраційний номер 29501536, номер запису 10477 в книзі 66 стор. 18, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 11.01.2012 року.

В обґрунтування необхідності забезпечення виконання рішення суду ОСОБА_1 в заяві посилається на ст. 217 ЦПК України /в редакції, яка діяла до 15.12.2017 р./, згідно якої суд, який ухвалив рішення, може вжити заходів для забезпечення його виконання.

Проаналізувавши вимоги заяви та перевіривши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, серед іншого, Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно з ч. 1 ст. 267 чинного ЦПК України, яка за змістом точно відповідає положенням ст. 217 ЦПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 р. та на яку посилається ОСОБА_1, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже, питання забезпечення виконання рішення суду, регламентоване вказаними статтями, повинно бути вирішено у самому рішенні суду, яким справу розглянуто по суті з вирішенням заявлених позовних вимог і положення про забезпечення виконання рішення суду має міститись, зокрема, в його резолютивній частині, що узгоджується з приписами п. 3 ч. 7 ст. 265 ЦПК України.

Таким чином, відповідна норма не може бути застосована вже після ухвалення відповідного рішення суду та в ході і задля його виконання.

Вказаний висновок підтверджується як самим розташуванням відповідної статті ЦПК України в ОСОБА_3 9 Розділу ІІІ /Позовне провадження/ ЦПК України, так і відсутністю аналогічної за змістом норми в Розділі VІ /Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)/.

Разом з тим, в діючому ЦПК України відсутні положення, які регламентують дії суду /судді/ у разі надходження заяви, вирішення якої не передбачено взагалі, або на відповідній стадії цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 267 ЦПК України забезпечення виконання рішення суду здійснюється в порядку забезпечення позову, приходжу до висновку про необхідність застосування за аналогією закону положень ст. 153 ЦПК України щодо розгляду заяви про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи та постановлення ухвали про відмову в забезпеченні виконання рішення суду за заявою, поданою ОСОБА_3 в зв’язку з її необґрунтованістю.

Керуючись ч. 9 ст. 10, ст. 153, п. 3 ч. 7 ст. 265, ст. 267 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення суду – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через шляхом подачі в 15-денний строк з дня складення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4