Постанова № 7151352, 14.12.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року Справа № 2а- 6086/09/0870

12 год. 15 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуша С.М.

при секретарі Спєлковій М.В.

за участю представників позивача Кокіна А.Ж., ОСОБА_2

представника відповідача Радової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефес» до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефес» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001302301/0 від 31.08.2009, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92067 грн. 00 коп. за основним платежем та 46033 грн. 00 коп. за штрафними санкціями. В обґрунтування позивач посилається на те, що висновки, які викладені в акті перевірки № 98/23-5/22156576 від 21.08.2009, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними. Як випливає з Акту, ці висновки були зроблені відповідачем з тих підстав, що на його думку, укладені в перевіряємому періоді ТОВ «Ефес» агентські договори № 3 від 01.11.2007 з ТОВ «Таврія Будпостач» та № 2 від 01.04.2008 з ТОВ «Легіон Стіл» є нікчемними, тому що вони не спричиняють реального настання правових наслідків, також відповідач стверджує, що ТОВ «Ефес» отримано податкові накладні від ТОВ «Таврія Будпостач» та ТОВ «Легіон Стіл» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Дані висновки спростовується тим, що по-перше, коло споживачів позивача було розширено завдяки агентськім послугам, наданим на підставі агентських договорів № 3 від 01.11.2007 та № 2 від 01.04.2008, а по друге, агентські послуги, надані позивачу ТОВ «Таврія Будпостач» та ТОВ «Легіон Стіл» на підставі вищевказаних договорів, сприяли розвитку та розширенню діяльності підприємства, тому твердження відповідача про те, що надані при перевірці документи не підтверджують зв'язок даних послуг з господарською діяльністю безпідставні та не відповідають фактичним обставинам.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених у позові, наполягали на його задоволенні та скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 07.12.2009 р. відповідач посилається на те, що за результатами планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефес » ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення - рішення № 0001302301/0 від 31.08.2009, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92067 грн. 00 коп. за основним платежем та 46033 грн. 50 коп. за штрафними санкціями. Донарахування відбулось внаслідок порушення підприємством п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7. 4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та полягає в неправомірному включенню до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 92067 грн. 00 коп. у грудні 2007, жовтні 2008, грудні 2008 року. Підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат агентські послуги (а саме, послуги по сприянню в укладенні угод), які фактично не призвели до розширення кола або зміни споживачів, а надані на перевірку документи не підтверджують зв'язок даних послуг з господарською діяльністю. На підставі викладеного, відповідач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є законним, а підстав для його скасування не має. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні із доводами позивача не погоджуються та вважають вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 06.07.2009 № 300476/1 в термін з 06.07.2009 по 31.07.2009 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Ефес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт № 98/23-5/22156576 від 21.08.2009.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7. 4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997, підприємством ТОВ «Ефес» завищено податковий кредит всього у сумі ПДВ 92066 грн. 67 коп., у тому числі по періодах: грудень 2007 на суму 55400 грн., жовтень 2008 на суму 16666 грн. 67 коп., грудень 2008 на суму 20000 грн.

31 серпня 2009 року на підставі акту перевірки № 98/23-5/22156576 від 21.08.2009, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001302301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92067 грн. 00 коп. за основним платежем та 46033 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0001302301/0, ТОВ «Ефес» звернулося до суду.

Як встановлено в ході перевірки, підприємство придбавало агентські послуги з приводу сприяння в укладанні угоди від імені і за рахунок Принципала у підприємства ТОВ «Таврія Будпостач».

Згідно з п.1.2 договору № 3 від 01.11.2007, укладеного між ТОВ «Ефес» та ТОВ «Таврія Будпостач», сутністю договору є сприяння в укладенні угод від імені і за рахунок Принципала в сфері оптової торгівлі обладнанням для підприємств торгівлі та громадського харчування.

29 грудня 2007 року між підприємствами складено договір виконаних робіт та зазначено перелік підприємств, з якими ТОВ «Таврія Будпостач» сприяло в укладенні угод.

Згідно з податковою накладною від 29.12.2007, підприємство до складу валових витрат віднесено суму агентських послуг у розмірі 277000 грн. 00 коп., при цьому всього укладено договорів на суму 484636 грн. 87 коп., а сума виплаченої винагороди становить 332400 грн., тобто відсоток винагороди від суми укладених договорів складає 68,6 %.

Як встановлено судом, ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було направлено запити про надання загальних відомостей та проведення зустрічної перевірки «Таврія Будпостач».

На запит відповідача повідомлено, що засновником підприємства є ОСОБА_4, директором ОСОБА_5, яка є і головним бухгалтером підприємства, чисельність працюючих (у тому числі за сумісництвом), згідно з довідкою за формою 1 ДФ, 3 особи (у тому числі директор та головний бухгалтер), за юридичною адресою підприємство не знаходиться, про що складено акт від 06.08.2008.

Таким чином, послуги надавались позивачу підприємством, штат якого складає 2 працівники, тоді як ТОВ «Ефес» у своєму штаті має десять менеджерів, в обов'язки яких і входить пошук покупців для укладання договорів та збут продукції, що не оспорюється позивачем.

Також в преамбулі акту приймання - передачі наданих послуг за агентським договором № 3 від 01.11.2007 зазначено, що акт складається між комерційним агентом ТОВ «Таврія Будпостач», але не вказано його прізвища, від Принципала в преамбулі зазначено: «в особі директора ОСОБА_2», а при підписанні акту зазначено його посаду, як «заступник директора з комерції ОСОБА_2» Крім того, акт не містить жодної інформації про порядок здійснення Комерційним агентом обов'язків за укладеним договором, а саме: які заходи вживались щодо виконання своїх обов'язків за договором, від імені кого укладались договори, не вказаного жодного правочину, що уклався би Комерційним агентом від імені Принципала. Також в акті не міститься переліку послуг, які надавались ТОВ «Таврія Будпостач», а лише вказані угоди, що укладені між ТОВ «Ефес» та підприємствами: ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбаса», ПП ДОЛ «Романтик», ТОВ «ДПФ «Кодас» та зовсім не просліджується зв'язок між агентським договором № 3 та укладанням вказаних договорів позивачем.

Крім того, відсутня інформація, які саме маркетингові послуги були надані, в чому вони полягали, та як можуть бути використані в подальшій господарській діяльності позивача.

Крім того, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 статті 180 Господарського Кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у буді - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із п.1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, агентський договір № 3 від 01.11.2007 взагалі не містить ні ціни договору, ні обґрунтувань, з чого вона повинна складатись, та лише зазначено, що в обов'язки Принципала входить «виплачувати комерційному агентові винагороду в розмірах та у строках, визначених сторонами у актах виконаних робіт».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за наданими документами не можливо встановити, де саме, яким чином, на підставі яких подій, ким та за якою ціною був виконаний агентський договір № 3 від 01.11.2007.

Аналогічний за змістом агентський договір № 2 від 01.04.2008 укладений позивачем також з підприємством ТОВ «Легіон Стіл», умови договору ідентичні умовам договору № 3 від 01.11.2007, укладеному з ТОВ «Таврія Будпостач», з тією різницею, що в п. 1.4 договору зазначено, що «сума договору складає 220000 грн. 00 коп.».

При цьому, ціна договору визначена без зазначення обсягу та кількості послуг, які Комерційний агент повинен виконати, тобто вже на момент укладення договору сторони вже достовірно знали, який саме обсяг послуг, в якому розмірі і за якою ціною буде наданий агентом.

01.04.2008 року між підприємствами складено акт приймання - передачі послуг за агентським договором № 2 від 01.12.2008 та визначено перелік підприємств, з якими ТОВ «Легіон Стіл» сприяло в укладенні угоди.

В даному акті зазначено, що «послуги комерційного агента, передбачені згаданим вище Договором, надані Комерційним агентом у встановлений термін, у повному обсязі та із дотриманням інших умов згаданого вище Договору», також вказана загальна вартість послуги, яка склала 220000 грн. 00 коп.

Таким чином, договір з ТОВ «Легіон Стіл», так само як і договір, укладений з ТОВ «Таврія Будпостач» не містить жодної інформації про надані послуги, ціну кожної послуги, та в чому полягала надана послуга.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що директор підприємства ТОВ «Ефес» є також директором підприємства ТОВ «Легіон Стіл», засновниками обох підприємств є одні й ті самі особи, які знаходяться за однією адресою в одному приміщенні та займаються одними видами діяльності.

Позивач в даному випадку також користувався послугами менеджерів ТОВ «Легіон Стіл» в штаті якого 4 менеджера, не зважаючи на те, що в своєму штаті має 10 менеджерів, до безпосередніх обов'язків яких входить вказана робота.

Крім того, між ТОВ «Легіон Стіл» та ТОВ «Ефес» 05.01.2008 р. укладений аналогічний агентський договір за яким ТОВ «Ефес» виступає як комерційний агент та надає агентські послуги ТОВ «Легіон Стіл» щодо сприяння в укладанні угод від імені та за рахунок Принципала.

Оскільки позивач в підтвердження вказаних господарських операцій посилається на акти прийняття - передачі наданих послуг, вони являються первинними документами.

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом ї суцільного і безперервного документування.

Згідно із ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є повне висвітлення, а саме: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Таким чином, акти приймання - передачі наданих послуг за агентськими договорами повинні передувати договорам в сфері оптової торгівлі обладнанням, так як агентські договори укладаються саме з метою виявлення потенційних покупців та повинні містити повний обсяг інформації та порядок її використання Принципалом, що в подальшому б підтвердило використання вказаної інформації в господарській діяльності позивача по справі.

Відповідно до п. 2.2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону визначено, що платник податку- особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) ...Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з вимогами п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд вважає, що під час перевірки фахівцями ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя не встановлено факту надання послуг по вищезазначеним договорам, таким чином, підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат агентські послуги (а саме, послуги по сприянню в укладенні угод), які фактично не призвели до розширення кола або зміни споживачів, а надані документи не підтверджують зв'язок даних послуг з господарською діяльністю.

Позивач у ході судового розгляду вказані обставини не спростував, документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту не надав.

Крім того, в наданих позивачем копій договорів, на які він посилається, як на такі, що укладені завдяки наданим агентським послугам, відсутні жодне посилання про їх укладення за сприянням ТОВ «Легіон Стіл» та ТОВ «Таврія Будпостач».

Суд також вважає обґрунтованим висновок ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про те, що ТОВ «Ефес» не здійснювало операції з придбання агентських послуг відповідно до правочинів, які відображено в договорах, наданих в ході проведення перевірки, їх зміст суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Дані правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків.

Оскільки перевіркою встановлено відсутність надання агентських послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків, то дані угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону та не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто, в даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7. 4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997, підприємством ТОВ «Ефес» завищено податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних по нікчемним правочинам.

Твердження позивача про наявність в нього всіх податкових накладних, договорів, оборотно-сальдових відомостей , які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у подальшому, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад у випадку, коли не проводилися самі операції тощо.

В даному випадку податковим органом доведено належним чином та в повному обсязі факт проведення операцій із придбання агентських послуг, які не мали реального характеру.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя дійшла законних та обґрунтованих висновків про завищення ТОВ «Ефес» податкового кредиту в сумі 92066 грн. 67 коп., правомірно прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001302301/0 від 31.08.2009, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92067 грн. 00 коп. за основним платежем та 4633 грн. 50 коп. за штрафними санкціями, у звязку з чим підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша

Постанову виготовлено в повному обсязі 21 грудня 2009 року.