Постанова № 71513471, 22.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 р. Справа № 804/148/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 12186 від 23.06.2016 року Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату 7 965,14 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме в частині сплати податку на суму 6 634,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 16.12.2011 року виконкомом Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, є власником комплексу будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вул. Центральна, № 20. Вказані будівлі та споруди позивач використовує в якості складу для зберігання сільськогосподарської продукції, оскільки здійснює господарську діяльність шляхом вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур. Крім того, має земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З огляду на викладене, позивач вважає, що комплекс будівель та споруд, який належить йому на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно п.п. «ж» п.п 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а факт здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності підтверджується наявними документами, через що винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині є необґрунтованим та помилковим.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суду не повідомив, надав письмові заперечення, у яких об'єкти нежитлової нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, є об'єктами оподаткування згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а відтак, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік. При цьому порушення принципу стабільності немає, оскільки в 2015 році мала місце не зміна елементів податку, а його фактичне прийняття. Отже прийняття рішення контролюючим органом у відповідності із приписами Податкового кодексу України є правомірним.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з’явився, ухвалою суду від 22.05.2017 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є сільськогосподарським товаровиробником. Сільськогосподарська діяльність здійснюється ним як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та реєстраційною карткою підприємницької діяльності, в якій за № 1 значиться КВЕД – 01.11 «Вирощування зернових культур», за № 2 КВЕД – 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві».

Також, судом встановлено, що позивач є власником комплексу будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вул. Центральна, № 20., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого 16.12.2011 року виконкомом Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, згідно договору оренди від 29.12.2012 року, укладеного з Межівською районною державною адміністрацією, позивач має у строковому платному користуванні земельну ділянку, площею 61,6831 га, розташовану та території Новопалівської сільської ради.

Для здійснення сільськогосподарської діяльності позивачем придбана сільськогосподарська техніка: трактор Беларус 892, два тракторних причіпа, трактор МТЗ-82, автомобілі ГАЗ САЗ 53 Б, ГАЗ 5312, а також придбане інше сільськогосподарське обладнання та техніка, паливно-мастильні матеріали, тощо.

Комунальні тарифи позивач сплачує за обслуговування даного комплексу, як юридична особа.

На підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №12186, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна у розмірі 7 965,14 грн., а саме за:

- комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: смт. Межова, вул. Центральна, буд. 20, загальною площею, 2 718,9 кв.м.;

- магазин, що знаходиться за адресою: смт. Межова, вул. Центральна, загальною площею 460,5 кв.м.;

- котельня, що знаходиться за адресою: смт. Межова, вул. Московська, загальною площею 85,0 кв.м.

Вказане рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.08.2016 року № 5392/10/04-36-10-01-09 про результати розгляду первинної скарги, відмовлено у її задоволенні.

Проте, суд не може повністю погодитися з таким рішенням Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Так, відповідно до положень п. 21.1 ст. 21 ПК України, зокрема, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 30.1, п. 30.2, п. 30.3, п. 30.8, п.п. «г» п. 30.9 ст. 30 ПК України визначено, що податкова пільга, це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування сідати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, них пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Підпунктом 14.1.76 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Проте, згідно положень ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

При цьому, виходячи з наданих письмових заперечень, відповідачем в цілому не заперечується факт того, що позивач здійснює господарську діяльність шляхом вирощування зернових культур, проте, вважають, що виходячи положень ПК України, позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено самим пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Таким чином, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане положення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Виходячи з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Таким чином, комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вул. Центральна, № 20 та належать позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно з пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником шляхом вирощування зернових культур.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що у позивача не виникло обов’язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, оскільки позивач фактично є сільськогосподарським товаровиробником, виходячи з положень ст. 1 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №12186 в частині є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року № 12186 є необґрунтованим в частині нарахування 6 634,11 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги про часткове скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.06.2016 року № 12186 в частині нарахування 6 634,11 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 551,20 (п’ятсот п’ятдесят одна гривня двадцять копійок) грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1