Постанова № 71510585, 10.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12345/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Камінь - Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року у справі за позовом Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

суддя в 1-й інстанції Гордійчук В.М.,

час ухвалення рішення - 23.11.2017 року, 09:30 год.,

місце ухвалення рішення - м.Камінь-Каширський,

дата складання повного тексту рішення - 23.11.2017 року,

в с т а н о в и в :

Камінь-Каширське обєднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постанову головного державного виконавця вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки її винесено в порушення Законам України «Про виконавче провадження», «;Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 року, вимогами яких передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Крім того, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, до яких відноситься пенсія, виплата якої, за загальним правилом, не обмежується у часі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи (ч.2 ст.268 КАС України), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-19 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-19) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, якою змінено постанову Камінь-Каширського районного суду від 23 березня 2011 року у справі № 2-а-2030/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобовязання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказаний позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ч.1 та 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.08.2010р. до настання обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення спірних правовідносин, та як особі, яка віднесена до категорії З додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 2 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.

25 липня 2017 року Камінь-Каширським районним судом видано виконавчий лист у справі № 2-а-2030/11, та на підставі заяви ОСОБА_2 02 листопада 2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55036953 щодо виконання вказаного виконавчого листа.

Вказаною постановою головного державного виконавця боржнику надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду. Разом з тим, у цій же постанові постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що, незважаючи на те, що боржником є Камінь - Каширське ОУПФУ Волинської області, тобто державний орган, вказаний виконавчий лист містить вимогу щодо зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", а не Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-19 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п'ятою та шостою ст.26 Закону № 1404-19 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно статті 27 Закону № 1404-19 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Тож колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.

Частиною 5 ст.27 Закону №1404-19 передбачені випадки у яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Проте, як вище встановлено, виконання виконавчого листа не відбувається у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому п.3 ч.5 ст.27 Закону № 1404-19 не може бути застосований.

Стосовно посилання апеляційної скарги на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, колегія суддів зазначає, що виконавчий лист у справі № 2а-2030/11 носить зобов'язальний характер. Вказаний виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання шляхом прийняття, реєстрації, розрахункового листа та подачі органам Державного казначейства відповідних платіжних документів, а не стягнення періодичних платежів.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України встановлено механізм виконання відповідних судових рішень, визначено порядок дій органів державної виконавчої служби при надходженні до них відповідних судових рішень, боржниками за якими є органи, визначені в Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, можливе виконання судових рішень про стягнення коштів, а не рішень зобов'язального характеру, про яке йде мова в даному спорі.

Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Водночас, відповідно до зазначених правових норм виконання судових рішень зобов'язального характеру можливе за умови, якщо за ними проведено нарахування відповідних виплат, але нараховані кошти не виплачено.

Таким чином, в даному випадку державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Камінь - Каширського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 272,287,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Камінь - Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року у справі № 157/3144/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула