Рішення № 71509697, 29.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2017 року м. Київ № 826/13574/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променерго-Ресурс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

24.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Променерго-Ресурс» (ТОВ «Променерго-Ресурс») звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2017 №0053171212.

Зазначили, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки звітність з податку на прибуток за І квартал 2017 року, уточнюючу податкову декларацію та сплату усієї суми податкового зобов'язання ними подано й проведено в межах встановлених строків. А за відсутності податкового боргу не лише виключаються будь-які підстави для застосування штрафу, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України (ПК України), а й взагалі відсутня база для нарахування штрафу, оскільки податкове зобов'язання не занижено, а завищено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача подав уточнену позовну заяву, яка стосувалася виключно конкретизації номера оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у прохальній частині. Заява відповідала встановленим Кодексом адміністративного судочинства України вимогам, долучена до матеріалів справи та прийнята судом до розгляду. Отже, представник заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань з податку на прибуток за перевіряємий період, наслідком чого стало винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представники позивача та відповідача подали клопотання про розгляд справи в подальшому за їх відсутності.

З огляду на викладене, з урахуванням положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

15.12.12017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

06.09.2017 ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) з податку на прибуток ТОВ «Променерго-Ресурс», результати якої оформлені актом №6878/26-15-12-12-12/38266407. Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2017 року (фактична дата сплати - 15.08.2017, граничний термін сплати - 19.05.2017).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 №0053171212, яким позивачу встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України та на підставі статті 126 цього ж Кодексу за затримку сплати суми грошового зобов'язання визначено штраф у розмірі 20% у сумі 1340796,20 грн.

ТОВ «Променерго-Ресурс», не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками та винесеним на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з наступного.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Що стосується податку на прибуток підприємств, то відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для цього податку, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

На виконання наведених правових норм ТОВ «Променерго-Ресурс» 24.04.2017 в межах встановлених Кодексом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2017 року, в якій задекларовано до сплати податок в сумі 7267248 грн.

Згідно квитанцій Державної фіскальної служби України №1 та ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС України у м. Києві №2 від 26.04.2017 пакет прийнято.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вказану у декларації з податку на прибуток підприємств, ТОВ «Променерго-Ресурс» не сплатило. Натомість, скористалося пунктом 50.1 статті 50 ПК України якою передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, в межах граничного строку сплати податку на прибуток за І квартал 2017 року у зв'язку із самостійно виявленою помилкою, позивачем 19.05.2017 подано уточнюючу податкову декларацію із зменшенням зобов'язання з податку на прибуток до 301248 грн. Зокрема, у рядку 02 декларації змінено показник суми у розмірі 44157000 грн на 5547000 грн; у рядку 04 декларації змінено показник суми у розмірі 40373600 грн на показник суми 1673600 грн; у рядку 06 декларації змінено показник суми у розмірі 7267248 грн на показник суми 301248 грн; у рядку 17 декларації змінено показник суми у розмірі 7267248 грн на показник суми 301248 грн; у рядку 19 декларації змінено показник суми у розмірі 7267248 грн на показник суми 301248 грн.

Відповідно, ТОВ «Променерге-Ресурс» цього ж дня зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 301248 грн сплачено на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі міста Києва, що підтверджується платіжним дорученням №154.

Разом з тим, декларація з податку на прибуток підприємств від 19.05.2017 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС України у м. Києві не прийнята. У квитанції №2 виявлено помилку: {J0100115} За звітний (податковий) період, що уточнюється, не подано «Звітний» («Звітний новий») документ (перевірено відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України).

Позивачем 09.06.2017 знову подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток приватних підприємств з аналогічними показниками. Податкова звітність згідно квитанцій №1 та №2 прийнята.

У зв'язку з виявленням помилки ТОВ «Променерго-Ресурс» 15.08.2017 подано нову уточнюючу декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017 року з аналогічним показником податкового зобов'язання - 301248 грн та зазначенням у розділі «Виправлення помилок» у рядку 27 від'ємне значення податкового зобов'язання, що уточнюється - 6966000 грн. Декларація згідно квитанцій №1 та №2 прийнята.

Відповідно до абзацу 2 пункту 76.1 статті 76 ПК України податкова звітність платників податків підлягає камеральній перевірці суцільним порядком.

Так, на підставі підпункту 19.1.2 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку, встановленого статтею 76 та пунктом 86.2 статті 86 ПК України, начальником відділу застосування штрафних санкцій управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Пригожинською Наталією Віталіївною 06.09.2017 проведена камеральна перевірка ТОВ «Променерго-Ресурс».

Як вбачається з ату перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач встановив порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, задекларованого у податковій декларації за І квартал 2017 року від 26.04.2017 граничний термін сплати - 19.05.2017 (фактично сплачено 15.08.2017) у розмірі 7267248 грн (сума податкового боргу - 6703981 грн). Згідно розрахунку штрафу, застосованого в оскаржуваному рішенні, кількість днів затримки склала 88 днів, а відтак згідно абзацу 2 пункту 126.1 статті 126 ПК України застосовано 20% та визначено суму штрафу 1340796,20 грн.

З такими висновками податкового органу суд погодитися не може. Так, пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, як вбачається із наведеної правової норми, склад порушення має містити: податковий борг; затримку сплати грошового зобов'язання; та факт погашення податкового боргу.

Суд вважає, що податковий борг у ТОВ «Променерго-Ресурс» не виник, оскільки позивачем подано уточнюючу декларацію, якою виправлено допущену у рядку 24 декларації методологічну помилку - вказано зменшення податкового зобов'язання на суму 6703981 грн, що є нічим іншим, як помилкою.

Більше цього, в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 19.05.2017 №154 на суму 301248 грн, яким ТОВ «Променерго-Ресурс» вчасно сплачено суму податку на прибуток підприємств за І квартал 2017 року.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

ТОВ «Променерго-Ресурс» в останній день строку, протягом якого податок на прибуток приватних підприємств мав бути сплачений, а саме, 19.05.2017 сплатило 301248 грн. Дана сума відображена в уточнюючій декларації.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що подання уточнюючої декларації позивачем в подальшому трактується контролюючим органом як факт сплати грошового зобов'язання з врахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При цьому, уточнююча податкова декларація хоч формально і підпадає під визначення погашення податкового боргу, однак, не може вважатись тим способом в який погашається податковий борг з врахуванням положень статей 87 та 95 ПК України. Зобов'язання сплачено у встановлений строк та у відповідному порядку. Іншого законодавство не передбачає.

З іншого боку, порядок виправлення помилок, в тому числі і грошових зобов'язань, у документах фінансової звітності врегульовано статтею 50 ПК України. Тобто, як зазначалося вище, пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п. 50.2 ст. 50 ПК України).

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку про наявність у платника податків права у разі виявлення помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. При цьому, вказане право обмежене лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок. В інших випадках не обмежено.

Таке право ТОВ «Променерго-ресурс» і реалізувало, при цьому сплативши визначене зобов'язання у встановлений строк.

Що ж стосується виправлення помилки в сторону зменшення суми грошового зобов'язання, то це може трактуватись лише як відсутність такого зобов'язання, і жодним чином не як його сплата.

Зрозумілою в такому разі є позиція законодавця, щодо застосування штрафу при поданні уточнень лише за умови виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

При цьому, навіть якщо припустити, що уточнююча декларація є тим документом, який зменшує абсолютне значення суми такого боргу, поряд зі статтями 50, 87, 95, 126 ПК України, то таке може вказувати лише на нечіткість та неякісність законодавства, що регулює спірні правовідносини.

На дані ознаки закону звертає увагу Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Щокін проти України». Суд зазначає, що говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «ТОВ «Шпачек» проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії»).

Викладені обставини дозволяють суду застосувати положення пункту 56.21 статті 56 ПК України та прийняти рішення на користь платника податків.

Суд вважає, що контролюючий орган за відсутності складу порушення (грошового зобов'язання та податкового боргу зі сплати податку на прибуток підприємств; факту погашення податкового боргу) безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 1340796,20 грн.

А отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що ТОВ «Променерго-Ресурс» доведено неправомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.09.2017 №0053171212, невідповідність його вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Променерго-Ресурс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 21.09.2017 №0053171212.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Променерго-Ресурс» (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська/Басейна, будинок №1-3/2, корпус А, секція Ф-2, код ЄДРПОУ 38266407) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 20111,94 грн (двадцять тисяч сто одинадцять гривень 94 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак