Постанова № 71503307, 26.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 року Справа № 904/9931/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Антонік С.Г.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність №252 від 06.06.2016 р., представник;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність №05/17 від 05.01.2017 р., представник;

Розглядається апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017р. у справі №904/9931/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс", м. Дніпро

про звернення стягнення на предмет застави

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Київ

про визнання припиненим договір застави корпоративних прав №79/0

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017р. (головуючий суддя Ліпинський О.В., судді: Новікова Р.Г., Панна С.П.) первісний позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Любимівський кар'єр” (ідентифікаційний код 23935242) перед Публічним акціонерним товариством “ВТБ БАНК” (ідентифікаційний код 14359319) за кредитним договором №77/07В від 13.12.2007 у розмірі 7 889 637,90 дол. США та 59 268 055,00 грн., з яких:

прострочена заборгованість по кредиту станом на 25.04.2016 року становить 6 376 996,67 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016 року 1 долар США = 25,343646 грн. становить 161 616 346,15 грн.);

строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.03.2016 року по 24.04.2016 року (включно) (станом на 25.04.2016 року), становить 60 404,33 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016 року 1 долар США = 25,343646 грн. становить 1 530 865,96 грн.);

прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 25.04.2016 року становить 1 271 139,80 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016 року 1 долар США = 25,343646 грн. становить 32 215 317,11 грн.);

пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року (включно), в гривневому еквіваленті становить 5 731 936,02 грн.;

пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 03.03.2016 року (включно), в гривневому еквіваленті становить 47 674 718,98 грн.;

3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 (включно) становить 159 956,33 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016 року 1 долар США = 25,343646 грн. становить 4 053 876,60 грн.);

3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року (включно) становлять 21 140,77 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016 року 1 долар США = 25,343646 грн. становить 535 784,19 грн.);

штрафи, передбачені Кредитним договором станом на 25.04.2016 року (включно) становлять 5 861 400,00 грн.;

та в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” (ідентифікаційний код 32495368) перед Публічним акціонерним товариством “ВТБ БАНК” (ідентифікаційний код 14359319) за кредитним договором №79/07В від 13.12.2007 в розмірі 5 843 712,43 доларів США 43 центи та 42 824 780,94 гривень 94 копійки, з яких:

строкова заборгованість по кредиту станом на 25.04.2016 року становить 4 687 499,99 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016р. 1 долар США = 25,343646 грн. становить 118 798 340,37 грн.);

строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.03.2016 року по 24.04.2016 року (включно) (станом на 25.04.2016 року), становить 44 401,04 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016р. 1 долар США = 25,343646 грн. становить 1 125 284,24 грн.);

прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 25.04.2016 року становить 977 799,25 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016р. 1 долар США = 25,343646 грн. становить 24 780 998,05 грн.);

пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року (включно), становить 4 451 716,47 грн.;

пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 03.03.2016 року (включно), становить 35 043 964,47 грн.;

3% (три проценти) річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 року (включно) становить - 117 578,12 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016р. 1 долар США = 25,343646 грн. становить 2 979 858,25 грн.);

3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року (включно) становлять 16 434,03 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016р. 1 долар США = 25,343646 грн. становить 416 498,24 грн.);

штрафи, передбачені Кредитним договором станом на 25.04.2016 року (включно) становлять 3 329 100,00 грн.

В межах вартості предмета застави, яка становить 1,00 грн., звернуто стягнення на предмет застави за договором застави корпоративних прав №79/07В-КП від 13 грудня 2007 року, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” (49044, м. Дніпро, вул. Дзержинського, буд. 15 Б2, кв. 1, ідентифікаційний код 35164494) на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК” (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319), а саме на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32495368) в розмірі 23 698 479,04 грн., що становить 95,1804284989771% від статутного капіталу, розмір якого за станом на дату укладання договору складає 24 898 479,04 грн. та пов'язані з нею корпоративні права;

визначено спосіб реалізації заставного майна шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством “ВТБ БАНК” (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) права власності на частку у розмірі 95,1804284989771% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32495368);

Припинено участь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” (49044, м. Дніпро, вул. Дзержинського, буд. 15 Б2, кв. 1, ідентифікаційний код 35164494) в Товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32495368).

В решті позовних вимог відмовлено

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, ТОВ «Юкрейн Мінералс» звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на відсутність об’єктивної ринкової вартості об’єкта застави, звернення стягнення на який є предметом позову.

ОСОБА_3 того, скаржник вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції було прийнято рішення про необхідність проведення експертизи та призначено її, втім так і не отримавши результатів такої експертизи судом було винесено рішення.

У доповненнях до апеляційної скарги, які надійшли до суду 04.12.2017р., скаржник зазначив, що судове звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості шляхом визнання права власності на предмет застави не передбачено нормами чинного законодавства України, як підстава виникнення такого права власності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому позивач вказує, що відповідач не спростовано у встановленому законодавством України порядку правомірність визначення вартості предмету застави у розмірі 1.00грн.

В судовому засіданні 26.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду у даній справі в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається матеріалів справи, 13.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ БАНК, правонаступником якого являється публічне акціонерне товариство “ВТБ БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю “Любимівський кар'єр” був укладений кредитний договір № 77/07В.

Відповідно умов п. 1.1. Договору, його предметом є надання Банком Позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту на таких умовах:

- сума кредитної лінії – 5000000,00 Доларів США 00 центів.

- строк користування – по 12 грудня 2012 року з щомісячним погашенням кредитної заборгованості рівними частинами, починаючи з січня 2010 року.

- плата за користування кредитом – 12 (дванадцять) відсотків річних.

Згідно умов п. 2.1. Договору, для обліку заборгованості за кредитним договором Банк відкриває позичковий рахунок № 20736301008571,840 МФО 306931, ЄДРПОУ 25021032.

Грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника (або інший рахунок, вказаний Позичальником в заяві про перерахування коштів) після підписання з Банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5 (п'яти) денний строк з дня отримання банком заяви (п. 2.2. Договору).

Умовами п. 4.1. Договору, на Позичальника покладено обов'язок повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, що встановлені Кредитним договором.

В процесі виконання умов Кредитного договору, до останнього було внесено ряд змін, оформлення яких відбувалося шляхом підписання сторонами відповідних Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 77/07В від 13.12.2007 року.

Згідно Договору про внесення змін № 25 від 29.10.2014 року, Банк зобов'язався надати Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 6 376 996,67 доларів США.

Позичальник зобов'язався повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 28 серпня 2015 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені Договором.

Пунктом 3.1.1. Договору про внесення змін № 25, сторони визначили, що плата за користування Кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 11% річних.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, Позичальник взяв на себе ряд зобов'язань, в тому числі: здійснити страхування та/або забезпечити страхування заставленого майна (п. 4.3.1.); забезпечити, проведення кредитових оборотів за поточними рахунками Позичальника та підприємств, наведених в даному пункті, відкритими в ПАТ “ВТБ БАК”, в розмірі 53% від сукупних чистих кредитових оборотів в національній валюті та 53% від сукупних чистих кредитових оборотів і іноземній валюті (п. 4.3.9); надати/забезпечити надання до Банку документів згідно пунктів 1.1, 2.1, 2.2, додатку № 2 до Договору в зазначені в даному додатку строки (4.3.11.2).

Розділом 7 Договору про внесення змін № 25 сторони передбачили, що у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з Боргових зобов'язань (крім договірних санкцій, пені та штрафу), банк має право застосувати до Позичальника пеню, а Позичальник зобов'язаний сплатити її Банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми несвоєчасно виконаного Боргового зобов'язання, за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення, з розрахунку факт/360 (п. 7.1. Договору).

Пунктом 7.2. Договору, сторони передбачили право Банку застосовувати до Позичальника: договірну санкцію у разі порушення Позичальником зобов'язання, визначеного п. 4.3.1. Договору, в розмірі 11 400,00 грн. за кожний календарний день порушення зазначеного зобов'язання (п. 7.2.1.); штраф у разі порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, визначених п. 4.3.9, п. 4.3.10., п. 4.3.11.1., п. 4.3.11.2. Договору, в розмірі 207 400,00 грн. за кожний факт порушення кожного з зазначених зобов'язань (п. 7.2.2.).

В період з 17.12.2007 року по 26.06.2008 року, на виконання умов Кредитного договору № 77/07В, згідно письмових заявок Позичальника, Банк надав кредитні кошти на загальну суму 7500000 доларів США, що підтверджується наданими у справу доказами (том 1, а.с. 220-239).

В порушення взятих на себе зобов'язань, Позичальник здійснив повернення отриманих кредитних коштів несвоєчасно та не в повному обсязі в сумі 1123003,33 доларів США, внаслідок чого, станом на час звернення з даним позовом до суду, утворилася заборгованість із повернення кредиту в розмірі 6376996,67 доларів США.

За користування кредитними коштами, в період з 17.12.2007 року по 24.04.2016 року Позичальнику були нараховані відсотки в сумі 7 078 033,23 долари США (том 2, а.с. 142-144), з яких сплачено Банку 5746489,10 доларів США. Таким чином, сума заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом склала суму 1331544,13 доларів США, у тому числі: 60404,33 долари США – строкова заборгованість; 1271139,80 доларів США - прострочена заборгованість.

У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, та інших зобов'язань, встановлених п. 4 Договору, Банк здійснив нарахування пені та договірних санкцій, у наступних розмірах:

пеня за несвоєчасну сплату процентів, за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року в сумі 5 731 936,02 грн. (том 2, а.с. 142);

пеня за несвоєчасне повернення кредиту, за період з 22.04.2015 по 03.03.2016 року в сумі 47 674 718,98 грн. (том 2, а.с. 146);

штрафи, передбачені Кредитним договором станом на 25.04.2016 року (включно) в сумі 5 861 400,00 грн. (том 2, а.с. 149, 150).

ОСОБА_3 того, Банк здійснив нарахування трьох відсотків річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків, у наступних розмірах:

3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 (включно) становить 159 956,33 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016 року 1 долар США = 25,343646 грн. становить 4 053 876,60 грн.) (том 2, а.с. 147);

3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року (включно) становлять 21 140,77 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016 року 1 долар США = 25,343646 грн. становить 535 784,19 грн.) (том 2, а.с. 148).

13.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ БАНК, правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство “ВТБ БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” був укладений кредитний договір № 79/07В.

Відповідно умов п. 1.1. Договору, його предметом є надання Банком Позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної не відновлювальної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту на таких умовах:

- сума кредитної лінії – 5 000 000,00 Доларів США 00 центів.

- строк користування – по 12 грудня 2012 року з щомісячним погашенням кредитної заборгованості рівними частинами, починаючи з січня 2010 року.

- плата за користування кредитом – 12 (дванадцять) відсотків річних.

Згідно умов п. 2.1. Договору, для обліку заборгованості за кредитним договором Банк відкриває позичковий рахунок № 20733301008574,840.

Грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника (або інший рахунок, вказаний Позичальником в заяві про перерахування коштів) після підписання з Банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5 (п'яти) денний строк з дня отримання банком заяви (п. 2.2. Договору).

Умовами п. 4.1. Договору, на Позичальника покладено обов'язок повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, що встановлені Кредитним договором.

В процесі виконання умов Кредитного договору, до останнього було внесено ряд змін, оформлення яких відбувалося шляхом підписання сторонами відповідних Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 79/07В від 13.12.2007 року.

Згідно Договору про внесення змін № 25 від 29.10.2014 року, Банк зобов'язався надати Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в сумі 4 687 499,99 доларів США.

Позичальник зобов'язався повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 28 серпня 2015 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені Договором.

Пунктом 3.1.1. Договору про внесення змін № 25, сторони визначили, що плата за користування Кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 11% річних.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, Позичальник взяв на себе ряд зобов'язань, в тому числі: здійснити страхування та/або забезпечити страхування заставленого майна (п. 4.3.1.); забезпечити, проведення кредитових оборотів за поточними рахунками Позичальника та підприємств, наведених в даному пункті, відкритими в ПАТ “ВТБ БАК”, в розмірі 53% від сукупних чистих кредитових оборотів в національній валюті та 53% від сукупних чистих кредитових оборотів і іноземній валюті (п. 4.3.9); надати/забезпечити надання до Банку документів згідно пунктів 1.1, 2.1, 2.2, додатку № 2 до Договору в зазначені в даному додатку строки (4.3.11.2).

Розділом 7 Договору про внесення змін № 25 сторони передбачили, що у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з Боргових зобов'язань (крім договірних санкцій, пені та штрафу), банк має право застосувати до Позичальника пеню, а Позичальник зобов'язаний сплатити її Банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми несвоєчасно виконаного Боргового зобов'язання, за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення, з розрахунку факт/360 (п. 7.1. Договору).

Пунктом 7.2. Договору, сторони передбачили право Банку застосовувати до Позичальника: договірну санкцію у разі порушення Позичальником зобов'язання, визначеного п. 4.3.1. Договору, в розмірі 8 300,00 грн. за кожний календарний день порушення зазначеного зобов'язання (п. 7.2.1.); штраф у разі порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, визначених п. 4.3.9., п. 4.3.10., п. 4.3.11.1., п. 4.3.11.2. Договору, в розмірі 152300,00 грн. за кожний факт порушення кожного з зазначених зобов'язань (п. 7.2.2.).

Як убачається з матеріалів справи, в період з 17.12.2007 року по 20.12.2007 року, на виконання умов Кредитного договору № 79/07В, згідно письмових заявок Позичальника, Банк надав кредитні кошти на загальну суму 5000000,00 доларів США, що підтверджується наданими у справу доказами (том 2, а.с. 1-4).

Позичальник здійснив повернення отриманих кредитних коштів несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши лише суму 312 500,01 доларів США, внаслідок чого, станом на час звернення з даним позовом до суду, утворилася заборгованість із повернення кредиту в розмірі 4687499,99 доларів США.

За користування кредитними коштами, в період з 17.12.2007 року по 24.04.2016 року Позичальнику були нараховані відсотки в сумі 4 834 572,26 долари США (том 2, а.с. 152-155), з яких сплачено Банку 3 812 371,97 доларів США. Таким чином, сума заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом склала суму 1022200,29 доларів США, у тому числі: 44401,04 долари США – строкова заборгованість; 977799,25 доларів США - прострочена заборгованість.

У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, та інших зобов'язань, встановлених п. 4 Договору, Банк здійснив нарахування пені та договірних санкцій, у наступних розмірах:

пеня за несвоєчасну сплату процентів, за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року в сумі 4451716,47 грн. (том 2, а.с. 156);

пеня за несвоєчасне повернення кредиту, за період з 22.04.2015 по 03.03.2016 року в сумі 35043964,47 грн. (том 2, а.с. 157);

штрафи, передбачені Кредитним договором станом на 25.04.2016 року (включно) в сумі 3329100,00 грн. (том 2, а.с. 160).

ОСОБА_3 того, керуючись приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, Банк здійснив нарахування трьох відсотків річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків, у наступних розмірах:

3% (три проценти) річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 року (включно) становить - 117 578,12 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016р. 1 долар США = 25,343646 грн. становить 2 979 858,25 грн.) (том 2, а.с. 158);

3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 25.04.2016 року (включно) становлять 16 434,03 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25.04.2016р. 1 долар США = 25,343646 грн. становить 416 498,24 грн.) (том 2, а.с. 159).

13.12.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Любимівський кар'єр” за Кредитним договором № 77/07В від 13.12.2007 року, за зобов'язань ТОВ з ІІ “Кольорові метали” за Кредитним договором № 79/07В від 13.12.2007 року, між Позивачем (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕСУРСІНВЕСТ” (Заставодавць) був укладений договір застави корпоративних прав № 79/07В-КП (далі - Договір застави).

Додатковою угодою № 1 до договору застави корпоративних прав № 79/07В-КП, у зв'язку із зміною найменування ТОВ “РЕСУРСІНВЕСТ” на ТОВ “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС”, сторони дійшли згоди викласти преамбулу Договору застави корпоративних прав у новій редакції, за змістом якої, Заставодавцем за договором виступило Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” (Відповідач у справі).

В зв'язку зі змінами, яким вносилися до умов Кредитних договорів № 77/07В та № 79/07В в процесі їх виконання, та з інших обставин, сторонами Договору застави були внесені зміни до договору забезпечення, шляхом підписання відповідних договорів про внесення змін до Договору застави корпоративних прав № 79/07В-КП від 13.12.2007 року.

Так, згідно останньої редакції змін, внесення яких відбулося шляхом підписання сторонами Договору № 9 про внесення змін до Договору застави корпоративних прав (том 1, а.с. 216-218), сторони погодили, що за цим договором забезпечується виконання Позичальником-1 (ТОВ “Любимівський кар’єр”) та Позичальником-2 (ТОВ з ІІ “Кольорові метали”) зобов'язань перед Заставодержателем у повному обсязі, що витікають з: Кредитного договору 1 (Кредитний договір № 77/07В від 13.12.2007 року, зі змінами та доповненнями які укладені сторонами договору, та будуть укладені протягом його дії); Кредитного договору 2 (Кредитний договір № 79/07В від 13.12.2007 року зі змінами та доповненнями які укладені сторонами договору, та будуть укладені протягом його дії), які включають в себе обов'язок щодо повернення кредитів, сплати відсотків, сплати можливих комісії, договірних санкцій, пені, штрафів, збитків та інших платежів, що передбачені та/або випливають з Кредитних договорів.

В забезпечення виконання основного зобов'язання Заставодавець передає в заставу частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали”, ідентифікаційний код 32495368, місцезнаходження: 49000, АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію Серія А00 № 769306 від 19.06.2003 – надалі у тексті йменується “Товариство”. В розмірі 23698 479,04 грн., що становить 95,2% від статутного капіталу, розмір якого за станом на дату укладення Договору складає 24 898479,04 грн. та пов'язані з нею корпоративні права.

Відповідно до умов п. 5.1. договору застави, підставою для звернення стягнення на предмет застави є порушення Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, а також наявність обставин, визначених п. 4.1.7. цього Договору, що надають Заставодержателю право достроково звернути стягнення на предмет застави.

Пунктом 5.2.2. Договору, сторони передбачили передачу предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання в порядку, визначеному законодавством та цим договором.

Додатком № 1 до договору застави укладено договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кольорові метали» (т.1, а.с.217-218).

Оскільки ТОВ “Любимівський кар'єр” та ТОВ з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” порушило зобов’язання за кредитним договором № 77/07В від 13.12.2007 та кредитним договором №79/07В від 13.12.2007 банк звернувся з позовом до суду про звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави корпоративних прав №79/07В-КП від 13.12.2007 шляхом продажу предмету застави обтяжувачем - Публічним акціонерним товариством “ВТБ БАНК”, з правом укладання від імені заставодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” договору купівлі-продажу предмету застави з іншою особою – покупцем.

01.06.2017 року позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, за змістом якої позивач змінив спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом визнання за ПАТ “ВТБ БАНК” права власності на частку у розмірі 95,2 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали”. У зв'язку з обранням іншого способу звернення стягнення, позивач просив суд додатково: припинити участь відповідача в ТОВ з ІІ “Кольорові метали”; встановити порядок виконання судового рішення шляхом зобов'язання будь-якого суб'єкта державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, здійснити державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі цього рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що сторонами в п.1.5. Договору застави погоджена та визначена вартість предмета застави, з якої підлягають сплаті вимоги позивача на рівні її розміру 1,00грн.

ОСОБА_3 того, господарський суд вказав, що в силу приписів ч. 2 ст. 149 ЦК України звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві, а тому задовольнив вимогу про припинення участі відповідача в ТОВ ІІ «Кольорові метали».

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями статті 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодуванні збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійсненні забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Частина 6 цієї ж статті передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Як встановлено судом умовами договору застави, а саме п. 5.1, визначено право позивача на звернення стягнення на предмет застави.

За приписом ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом позову у даній справі було звернення стягнення, шляхом визнання права власності за ПАТ “ВТБ БАНК” на предмет застави – частку ТОВ «Юкрейн Мінералс» у статутному капіталі ТОВ ІІ «Кольорові метали», яка становить 95,2% від статутного капіталу цього товариства і складається: з основних засобів, дозволів на користування українськими надрами, прав на оренду земельних ділянок, прав на користування надрами, а саме:

- згідно спеціального дозволу на користування надрами від 18.09.2003р. ТОВ ІІ «Кольорові метали» надано спеціальний дозвіл (т.4, а.с. 253-254) на видобування та переробку техногенного розсипу з метою отримання цирконового, рутилового, ільменітового, дистен-силіманітового, ставролітового концентратів та піску кварцового в Верхньодніпровському та Криничанському районах Дніпропетровської області, зі строком дії до 18.09.2033року.

- ТОВ ІІ «Кольорові метали» має в користуванні на підставі договорів оренди земельні ділянки, розташовані в Верхньодніпровському та Криничанському районах Дніпропетровської області зі строком дії 49 років для користування надрами загальною площею 192,808га (т.4, а.с. 257-273), з яких на 187,26га надано гірничий відвід родовища ОСОБА_3 (Східна ділянка).

- ТОВ ІІ «Кольорові метали» є промисловим видобувним підприємством, яке розробляє родовище «Балка Крута» у м.Вільногірськ Дніпропетровської області та має повний виробничий цикл, в якому задіяно близько 400 робочих місць.

ПАТ «ВТБ Банк», 99,9959 відсотками істотної участі в банку володіє ПАТ Банк ВТБ, Російська Федерація, м.Санкт-Петербрг (т.4, а.с.276-277), власником якого (ПАТ Банк ВТБ, Російська Федерація) в свою чергу є Російська Федерація в особі Державної корпорації «Агентство страхування вкладів» - 47,21575%, в особі Міністерства фінансів Російської Федерації - 32,87663% та в особі Федерального агентства по управлінню державним майном - 12,13067% (т.4, а.с.279).

За рішенням господарського суду передано у власність ПАТ «ВТБ Банк», кінцевим бенефіціаром якого є Російська Федерація за одну гривню частку у статутному капіталі ТОВ ІІ «Кольорові метали» (95,2% корпоративних прав), що належить ТОВ «Юкрейн Мінералс».

Така передача у власність здійснена на підставі недостовірних доказів стосовно вартості заставленого майна та з порушенням процедури набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

При цьому апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність (або законним шляхом, добросовісно продовжує ним володіти), і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено: «Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.»

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

За правилом ст. 27 цього Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

За змістом статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч.2 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду 01.11.2016р. ПАТ «ВТБ Банк» просило суд в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю “Любимівський кар'єр” перед публічним акціонерним товариством “ВТБ БАНК” за кредитним договором № 77/07В від 13.12.2007 у розмірі 7 889 637,90 доларів США 90 центі та 59 268 055,00 грн. та в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” перед публічним акціонерним товариством “ВТБ БАНК” за кредитним договором №79/07В від 13.12.2007 в розмірі 5 843 712,43 доларів США 43 центи та 42 824 780,94 гривень 94 копійки звернути стягнення на предмет застави за договором застави корпоративних прав №79/07В-КП від 13 грудня 2007 року, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” на користь публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, а саме: на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” в розмірі 23 698 479,04 грн., що становить 95,2% від статутного капіталу, розмір якого за станом на дату укладання договору складає 24 898 479,04 грн. та пов'язані з нею корпоративні права, визначивши спосіб реалізації заставного майна шляхом продажу предмету застави обтяжувачем - публічним акціонерним товариством “ВТБ БАНК”, з правом укладання від імені заставодавця - товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” договору купівлі-продажу предмету застави з іншою особою – покупцем.

Позивач 10.05.2016р. направив відповідачу лист-вимогу (т.2, а.с.161-163), яким попередив ТОВ “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” про застосування Банком заходів звернення стягнення на Предмет застави, при цьому не вказав спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, обов’язковість зазначення якого передбачена п.5 ст.27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Під час розгляду справи судом першої інстанції, 01.06.2017 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, за змістом якої змінив спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом визнання за ПАТ “ВТБ БАНК” права власності на частку у розмірі 95,2 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали”.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком не було дотримано визначеного статтями 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" порядку звернення стягнення на предмет застави за Договором застави шляхом визнання за позивачем права власності, а саме: визначивши спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом визнання за ПАТ “ВТБ БАНК” права власності на частку у розмірі 95,2 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали” Банк не повідомив відповідача про визначення позасудового звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: набуття права власності на предмет застави.

Частиною 3 статті 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, якщо від боржника надійшло заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду. Тобто при дотриманні вказаного порядку обтяжувач набуває права використати позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у судовому порядку.

Позивачем не дотримано зазначеного порядку, зокрема, у надісланих банком повідомленнях не зазначений такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як оформлення права власності на заставне майно шляхом позасудової процедури.

Позивачем навіть не розпочато процедуру набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" шляхом повідомлення власника про набуття права власності.

Звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав у даному випадку можливе, коли такі права порушені і вичерпано всі можливі позасудові способи їх захисту.

У спірних правовідносинах банк ще не набув та не намагався набути право власності на предмет застави, тому вказувати, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності у даному випадку не доцільно.

ОСОБА_3 того, постановляючи рішення, господарський суд виходив з вартості предмету застави в 1,00грн.

Визначення вартості предмета має суттєве значення для вирішення спору, оскільки розміром вартості заставного майна, що передається на праві власності, визначається сума заборгованості по кредитах, яка погашається. А для цього слід визначити дійсну вартість частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали”.

В даному випадку боржник у суді заперечував проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження, в своїх поясненнях мотивував заперечення незгодою з визначенням вартості предмета застави – 1,00грн.

В позові ПАТ «ВТБ Банк» просило звернути стягнення на предмет застави в межах вартості предмета застави, визначивши вартість предмета застави, яка повинна бути врахована судом в розмірі 1,00грн. (т.4, а.с.140). При цьому позивач надав висновок оцінювача, згідно якого вартість предмету застави складає 1,00грн. (т.3, а.с. 65-121) та послався на п.1.5 договору застави про визначення сторонами вартості предмету застави в 1.00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд прийшов до висновку про необхідність проведення судової експертизи для визначення вартості частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кольорові метали”, однак не провів експертизу у зв’язку з неможливістю її проведення без попередньої оплати.

В судових засіданнях суду першої інстанції (т.3, а.с.59) та в апеляційному суді представник позивача відмовився від оплати судової експертизи, посилаючись на встановлену в договорі вартість предмету застави.

Представник відповідача, посилаючись на фінансову неможливість здійснити оплату проведення судової експертизи, також не здійснив оплату експертизи.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р.: «У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.».

Згідно ст.33 ГПК України, діючої на час винесення господарським судом оскаржуваного рішення та ст.74ГПК України (діючого з 15.12.2017р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд встановив, що вартість предмету застави складає 1,00грн., послався на таку оцінку сторонами в п.1.5 договору.

Разом з тим, відповідно до ст.33 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. докази, які покладаються судом в підтвердження обставин, які входять в предмет доказування, повинні бути достовірними, встановлювати дійсні обставини, в даному випадку дійсну вартість предмету застави.

Апеляційний суд вважає, що позивач не довів достовірними доказами дійсну ринкову вартість предмету застави і при цьому виходить з наступного.

В самому договорі застави крім зазначеної в п.1.5. вартості – 1,00грн. в додатку №1 до договору в п.5 визначено, що відступлення частки в статутному капіталі ТОВ “ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС” вчиняється за ціною, що відповідає сумі заборгованості за кредитними договорами №77/07В від 13.12.2007р. та №79/07В від 13.12.2007р.

Відступлення частки в статутному капіталі також є відчуженням, аналогічним передачі частки у власність, бо в кінцевому результаті в обох випадках позивач набуває права власності на заставне майно.

Тобто, в самому договорі зазначено дві вартості відчужуваного заставного майна, між якими існує величезна розбіжність.

За таких обставин визначення дійсної вартості заставного майна в 1,00грн. на підставі п. 1.5 договору апеляційний суд вважає неправомірним.

Колегія суддів вважає неможливим також керуватись висновком оцінювача, наданого позивачем (т.3, а.с.63-131), який визначив вартість предмету застави в 1,00грн, оскільки цей висновок базується на звітних бухгалтерських даних за останній звітний період 2014р. – перше півріччя 2015р., тоді як позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, заявлено в червні 2017року.

Відповідачем також надано висновок експерта (т.3, а.с.135-164), згідно якого предмет застави оцінено в 70 млн. грн.

Тобто, наявні два висновки спеціалістів, які кардинально суперечать один одному, та існує суттєва суперечність в самому договорі застави стосовно вартості предмета застави.

За таких обставин тільки висновок судової експертизи по визначенню дійсної ринкової вартості предмета застави може встановити дійсні обставини справи стосовно вартості предмета застави.

Оскільки на позивача покладається обов’язок довести на підставі достовірних доказів дійсну вартість предмета застави, а при ненаданні достовірних доказів він несе негативні наслідки щодо недоведеності обставин, які мають значення для справи стосовно розміру дійсної вартості заставного майна.

Враховуючи, що позивач не навів доказів, які б підтверджували дійсну вартість 95,2% частки статутного капіталу ТОВ ІІ «Кольорові метали» в 1,00 грн., від оплати судової експертизи відмовився, апеляційний суд вважає, що позивач в порушення вимог ст.33 ГПК України у суді першої інстанції та ч.1 ст. 74 ГПК України (діючого з 15.12.2017р.) на час розгляду справи апеляційним судом не довів належним чином обґрунтованість своїх позовних вимог.

Апеляційний суд вважає, що господарським судом неправомірно з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визнано встановленими обставини розміру вартості заставного майна 1,00грн., які з врахуванням викладеного вище апеляційний суд вважає недоведеними.

ОСОБА_3 того, господарським судом не надано оцінки про можливість звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності за наявності укладеного між сторонами договору про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки в статутному капіталі ТОВ ІІ «Кольорові метали» з врахуванням змісту п.п. 5, 6 цього договору (т.1, а.с.217-218).

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині первісного позову належить скасувати на підставі п.2 ч.1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України і в задоволені цього позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017р. у справі №904/9931/16 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні первісного позову відмовити.

В задоволені зустрічного позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс" 227370,00грн. за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

повний текст виготовлений 09.01.2018