Рішення № 71501219, 03.01.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7658/17

пр.№ 2/464/589/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.01.2018 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорна С.З.

за участі секретаря судового засідання Довгун Л.А.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом військової частини А 0998 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна,-

в с т а н о в и в :

позивач військова частина А0998 звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення майнової шкоди, безпідставно набутого майна в сумі 774,97 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що військова частина А0998 є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку, є юридичною особою, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерством оборони України, здійснює діяльність в сфері оборони. Відповідача 15 серпня 2014 року було призвано до Збройних Сил України по мобілізації. Наказом командира військової частини А0998 від 15 серпня 2014 року № 61 відповідача зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 4 механізованого батальйону. 03 серпня 2015 року відповідач самовільно залишив військову службу. В період з 11 дня самовільного залишення частини і до дня видання наказу командиром військової частини А0998 про призупинення виплати грошового забезпечення відповідачу виплачено грошове забезпечення розмір якого складає 774,97 грн., Таким чином, самовільне залишення відповідачем військової частини призвело до отримання ним грошового забезпечення за період не виконання покладених на нього обов»язків військової служби, що заподіяло матеріальну шкоду державі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення аналогічно викладеним в позові, просить такий задоволити.

Відповідач в судовому засіданні заявлений позов визнав та згідний сплатити заборговану суму.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 15 серпня 2014року був призваний до Збройних Сил України.

Як стверджується витягом з наказу командира військової частини -польова пошта В4680 №61 від 15.08.2014 року старший солдат ОСОБА_2 зарахований до списків військової частини-польова пошта В4680 та призначений на посаду номера обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 4 механізованого батальйону.

Також, відповідно до вказаного наказу, відповідачу призначено грошове забезпечення ( оклад, премії, надбавки).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 03 серпня 2015 року самовільно залишив військову службу.

Згідно довідки військової частини А0998 №5484 від 02.11.2017 року, вбачається, що станом на 01.11.2017 року заборгованість по переплаті грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2, який самовільно залишив війському частину, становить 774,97 гривень.

Відповідно до витягу із довідки про дослідження окремих питань програми аудиторського завдання військової частини польова пошта В4680 вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 був відсутній на військовій службі більше 10 діб, в подальшому наказом командира в/ч пп В4680 від 14.08.2015 року №3274 оголошено старшого солдата ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив військову частину з 03.08.2015 року, про те в порушення вимог п.34.4 Інструкції затвердженої наказом №260 виплата грошового забезпечення фактично призупинена 14.08.2015 року про те мала бути призупинена 03.08.2015 року. Дане порушення призвело до неналежної виплати грошового забезпечення відповідачу за серпень 2015 року у сумі 774,97 грн.

Відповідно до ст.ст.131, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язані постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби в службовий час і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Однак, в порушення цих вимог статуту відповідач з метою ухилення від військової служби 03 серпня 2015 року самовільно залишив територію військової частини А0998 і за місцем проходження військової служби був відсутній .

Відповідно до п.34.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11 червня 2008 року, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Судом встановлено, що виплата грошового забезпечення відповідачу призупинена з 14 серпня 2015 року відповідно до наказу командира військової частини А0998 від 14 серпня 2015 року № 3274.

Відповідно до вимог ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р. № 548-ХІV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р. № 551-XIV, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Згідно ст.ст.1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Судом встановлено, що відповідачу було нараховане грошове забезпечення в період його відсутності (серпень 2015 року) на військовій службі в сумі 774,97 грн., що підтверджується довідкою військової частини А0998 за № 5484 від 02.11.2017 року, дані кошти він отримав та не повернув.

Відповідачем незаконно використані грошові кошти, надмірно виплачені йому частиною в рахунок грошового забезпечення, що є заподіянням прямої дійсної шкоди частині і підлягає відшкодуванню у встановленому порядку.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача належить стягнути на користь держави в особі військової частини А0998 безпідставно отримані ним кошти в сумі 774 грн. 97 коп.

Оскільки позивачем не сплачено судовий збір при подачі позовної заяви до суду в сумі 1600 грн., а позовні вимоги задоволено повністю, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України ці витрати належить стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.2, 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодексу України, на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов військової частини А 0998 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, ІПН - НОМЕР_1) на користь військової частини А 0998 (81000, Львівська область, місто Яворів, вул. Івана Хрестителя, ЄДРПОУ 07652444, р/р 35212060005499, МФО 820172, Держказначейська служба України м.Київ) майнову шкоду, безпідставно набуте майно в сумі 774,97 (сімсот сімдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, ІПН - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1600 (однієї тисячі шістсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 30 днів з часу отримання його копії.

Головуючий