Ухвала суду № 71501160, 10.01.2018, Радехівський районний суд Львівської області

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

10 січня 2018 рокуСправа №446/659/17Провадження № 1-кп/451/23/18

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Мулявка О.В.

за участі: секретаря судового засідання Кормилюк Т.С.

прокурора Трояновського Б.С.

захисника ОСОБА_1

представників потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12016140220000032 про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2017 року внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи матеріали судової справи №446/659/17 про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, визначено і передано судді Мулявка О.В..

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 08.09.2017 року підготовче судове засідання було призначене на 13.10.2017 року, однак таке було відкладено з підстав відсутності захисника.

Представник потерпілого у судовому засіданні, надавши письмове клопотання, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на майно обвинуваченого.

Щодо клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_4, з наведенням відповідних обґрунтувань, зокрема не встановлення обвинуваченням розміру шкоду, заперечили прокурор та сторона захисту.

Також, під час проведення підготовчого судового засідання захисник заявив клопотання, яке підтримане обвинуваченим, про повернення обвинувального акту прокурору.

Обґрунтовуючи підстави повернення обвинувального акта прокурору, захисник та обвинувачений виклали свої пояснення аналогічно, зазначеним у письмовому зверненні (а.с.116-118).

Сторона кримінального провадження з боку обвинувачення стосовно повернення обвинувального акта, із наведенням відповідних обґрунтувань, заперечили.

Окрім цього, прокурор наголосив, що обґрунтовуючи свої вимоги, сторона захисту робить висновки та посилання на матеріали, зібрані органом досудового розслідування і такі на даній стадії судового провадження, залишаються не дослідженими.

Вислухавши обґрунтування сторін стовно заявлених клопотань про накладення арешту на майно та повернення обвинувального акта, суд вважає, що у їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У контексті вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації обвинуваченого, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п.4 ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч.8 ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відсутність в обвинувальному акті розміру шкоди, не дослідження на даному етапі обґрунтувань цивільного позову, що може мати місце лише у судовому засіданні, унеможливлює, на думку суду, задоволити клопотання про накладення арешту.

Також, щодо клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту, суд зауважує наступне.

Згідно вимог ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2016 року, згідно положень пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов’язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

1) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

У даному випадку, суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта (а.с.2-4), суд вважає, що обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), розмір процесуальних витрат тощо, викладено чітко і конкретно.

Що стосується обвинувального акта щодо ОСОБА_4, то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і зміст обвинувачення ОСОБА_4, не викликає сумнівів.

Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення ОСОБА_4 є неконкретним та із врахуванням вимог ст.39 КПК України, суд приходить до переконання, що направлені до суду прокурором обвинувальний, відповідає вимогам ст.291 КПК України, а тому у задоволенні клопотання належить відмовити.

Також, з врахуванням викладених обставин у скарзі на бездіяльність слідчого (а.с.119-122), поданої захисником і підтриманої обвинуваченим, заперечень щодо такої із сторони обвинувачення, в розумінні загальних засад кримінального провадження, зокрема стосовно змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності, суд вважає недоведеними підстави повернення обвинуваченому речей, що віднесені до речових доказів і наголошує, що питання про їх долю буде вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Дане кримінальне провадження підсудне Радехівському районному суду Львівської області.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду вважає, що підстав для закриття провадження, прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, а також обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, немає. Направлені до суду прокурором обвинувальний акт та інші матеріали, відповідають вимогам КПК України.

Під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з'ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, суд завершує підготовку до судового розгляду.

Керуючись ст.ст.110,170-173,291,314-316,369,372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Підготовче провадження закінчити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016140220000032 про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.361 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Радехівського районного суду Львівської області, що знаходиться за адресою: м.Радехів, вул.Львівська,14А на 17 січня 2018 року на 17 годин 00 хвилин.

Судовий розгляд провести суддею одноособово, з обов’язковою участю першого заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника-адвоката ОСОБА_1 та представників потерпілого ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

У судове засідання викликати свідків згідно даних реєстру кримінального провадження №12016140220000032.

У клопотанні представника потерпілого про накладення арешту, відмовити.

У клопотанні захисника про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12016140220000032 та у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийОСОБА_6