Рішення № 71499305, 05.01.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7448/17

Провадження №2-а/265/76/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М.,

за участю секретаря Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області, про визнання дій неправомірними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,

В С Т А Н О В И В:

25.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області, (далі за текстом - УПФУ) про визнання дій неправомірними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 15.02.1996 року працює в Прокуратурі Донецької області де працює і по даний час на посаді слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області.

10.08.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ. Станом на день звернення до відповідача його стаж роботи на посаді слідчого прокуратури становив 20 років 04 місяці 5 днів, та до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на призначення пенсії за вислугу років підлягає зарахуванню також 2 роки строкової військової служби. Таким чином, вислуга років у нього станом на 10.08.2017 року складала 23 роки 05 місяців 20 днів

Рішенням УПФУ за № 3053 від 06.09.2017 року у призначенні йому пенсії за вислугу років йому було відмовлено з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Вважає зазначену відмову відповідача неправомірною, безпідставною та незаконною, оскільки саме 15.07.2015 року введено дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, яким врегульоване питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, зокрема статтею 86 цього Закону. Положення цієї норми є чинними та дають право працівникам прокуратури України за наявності на день звернення з 01.10.2016 по 30.09.2017 року вислуги років не менше 23 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих не менше 13 років, звертатися до органів Пенсійного Фонду України про призначення відповідної пенсії за вислугу років та отримувати таку пенсію.

Просив визнати неправомірними дії працівників УПФУ щодо відмови йому у призначенні пенсії за вислугу років, скасувати рішення № 3053 від 06.09.2017 року, про відмову йому у призначенні пенсії, зобов'язати відповідача призначити йому з 10.08.2017 року пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, стягнути з відповідача судові витрати понесені ним за сплату судового збору в сумі 640 гривень.

Позивач надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Вайншток Б.Г., діючий на підставі довіреності, заперечував проти задоволення позову, надавши суду заперечення у письмовому вигляді, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 10.08.2017 року звернувся до Управління з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», надавши відповідні документи. Підтвердив, що станом на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугою років, його страховий стаж становив 34 роки 07 місяців 21 день, з них вислуга років з урахуванням строкової служби - 23 роки 05 місяців 20 днів, стаж роботи на посадах прокурорів 20 років 04 місяці 15 днів.

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 VIII від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України « Про прокуратуру». Окрім того, посилаючись на Положення про управління Пенсійного Фонду України вважав вимоги позивача про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема призначити пенсію дискреційними, а тому таким що не підлягають задоволенню. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З урахуванням пояснень позивача, заперечень представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як випливає з рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області № 3053 від 06.09.2017 року, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с.7).

Матеріалам справи підтверджено, що станом на 10.08.2017 року (день звернення позивача з заявою про призначення пенсії) страховий стаж ОСОБА_1 становив 34 роки 07 місяців 21 день, з них вислуга років з урахуванням строкової служби - 23 роки 05 місяців 20 днів, стаж роботи на посадах прокурорів 20 років 04 місяці 15 днів. (а.с. 9-19). Цей факт не є спірним між сторонами, як випливає з матеріалів справи.

Суд вважає посилання представника відповідача в обґрунтування своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» безпідставним та таким, що суперечить нормам права з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 VIII (Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 VIII), у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Судом встановлено та є загальновідомим фактом, що Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року станом на 01.06.2015 року вже був прийнятий, а з 15.07.2015 року набрав чинності, внаслідок чого почали діяти основні його положення. Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки станом на 02.03.2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (старий Закон), відповідно в тлумаченні п. 5 Прикінцевих положень Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 VIII, законодавець мав на увазі саме положення старого Закону.

Статтею 22 Конституції України закріплені права і свободи, які не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, станом на момент вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу діяв спеціальний закон - Закон України «Про прокуратуру», прийнятий до 01.06. 2015 року, яким чітко визначені підстави та порядок для призначення пенсії прокурорам у статті 86, яка є чинною.

Будь-які обмеження щодо застосування статті 86 Закону України «Про прокуратуру» станом на момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років були відсутні, відсутні вони і станом на дату розгляду справи.

Таким чином, ігнорування даної норми відповідачем та надання переваги при наявності спеціального закону іншому нормативному акту, суд вважає неприпустимим та грубо порушуючи права позивача на належний соціальний захист у вигляді пенсійного забезпечення.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року у справі № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року у справі №5 - рп/2002, Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (ст.ст. 46, 92 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року (далі за текстом - Закон України «Про прокуратуру» - новий Закон), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 22, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Згідно ч.2 ст. 86 вказаного Закону, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, для можливості реалізації права на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, особа яка працює на прокурорських посадах повинна мати вислугу років не менше 23 років та з них не менше 13 років працювати на посадах прокурорів.

Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується військова служба.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено судом, страховий стаж ОСОБА_1 станом на 10.08.2017 року становив 34 роки 07 місяців 21 день, з них вислуга років з урахуванням строкової служби - 23 роки 05 місяців 20 днів, стаж роботи на посадах прокурорів 20 років 04 місяці 15 днів, що підтверджено копією трудовою книжки серії НОМЕР_1, заповненої на ім'я ОСОБА_1 31 липня 1989 року, копією архівною довідки «Приазовського державного технічного університету ДВНЗ «ПДТУ» від 26.07.2017 року, довідкою Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату від 09.04.2015 року. (а.с. 9-19).

Таким чином, станом на момент звернення до УПФУ із заявою про призначення пенсії (станом на 10.08.2017 року) ОСОБА_1 мав необхідні 23 роки стажу роботи за вислугу років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років, а саме 20 років 04 місяці 15 днів.

З аналізу трудової книжки позивача вбачаться, що під поняття прокурорські посади підпадали посади, на яких працював позивач ОСОБА_1 у період з 15.02.1996 року по 10.08.2017 року та працює і по теперішній час. (а.с.9-15).

З огляду на наведене станом на дату розгляду відповідачем заяви позивача ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, останній мав достатній стаж роботи, у тому числі на посадах прокурора, для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до вимог ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, оскільки у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та таким, що призвело до порушення прав позивача на соціальний захист у вигляді пенсійного забезпечення, суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача та задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, оскільки при зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 640 грн., то на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в в зазначеному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 року, ст. 2, 139,242,243.244, 246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області, про визнання дій неправомірними, скасування рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років - задовольнити.

Визнати неправомірними дії щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

Скасувати рішення за № 3053 Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області від 06.09.2017 року, щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за № 1697 - V11 з 10.08.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 500 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького Апеляційного суду адміністративного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його оголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження оголошено, в порядку передбаченому ч.2 та ч.3. ст. 295 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області, юридична адреса: Донецька область м. Маріуполь, пр.. Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 41250905.

Повний текст рішення складено 05 січня 2018 року.

Суддя: І.М. Міхєєва