Ухвала суду № 71498546, 05.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

УХВАЛА

Іменем України

05 січня 2018 року

м. Київ

справа № 1601/9707/2012

провадження № 61-1140св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В.П., Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії, бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Сіончук ЮліїВолодимирівни,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії, бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Автозаводський ВДВС м. Кременчука Головного ТУЮ у Полтавській області) Сіончук Ю.В.

Скарга мотивована тим, що постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного ТУЮ у Полтавській області Сіончук Ю. В. відкрито виконавче провадження від 04 жовтня 2016 року № 52504704 на підставі виконавчого листа, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука по виконанню рішення суду в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного ТУЮ у Полтавській області Сіончук Ю. В. щодо відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року № 52504704; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року № 52504704; зобов'язати головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного ТУЮ у Полтавській області Сіончук Ю. В. відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області № 1601/9707/2012.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2017 року, у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

12 грудня 2017 року до суду касаційної інстанції ОСОБА_4 надіслано касаційну скаргу на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2017 року, після закінчення строку, установленого статтею 325 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення заявником до суду касаційної інстанції).

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвал судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що 07 серпня 2017 року ним подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків до 24 жовтня 2017 року, проте у зазначений в ухвалі строк, вказані недоліки не усунув та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику, яку отримано 07 грудня 2017 року. На підтвердження вищевказаного надано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За змістом частини п'ятої статті 124, пункту дев'ятого частини третьої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та полягає у сукупності дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час вчинення оскаржуваних дій) встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За змістом статті 383 ЦПК України (в редакції, що діяла на час вчинення оскаржуваних дій) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що суди обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги, встановивши, що строк давності пред'явлення дублікату виконавчого листа від 05 листопада 2015 року до виконання відповідно до пункту першого частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час вчинення оскаржуваних дій) переривався, дійшли правильного висновку про те, що на час вчинення оскаржуваних дій та винесення оскаржуваної постанови державного виконавця були законні підстави для відкриття виконавчого провадження.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2017 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії, бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Сіончук ЮліїВолодимирівни, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В.П. Курило

М.Є. Червинська