Постанова № 71496735, 26.12.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 666/288/16-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В. Номер провадження 22-ц/791/1837/17 Доповідач: Пузанова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПузанової Л.В.,суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г.,секретарЧертков Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, ОСОБА_7, Державного підприємства «Інформаційний центр», Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради як орган опіки та піклування та виконавчий комітет Корабельної районної у м. Херсоні ради як орган опіки та піклування, про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу проведення торгів та акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_9, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року,

встановила:

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції в Херсонській області про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу проведення торгів, акту державного виконавця, зазначивши, що 01 жовтня 2015 року в межах виконання виконавчого листа № 666/2042/13-ц, виданого 25 червня 2013 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитом сумі 224 921,96 грн. відбулися електронні торги з реалізації належного йому на праві власності нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки та забезпечує виконання ним зобов'язань за кредитним договором від 15.04.2008 року.

21 жовтня 2015 року, на підставі протоколу проведення електронних торгів № 119165, відповідно до якого переможцем торгів став ОСОБА_6, державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Посилаючись на те, що відчуження майна з прилюдних торгів відбулося з порушенням прав та законних інтересів його неповнолітніх дітей, які на момент проведення торгів були зареєстровані та проживали у спірній квартирі, за відсутності згоди органу опіки та піклування на вчинення цього правочину та позбавлення дітей права користування житловим приміщенням, що не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, позивач просив суд визнати недійсними електронні торги з реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_1; скасувати протокол проведення електронних торгів № 119165 від 01.10.2015 року та акт державного виконавця від 21.10.2015 року про реалізацію предмета іпотеки.

В процесі розгляду справи позивач збільшив підстави позову, просив визнати електронні торги недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, зазначивши, що спірний правочин щодо реалізації квартири з електронних торгів суперечить також іншим актам чинного законодавства, що регулюють порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правилам про визначення стартової ціни реалізації майна, які встановлені ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасовому порядку реалізації арештованого майна та ст. 43 Закону України «Про іпотеку», в порушення яких його (позивача) не було повідомлено про проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна, що призвело до реалізації майна за ціною нижчою, ніж визначено в договорі іпотеки.

Ухвалами від 07 листопада 2016 року, 07 лютого 2017 року суд залучив до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_7, Державне підприємство «Інформаційний центр» та Державне підприємство «СЕТАМ».

Рішенням суду від 26 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_9, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, суд неповно дослідив обставини як щодо порушення прав та законних інтересів неповнолітніх дітей на час проведення електронних торгів з реалізації спірного майна, так і щодо порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, які визначають процедуру підготовки і сам порядок проведення торгів.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Державне підприємство «СЕТАМ», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», представник ОСОБА_7. - ОСОБА_10 доводи скарги не визнали, рішення суду просили залишити без змін.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від інших осіб, які беруть участь у справі, до суду не надходили.

В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_6 - ОСОБА_11 та Дніпровського районного відділу ДВС міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - Беккер О.М. доводи скарги не визнали, рішення суду вважають правильним та законним.

Заслухавши доповідача,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що в лютому 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні відкрито виконавче провадження за виданим Дніпровським районним судом м. Херсона 25.06.2013 року виконавчим листом про звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру, загальною площею 57,0 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, визначеної незалежним експертом на стадії оцінки майна в ході проведення виконавчих дій та задоволення за рахунок предмета іпотеки майнових вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» по кредитному договору №014/27/1010 від 15.04.2008 року в сумі 224921,96 гривень, у тому числі:заборгованість по кредиту - 189874,89 гривень, заборгованість зі сплати відсотків - 19444,74 гривень, пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків - 15602,33 гривень (т.1,а.с.117,118).

14.04.2014 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, яким описана наведена вище квартира, на неї накладено арешт і встановлено обмеження права користування та розпорядження. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_5, який отримав копію акта опису й арешту та не висловив будь-яких зауважень щодо вчиненої виконавчої дії.

У акті опису й арешту майна державний виконавець зазначив про те, що вартість описаного та арештованого нерухомого майна буде визначена експертом і воно (майно) буде передано для реалізації не раніше 24.04.2014 року ( т.1, а.с.115-116 ).

Відповідно до висновку та звіту з незалежної оцінки майна, виконаних суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 26 лютого 2015 року, вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 складала 449 901 гривню ( т.1, а.с.166-170 ).

Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні розпочав процедуру реалізації майна та передав його на реалізацію Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України як визначеному державою організатору проведення електронних торгів.

ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України призначило прилюдні торги з реалізації майна позивача на 30 червня 2015 року, однак вони не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. У зв'язку з цим 13.07.2015 року державний виконавець постановив уцінити описане та арештоване майно боржника ОСОБА_5 на 25 % та провести повторно аукціон з реалізації спірної квартири за ціною 337425,75 гривень ( т.1, а.с.175).

Повторні електронні торги були призначені організатором на 17серпня 2015 року, проте не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

Актом від 25 серпня 2015 року державний виконавець уцінив передану на реалізацію квартиру позивача на 43% та постановив провести повторно аукціон з реалізації спірної квартири за ціною 256443,57 гривень ( т.1,а.с.177 ).

Повторні електронні торги з реалізації належної ОСОБА_5 квартири були призначені організатором на 01 жовтня 2015 року. Згідно з протоколом проведення електронних торгів трикімнатна квартира АДРЕСА_1 повторно передана на реалізацію за стартовою ціною в 256443,57 гривень, а продана за 328247,75грн. Переможцем торгів став ОСОБА_6 (т.1,а.с.6).

05 липня 2016 року ОСОБА_6 продав придбану з прилюдних торгів квартиру ОСОБА_7., уклавши з ним відповідну угоду, яка посвідчена нотаріально (т.1,а.с.264-265).

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 22 жовтня 2014 року,справа №6-124 цс14, який згідно із ст.360-7 ЦПК України 2004 року,що діяв на час розгляду справи судом першої інстанції, мав враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки проведення прилюдних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо)(розділ 3), правил, які регулюють сам порядок проведення прилюдних торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів ( розділ 6).

Разом з тим, слід зазначити, що у спірних правовідносинах реалізація предмета іпотеки відбувалася відповідно до затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014року №656/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014р.за №427/25204 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Частиною третьою ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону, відповідно до положень якої визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки, зокрема, нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому провадженні або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Згідно із пунктом першим розділу п'ятого наведеного вище Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, в редакції, що діяла на час проведення електронних торгів щодо реалізації належного позивачеві нерухомого майна, яким керувався організатор електронних торгів у спірних правовідносинах, реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів.

Передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у Систему. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.

У разі якщо електронні торги не відбулися, нереалізоване майно (лот), яке (який) виставлялося (виставлявся) на електронні торги підлягає уцінці (повторній уцінці).

Уцінка (повторна уцінка) майна проводиться відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», уцінка предмета іпотеки проводиться відповідно до статті 49 Закону України «Про іпотеку» (розділ восьмий Тимчасового порядку).

Отже, враховуючи, що положення ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року є неоднозначними в частині чинності звіту про оцінку майна у випадку уцінки майна та повторного проведення прилюдних торгів, а діючий на час виникнення спірних правовідносин Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів містив припис про дійсність визначеної в установленому законом порядку вартості переданого на реалізацію майна на період цієї реалізації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт закінчення шестимісячного строку з дня підписання звіту про оцінку квартири позивача (26.02.2015року) на час проведення третіх електронних торгів (01.10.2015року) не свідчить про недійсність цих електронних торгів, оскільки на час передачі спірної квартири на реалізацію цей звіт був чинним.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в Законі України «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 2.06.2016року №1404-YIII, який набрав чинності з 5.10.2016 року, законодавець уточнив аналогічне положення ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року щодо дійсності звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні, доповнивши його нормою про те, що якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться( ст.57 Закону №1404-YIII).

Судом першої інстанції не встановлено факту належного повідомлення позивача як боржника та іпотекодавця про проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна, яке відповідно до п.5 розділу Ш Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів організатор повинен був здійснити письмово не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації.

На думку колегії суддів, вирішуючи питання щодо обґрунтованості посилання позивача на наведену обставину як на підставу недійсності електронних торгів, суд правильно послався на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у справі №6-323 цс16, аналогічно як і в постанові від 22 лютого 2017 року у справі №6-2677цс16, який відповідно до діючої на час розгляду справи судом першої інстанції ст.360-7 ЦПК України 2004 року мав враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, відповідно до якого сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема в постановах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року, прийнятих у справах №№6-370 цс16 та 6-547 цс16, в яких судами встановлено порушення вимог ч.5 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року і пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №745/4038.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, що діяв на час вирішення спору судом першої інстанції та частини першої статті 4 ЦПК України 2017 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи чи законні інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи законні інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимога бо відмову у їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною третьою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною(сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Наведений спосіб захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав в результаті його застосування має відновити порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.216 ЦК України, яка визначає правові наслідки недійсності правочину, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

ОСОБА_5, зазначаючи про порушення його прав як власника майна, це порушення вбачає в реалізації належної йому квартири за заниженою ціною, однак за встановленими законом правовими наслідками недійсності правочину обраний позивачем спосіб передбачає повернення сторін у первісний стан, тобто на стадію реалізації майна з прилюдних (електронних) торгів, що у спірних правовідносинах неможливо через відчуження переможцем торгів ОСОБА_6 спірного майна ОСОБА_7., позовні вимоги до якого не заявлені.

Крім того позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту реалізації майна за заниженою ціною. Не є такими доказами і надані суду апеляційної інстанції витяги із газети «Из рук в руки» за період з 23.02. по 01.03.2015 року та з 28.09. по 04.10.2015 року щодо запропонованих цін для відчуження аналогічної квартири, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що і відбулося у спірних правовідносинах 26 лютого 2015 року.

Як зазначалося вище, Закон України «Про виконавче провадження» передбачає процедуру перевірки результатів оцінки майна у разі їх заперечення однією із сторін шляхом рецензування звіту про оцінку майна, проте така процедура позивачем не дотримана.

Пославшись на свою необізнаність з цього приводу, ОСОБА_5 не навів доводів та заперечень щодо причин неотримання ним надісланого державним виконавцем у квітні 2015року звіту про оцінку майна за зазначеною у виконавчому провадженні адресою та не надав доказів у підтвердження фактів неправомірності дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби у спірних правовідносинах, в той час, як порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до призначення електронних торгів, у тому числі щодо накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна підлягали оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом та у встановлені ним строки.

Законом України «Про іпотеку» встановлений також строк для оскарження, в тому числі боржником, результатів прилюдних торгів, який становить три місяці з дня їх проведення і який позивачем не дотриманий.

Більше того, будучи достовірно обізнаним щодо відкритого виконавчого провадження за рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, опис та арешт належної йому квартири, позивач не надав суду доказів у підтвердження виконання ним встановлених ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, обов'язків боржника у виконавчому провадженні, зокрема, щодо письмового (чи будь-якого) повідомлення державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування, зважаючи на неотримання ним поштової кореспонденції, що направлялася державним виконавцем на його адресу; обов'язку сумлінно користуватися усіма наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З огляду на встановлені судом обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для визнання оспорених ОСОБА_5 електронних торгів недійсними та вважає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, доводи заявника про те, що реалізація спірної квартири відбулася з порушенням Законів України «Про охорону дитинства» та «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», підпункту 6 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 року №2710/5, пункту 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, відповідно до яких у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведені положення підлягали б застосуванню у випадку реалізації з прилюдних торгів нерухомого майна, право користування яким мають діти, при застосуванні державним виконавцем загального порядку звернення стягнення на майно боржника. У спірних правовідносинах в примусовому порядку виконувалося судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке є обов'язковим як для державного виконавця, так і для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян (ст.14 ЦПК України 2004р., ст.18 ЦПК України 2017р.).

До того ж наведений заявником Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів не діяв на час проведення електронних торгів з реалізації належного позивачеві майна (1.10.2015р.)

Доводи апеляційної скарги щодо реалізації предмета іпотеки за явно заниженою ціною носять характер припущення і не спростовують висновків суду із наведених вище підстав.

Необґрунтованими колегія суддів вважає також посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові судових палат у цивільних і господарських справах від 22.10.2014р. в справі № 6-124 цс14 про те, що повторні торги повинні відбуватися у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна, оскільки наведені висновки ґрунтуються не лише на положеннях ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» 1999року, а й на Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999року №68/5, в той час як електронні торги у спірних правовідносинах проведені відповідно до порядку, встановленого Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, за положеннями якого вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_9, відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

Т.Г. Чорна