Ухвала суду № 71495872, 04.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/42/18 Справа № 712/2360/17 Категорія: ч.1 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Чечот А. А. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів Єльцова В. О. Биби Ю. В.Биби Ю. В., Дмитренка М. І.Дмитренка М. І. секретаря судового засідання Єгорової С.А.

з участю прокурора Лєнкової Н.Д.

захисника Черватюк Ю.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2017 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без реєстрації, проживаючого: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого.

обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, 13.08.2016 року близько 01-00 год., перебуваючи поблизу перехрестя вулиць Гоголя - Б.Хмельницького в місті Черкаси, помітив особу чоловічої статі, яким виявився ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та впав на землю, помітивши останнього ОСОБА_1 вирішив допомогти йому. Допомагаючи ОСОБА_2 підвестись з землі, у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння його майном. Після чого ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з корисливих мотивів дістав з кишені штанів потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон «Флай» IQ QUARD, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4/1629 від 27.10.2016 ринкова вартість якого станом на 13.08.2016 року при умові його технічно-справного стану та придатності для використання за призначенням могла становити 1 422,42 грн. Після чого, перевіривши вміст внутрішнього карману куртки останнього, виявив гаманець в якому знаходились грошові кошти в сумі 950,00 грн. та банківські картки ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, в подальшому з карти № НОМЕР_4 перевів у готівку через наступні банкомата: CACS 5005 грошові кошти в сумі 1 456,00 грн., CACS 5465 грошові кошти в сумі 10 400,00 грн., CACS 7714 грошові кошти в сумі 2 444,00 грн., ATM 5959 грошові кошти в сумі 212,00 грн. та з карти № НОМЕР_3 перевів у готівку через банкомат CACS 5005 грошові кошти в сумі 2 000,00 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку в сумі 18 884,42 грн.

Він же, 30.08.2016 року близько 00-00 год., перебуваючи поблизу перехрестя бульвару Шевченка - вулиці Небесної Сотні в місті Черкаси, помітив особу чоловічої статі, яким виявився ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, що виразилось хиткій ході, де виник умисел на заволодіння його майном. В подальшому підійшовши до ОСОБА_3 та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, відкрито, з корисливих мотивів заволодів грошовими коштами в сумі 300,00 грн. та карткою ПАТ «Сбербанк Росії» № НОМЕР_5, що виразилось в тому, що ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3, збивши його з ніг, наніс йому декілька ударів кулаком в область обличчя, тим самим подолавши опір потерпілого, дістав з кишені грошові кошти в сумі 300,00 грн. та картку ПАТ «Сбербанк Росії» № НОМЕР_5 та зник у невідомому напрямку. В подальшому ОСОБА_1 розраховувався даною картою в магазинах міста Черкаси на суму 909,22 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на загальну сумі 1 209,22 грн.

Він же, 27.12.2016 року близько 04-00 год., перебуваючи поблизу будинку № 6/1 по вулиці Лазарева в місті Черкаси, помітив припаркований автомобіль «ЗАЗ 1101» д.н. НОМЕР_6 червоно кольору, який належить ОСОБА_4, та упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, таємно, з корисливим мотивом, всупереч волі власника, шляхом злому замка за допомогою викрутки проник в даний автомобіль, після чого встромив в замок запалювання вказану викрутку та провернув її, тим самим привів у дію двигун з метою подальшого заволодіння вказаним транспортним засобам, ринкова вартість якого, згідно висновку авто товарознавчої експертизи № 4/32 від 11.01.2017 року станом на 27.12.2016 року могла складати 19 549,40 грн.. Після чого зник на даному автомобілі у невідомому напрямку, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріального збитку в сумі 19 549,40 грн.

Вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2017 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України.

Призначено покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання рахувати з 12.04.2017 року, зарахувавши термін тримання під вартою з 27.12.2017 року по 12.04.2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_1 термін його перебування в СІЗО з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення і перебування його в СІЗО як 2 дні відбування покарання з 27.12.2016 року по 12.04.2017 року, що на момент постановлення вироку, згідно перерахунку становить 7 місяців 2 дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 17 462,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 1 494,22 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави процесуальні витрати за проведення по справі товарознавчої експертизи в сумі 351,84 грн., автотоварознавчої експертизи в сумі 351,84 грн., дактилоскопічної експертизи в сумі 770,35 грн., а всього на загальну суму 1 474,03 грн.

Вирішено долю речових доказів.

Не погоджуючись з вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2017 року обвинувачений ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив вказаний вирок скасувати, в зв'язку з призначенням суворого покарання та не врахуванням пом'якшуючих обставин щодо його особи, а саме: надання ним фізичної, психологічної та частково матеріальної допомоги його матері;його проживання з цивільною дружиною і його неповнолітньою донькою, які перебувають на його утриманні; не врахування його молодого віку.

Не погоджуючись з вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2017 року прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказаний вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити покарання ОСОБА_1: за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити і заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити і заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України, суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Даних положень наведеного вище кримінального процесуального закону місцевий суд дотримався повністю.

Так, висновки суду 1 інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185 - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ч.2 ст.186 -відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, ч.2 ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, на підставі зібраних у кримінальному провадженні та детально досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку є обґрунтованими.

При цьому, місцевий суд вірно враховано те, що відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, є недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, в судовому засіданні було з'ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст даних обставин, їх позиція є добровільною, із розумінням позбавлення права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.

Крім цього, місцевим судом встановлено, що показання обвинуваченого є достовірними та повністю узгоджуються з матеріалами справи.

Також, місцевий суд вірно рахував те, що окрім повного визнання своєї вини з боку обвинуваченого, його винність також підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні в порядку ст. 349 КПК України, а саме: вимога, характеристика.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Доводи прокурора про те, що місцевим судом при призначені ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, особу обвинуваченого, є не обґрунтованими. Оскільки, як вбачається, зі змісту вироку, місцевий суд відповідно до вимог ст.50 КК України, у мотивувальній частині вироку вірно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносять до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, думку потерпілого ОСОБА_2, який при призначенні покарання просив місцевий суд обрати відносно обвинуваченого міру покарання у вигляді тримання під вартою, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно. В якості обставин, що обтяжують відповідальність відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Доводи прокурора про те, що місцевим судом у вироку не зазначено, яка саме частина (або все майно) підлягає конфіскації, є помилковими. Оскільки відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Відповідно до вимог ст.59 КК у разі конфіскації не всього майна, а лише його частини суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У вищезазначеному пункті Постанови Пленуму ВСУ наголошується на тому, що суди при застосуванні конфіскації повинні уточнювати розмір конфіскації лише в тому випадку, якщо конфіскація застосовується не на все майно. Таким чином, місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_1 у виді конфіскації майна, примусово безоплатно вилучив у власність держави все майно, яке є власністю обвинуваченого.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що йому призначено суворе покарання та не враховано пом'якшуючих обставин щодо його особи, а саме: надання ним фізичної, психологічної та частково матеріальної допомоги його матері; його проживання з цивільною дружиною і його неповнолітньою донькою, які перебувають на його утриманні; не врахування його молодого віку, є не обґрунтованими. Оскільки відповідно до ст. 66 КК України в якості обставин, що пом'якшують відповідальність, суд враховував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та фактично врахував наведені ним обставини у зв'язку з чим призначив йому покарання ближче до мінімуму санкцій статей КК України щодо інкримінованих йому злочинів.

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що до нього неправомірно застосовано «повторність» скоєння злочинів, так як він раніше не судимий, є помилковими. Оскільки, відповідно до ч.1 ст. 32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Специфіка повторності як особливого виду множинності злочинів полягає у тому, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні чи схожі за своїми ознаками злочини. Повторність виникає незалежно від того, чи була винна особа засуджена раніше за вчинення одного чи кількох злочинів, які утворюють повторність, тому на практиці можливі ситуації, коли вчинені винною особою злочинні діяння підпадатимуть під ознаки одночасно і повторності, і рецидиву злочинів.

Доводи захисника та обвинуваченого про застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016 році» не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження та останніми не надано доказів на підтвердження підстав щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 норм вищезазначеного закону в судовому засідання апеляційної інстанції. А тому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 амністії згідно положень ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання у апеляційній скарзі прокурора та переконливих доводів про необхідність призначення обвинуваченому більш м'якого покарання у апеляційній скарзі обвинуваченого та доводах захисника обвинуваченого не наведено.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним і обґрунтованим та підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Пилипчук А.І. та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2017 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :