Ухвала суду № 71494457, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/1285/16-ц Номер провадження 22-ц/786/82/18Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Одринської Т.В., Триголова В.М., при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому прохала суд встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2013 року по 15 грудня 2014 року, та визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений 26.11.2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп О.Е. за реєстровим номером 3100. У жовтні 2017 року позивач уточнила свої вимоги відповідно до яких прохала суд постановити ухвалу про залишення без розгляду її позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, а вимогу щодо встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2013 року по 15 грудня 2014 року розглянути по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 25 грудня 1999 року між нею та ОСОБА_5 був укладений шлюб, який було розірвано між ними 23 липня 2007 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис № 200. Вказувала, що факт перебування в шлюбних відносинах з ОСОБА_5 після офіційного розірвання шлюбу підтверджений ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 жовтня 2013 року, згідно якої суд визнав мирову угоду, укладену між ними, поділив спільне сумісне майно і встановив, що вона з ОСОБА_5 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2007 року по вересень 2013 року. Але, і в період офіційного шлюбу і після його розірвання фактично до середини грудня 2014 року вона та ОСОБА_5 продовжували проживати разом як чоловік та дружина за її адресою: АДРЕСА_1 і вести спільне господарство, тобто залишались фактично подружжям.

Вказувала, що факт їх з чоловіком проживання однією сім'єю протягом жовтня 2013 року - грудня 2014 року, ведення спільного господарства може бути підтверджений свідками, сумісними фотографіями та письмовими доказами, зокрема ваучером № 210917 від 05 липня 2014 року про їх сумісний відпочинок у Єгипті.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.10.2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним заповіту в частині позовних вимог про визнання недійсним заповіту залишено без розгляду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилася представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохала рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити. Апелянт вважає, що дане рішення суду є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач по справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судове засідання проводилося за участі відповідача, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 25.12.1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.4).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 23.07.2007 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.5).

В 2013 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої просила суд винести рішення яким встановити факт проживання її та ОСОБА_5 сім'єю в період з липня 2007 року по вересень 2013 року, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнати набуте ними майно спільним сумісним та поділити його.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.10.2013 року визнано мирову угоду, що укладена 21 жовтня 2013 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5 по цивільній справі №537/4962/13 ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу і поділ спільного сумісного майна на умовах, що викладені у тексті мирової угоди, а провадження у вказаній цивільній справі закрито (а.с.6-8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, яке видане Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 09.01.2015 року (а.с.28).

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_5 мав захворювання, а саме С-2 сліпої кишки. Канцероматоз черевної порожнини. Асцит. Інтоксикація. Хронічний пієлонефрит, а/фаза. Ерозія 12 п. кишки, а/фаза, susp.C-r caeci, з приводу якого знаходився на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я, зокрема: з 08.10.2014 року по 17.10.2014 року та з 12 листопада 2014 року по 21 листопада 2014 року у Кременчуцькій першій міській лікарні ім. О.Т. Богаєвського, що підтверджується виписками із медичних карток стаціонарного хворого №7089 та №8015.

Згідно заповіту, посвідченого 26.11.2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е. зареєстровано в реєстрі за №3100, ОСОБА_5 на випадок його смерті зробив розпорядження, відповідно до якого усе майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Також, судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: м. Кривий ріг, АДРЕСА_2..

Як встановлено судом та підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, місце проживання ОСОБА_5 у встановленому законом порядку з 16.05.2003 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, та за вказаною адресою останній проживав по час його смерті.

Актом про проживання, складеного працівниками ТОВ «Добробит» 21.10.2015 року, підтверджено факт проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2003 року по теперішній час (а.с.30).

В свою чергу судом встановлено та це не заперечувалось сторонами, що з 15.12.2014 року та по день смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживала.

Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Дудкіної С.Г. від 28.08.2015 року за вих.№608/02-14, ОСОБА_2 04.03.2015 року подано заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та у зв'язку з тим, що у спадковій справі наявний заповіт ОСОБА_5, зобов'язано ОСОБА_2 надати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання її до спадкування, у п'ятиденний строк з дня отримання повідомлення (а.с.29).

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховуючи встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, показання сторін як свідків, показання свідків, письмові докази, прийшов до висновку, що надані позивачем докази не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про те, що з жовтня 2013 року по 15.12.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу, а тому у задоволенні позовної вимоги відмовив за її недоведеністю.

Разом з цим місцевий суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів того, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_5, ОСОБА_2 проживаючи спільно з жовтня 2013 року по 15.12.2014 року в одній квартирі з ОСОБА_5, мали взаємні права та обов'язки, а також та не надано належних доказів того, що при їх спільному проживанні у одній квартирі, мали місце спільні витрати, які були спрямовані на забезпечення їх життєдіяльності як сім'ї.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Однак, будь-яких письмових доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю за спірний період матеріали справи не містять.

Також відсутні в матеріалах справи і докази про наявність у останніх спільного бюджету, спільного господарства та побуту, проявів взаємної постійної турботи один про одного, а також виникнення інших конкретних прав та зобов'язань як у членів існуючої сім'ї в розумінні ст. 3 СК України.

Факт проживання в одній квартирі, факт їх спільного відпочинку, в тому числі і в державі Єгипет, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу відносини, які притаманні подружжю.

Таким чином, оцінюючи наведені і встановлені судом обставини справи, показання сторін як свідків, та наявні у справі письмові докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_2 про те, що вона спільно проживала однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу з ОСОБА_5 та вела з ним спільне господарство протягом з жовтня 2013 року по 15 грудня 2014 року.

Згідно з ст. ст. 12, 76 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Т.В. Одринська /підпис/ В.М. Триголов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: