Постанова № 71486445, 21.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2017 рокусправа № 804/7556/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.

судді: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 (суддя Єфанова Ольга Володимирівна)

у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агро-Ширак" до Західно-Донбаської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Агро-Ширак", звернувся з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов обґрунтовано тим, що Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДВС у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Арго-Ширак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Трейдмікс" та ТОВ "Каліпсо Медіа" за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт №88/04-10-14-00/35798278 від 07.10.2016 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 26.10.2016 року № 0000311400 та № 0000301400. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000301402 від 17.02.2017 року.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що посилання Західно-Донбаської ОДПІ на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні печатки перевізників, не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (Західно-Донбаською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивач не мав права на формування податкового кредиту, оскільки реальність господарських операцій не підтверджена.

Представником позивача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що податковий кредит сформовано на підставі реальних господарських операцій що підтверджено первинними документами.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Агро-Ширак" зареєстровано у встановленому законом порядку 18.06.2010р. та перебуває на податковому обліку у Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Приватне підприємство "Агро-Ширак" є платником фіксованого сільськогосподарського податку та зареєстровано у реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Агро-Ширак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Трейдмікс" та ТОВ "Каліпсо Медіа" за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт №88/04-10-14-00/35798278 від 07.10.2016 року та виявлені порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, п.п 1 п.4 розділу V Наказу від 28.01.2016 року № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, а саме: за період червень 2016 року по господарським операціям з ТОВ "Трейдмікс" та ТОВ "Каліпсо Медіа" на загальну суму 919250грн.

Винесено податкові повідомлення-рішення від 26.10.2016 року:

- № 0000311400 від 26.10.2016 року, відповідно до якого ПП "Агро-Ширак" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1351518,00 грн., з яких за основним платежем - 901012грн. та за штрафними санкціями - 450506грн.;

- № 0000301400 від 26.10.2016 року, відповідно до якого ПП "Агро-Ширак" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 18238грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що за період, який перевірявся, позивачем укладено договір поставки № 0806-1 від 08.06.2016 року, відповідно до якого ТОВ "Трейдмікс" (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ПП "Агро-Ширак" (Покупець), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити амофоску (надалі іменується "Товар").

На виконання вказаного договору оформлено податкові накладні: від 09.06.2016 року № 61, від 10.06.2016 року № 71, від 14.06.2016 року № 72, від 20.06.2016 року № 90, від 29.06.2016 року та видаткові накладні: від 09.06.2016 року, від 10.06.2016 року № 71, від 14.06.2016 року № 72, від 20.06.2016 року № 90, від 29.06.2016 року № 128.

На підтвердження поставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні: від 09.06.2016 року №№0906-1, 0906-2,0906-3,0906-4; від 10.06.2016 року №№1006-1,1006-2, 1006-3, 1006-4; від 14.06.2016 року № 1406-1; від 20.06.2016 року № 2006-1, 2006-2; від 29.06.2016 року № 2906-1,2906-2,2906-3.

Матеріали справи містять сертифікат якості товару №251 від 12.02.2016 року, що складено до контракту №319-14-2016 від 28.01.2016 року, відповідно до якого продавець (Єкспортер) ОАО "Гомельский химический завод", Республіка Білорусь, вантажоотримувач товару ТОВ "Укргроком", Україна.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 28 червня 2016 року ПП "Агро-Ширак" (покупець) уклало догорів поставки №2806-1 ТОВ "Каліпсо Медіа", за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити амофоску (далі - Товар).

На виконання умов вказаного договору оформлено податкові накладні: від 2906.2016 року № 56, від 30.06.2016 року № 55 та видаткові накладні: від 29.06.2016 року № 56, від 30.06.2016 року № 55.

На підтвердження поставки товару за договором №2806-1 від 28.06.16 року позивачем надано товарно-транспортні накладні: від 29.06.2016 року № № 1, 2, 3, 4 та від 30.06.2016 року № 1, 2, 3, 4.

Поставка товару, також супроводжувалась сертифікатом якості № 251 від 12.02.2016 року, що складено до контракту №319-14-2016 від 28.01.2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковий орган, в акті перевірки дійшов висновку про безтоварність вказаних вище господарських операцій, які були оформлені лише документально, без реального постачання товару, на обґрунтування своєї позиції посилається на те, що:

- походження товару не підтверджується фактом (джерелом) його законного введення в обіг та неможливо встановити виробника реалізованої продукції (амофоски);

- неможливо встановити рух товару від контрагентів позивача ТОВ "Трейдмікс" та ТОВ "Каліпсо Медіа" з одного боку та ТОВ "Укргроком", яке зазначено у наданому до перевірки сертифікаті якості № 251 на "амофоску", як отримувач зазначеного сертифікату від виробника, з іншого боку;

- вантажоортимувач ТОВ "Укргроком" зазначений в сертифікаті якості №251, відсутній серед контрагентів ТОВ "Трейдмікс" та ТОВ "Каліпсо Медіа";

- у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні печатки перевізників;

- податковим органом встановлено відсутність сплати за товар за договорами поставки від 28.06.2016 р. №2806-1 та від 08.06.16 р. № 0806-1, отже не підтверджено рух коштів;

- крім того, податковим органом використано податкову інформацію відносно ТОВ "Трейдмікс" та ТОВ "Каліпсо Медіа", з якої встановлено відсутність у вказаних контрагентів технологічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

При цьому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано піддав критиці вказані в акті перевірки висновки контролюючого органу, як на підставу нереальності господарських операцій за спірними договорами постави, з огляду на таке.

Щодо руху грошових коштів, то відповідно до п.2.4 договору поставки від 28.06.2016р. №2806-1 та від 08.06.16 р. № 0806-1, покупець оплачує вартість товару після поставки продукції, але не пізніше 31 грудня 2016 року, отже строк розрахунків позивача з контрагентами ТОВ "Трейдмікс" та ТОВ "Каліпсо Медіа" не закінчився, в зв'язку з чим відповідач не може посилатися на цю обставину, як на підтвердження не реальності господарських операції за вказаними договорами поставки.

Стосовно, встановленого в акті перевірки факту, що контрагентами позивача не подавався баланс за 2015 рік, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності, через відсутність у вказаних контрагентів технологічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, то таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки податковий орган здійснив аналіз відомостей за 2015 рік, в той час, як перевірці підлягав період червень 2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV(далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено наявність необхідних первинних документів, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток (договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні). Придбані позивачем товари використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першогї інстанції також правильно звернув увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Отже, посилання Західно-Донбаської ОДПІ на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні печатки перевізників, не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Це є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовують доводи, викладенимі відповідачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача захищені, а праві та інтереси відповідача не були порушені.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 21.12.2017 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21.12.2017.

В повному обсязі постанова виготовлена 29.12.2017.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова