Рішення № 71485027, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/17982/17

За позовом Фізичної особи-підприємця Ємеліна Геннадія Сергійовича;

до Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма"Чорне Море" (відповідач 1);

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач 2);

про припинення недобросовісної конкуренції та визнання недійсним повністю свідоцтва.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Дитинюк Я.Л., представник, довіреність № 1472 від 06.10.2017;

Від відповідача 1: Трюханова І.В., представник, довіреність № 75 від 18.09.2017;

Від відповідача 2: Гуньковська Д.М., представник, довіреність № 2434-03/365 від 08.08.2017;

Запорожець Л.Г., представник, довіреність № 2434 від 06.06.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить: зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" припинити зловживання своїми правами шляхом вчинення дій, що становлять недобросовісну конкуренцію, а саме: звернення до Державної служби інтелектуальної власності України із заявкою № m201410766 про реєстрацію комбінованого позначення; визнати недійсним повністю Свідоцтво України № 206962 від 25.12.2015 р. на знак для товарів і послуг; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсними повністю свідоцтва України № 206962 від 25.12.2015 р. на знак для товарів і послуг та здійснити публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність", а також стягнути з відповідача 1 4800,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/17982/17, розгляд справи призначено на 21.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 відкладено розгляд справи до 05.12.2017 р.

У судовому засіданні 05.12.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник від відповідача 1 та представники від відповідача 2 у судовому засіданні 05.12.2017 р. проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у своїх письмових поясненнях по суті справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ємелін Геннадій Сергійович у своїй позовній заяві зазначає, що є суб'єктом права інтелектуальної власності на літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художній твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», створений 06.03.2004 р. автором - ОСОБА_6 за договором про створення на замовлення літературного та художнього творів - логотипів та передачу (уступку) майнових прав на логотипи від 06.03.2004 р. Позивач зазначає, що використовував (і використовує) зазначені вище літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художній твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» у власній господарській діяльності з 2012 року, на підтвердження чого останнім долучено до матеріалів справи відгуки відвідувачів ресторану, скрін-шоти електронного листування позивача, а також скрін-шоти веб-сторінок позивача в соціальній мережі «Вконтакте».

На підтвердження використання літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художній твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» при проектуванні рекламної конструкції «ІНФОРМАЦІЯ_1» для зовнішньої реклами належного позивачеві ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», останній надав суду копію проекту рекламної конструкції «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позивач також посилався на свій YouTube-канал «ІНФОРМАЦІЯ_1 ресторан» (дата реєстрації: 12 вересня 2013 p.), через який останній здійснює інформування інтернет-спільноти про діяльність свого ресторану.

28.09.2017 р. позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявкою № m201721587 про реєстрацію знака «ІНФОРМАЦІЯ_1». Через «Відділення інновацій» Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності» в мережі Інтернег http://iii.ua позивач замовив звіт про надання патентно-інформаційних послуг. Згідно інформації зі Звіту про надання патентно-інформаційних послуг від 28.09.2017 р., підготовленого Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» за договором 8839/1 від 28.09.2017 p.. щодо словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» відносно послуг 43 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - MKT1I) по базі зареєстрованих знаків та по базі поданих заявок на реєстрацію в Україні знаків для товарів і послуг (за національною процедурою та Мадридською Угодою), станом на 28.09.2017р. виявлено, зокрема, наступне схоже позначення за Національною процедурою: комбіноване позначення, яке складаэться із словесного елемента «ІНФОРМАЦІЯ_1» та зображувального елемента комбінованого знаку за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 206962 від 25.12.2015 р. (дата подання заявки - 01.08.2014 p.). виданим Публічному акціонерному товариству «Туристично-виробнича фірма «Чорне морс» для товарів 43 класу МКТП, а саме: послуги барів: їдальні: кав'ярні, кафе: кафетерії: наймання (прокат) кухонного обладдя: послуги щодо готування страв та напоїв і доставляння їх споживачам: ресторани: ресторани самообслуговування: наймання (прокат) стільців, столів, скатерок, скляного посуду: шинки чи буфети (заклади швидкого і повсякчасного обслуговування).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з проведеною державною реєстрацією та видачею Державною службою інтелектуальної власності України 25.12.2015 р. відповідачу 1 свідоцтва України № 206962 на комбінований знак для товарів і послуг в основі якого лежить позначення (текст), яке є відтворенням та переробкою літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художнього твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторські права на які, на думку позивача, належать Фізичній особі-підприємцю Ємеліну Геннадію Сергійовичу з 06.03.2004 p., було порушено майнові права інтелектуальної власності позивача, а саме авторське право дозволяти використання літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художнього твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про акторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; твори ужиткового мистецтва, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про акторське право і суміжні права» охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині перші цією статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про акторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 4.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

При таких обставинах правова охорона надається на твір при наявності двох умов: творче походження назви і оригінальність, наявність здатності к самостійному використанню, разом з тим, назва твору тільки тоді є результатом творчої діяльності, коли неподільно пов'язана з самим твором, символізує його, а також і його автора; назва твору тільки в тому випадку може використовуватися самостійно, коли зв'язок з автором настільки очевидний, що визначення цією назвою іншого твору неминуче введе публіку в оману.

У відповідності до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно до ст. 494 Цивільного кодексу України, суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

У відповідності до ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, зокрема, обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч. 3.ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону, зокрема, право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

25 грудня 2015 року Державною службою інтелектуальної власності за AT «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» було зареєстровано знак для товарів та послуг - «ІНФОРМАЦІЯ_1», та видано Свідоцтво на знак для товарів та послуг № 206962 (заявка m2014 10766 від 01.08.2014 року).

Знак зареєстровано за класом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг № 43 (далі - МКТП): послуги барів; їдальні; кав'ярні, кафе, кафетерії; наймання (прокат) кухонного обладдя; послуги щодо готування страв та напоїв і доставляння їх споживачам; ресторани; ресторани самообслуговування; наймання(прокат) стільців, столів, скатерок, скляного посуду; шинки чи буфети (заклади швидкого і повсякчасного обслуговування).

Знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовується у господарській діяльності AT «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» як назва ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20.

Таким чином, AT «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», у відповідності до законодавства України, з 02.08.2014 року набуло майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Статтею 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка прийнята Всесвітньою організацією інтелектуальної власності 24.07.1971 р., визначено: «щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією. Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній».

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про акторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва. У великому тлумачному словнику сучасної української мови термін «твір» має наступне визначення: « 1. Те, що зроблено, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі, виріб, витвір. Продукт творчої діяльності людини. Наслідок літературної, наукової, музичної творчості людини». Законодавством України передбачено охорону не лише всього твору, але і його окремих частин, якщо вони відповідають умовам охороноздатості. Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Назва є невід'ємною частиною твору, яка надає йому індивідуального характеру та дає можливість ідентифікувати його.

Відповідно до п. 2 ст. 444 ЦК України особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення. У Законі України «Про акторське право і суміжні права» зазначено, що автором твору є «фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір». Критерій творчого характеру у авторському прав розкривається через суміжне поняття - оригінальність.

Відповідно до словнику української мови [в 11 т.] под. ред. ОСОБА_7, ОСОБА_8. - Видав. «Наукова думка», т.5. - 1974. С.744 поняття «оригінальний» має наступні значення: « 1. Який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній, автентичний. 2. Який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю». У Великому тлумачному словнику міститься дещо інше визначення терміну оригінальний: «який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній, автентичний. // Створений самостійно, без наслідування відомих зразків. // Який не є перекладом з іншої мови …».

В абзаці 2 пункту 21 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 №04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що «назва твору підлягає охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вона є результатом творчої діяльності автора (є оригінальною) і може використовуватися самостійно».

У відповідності до ст. 433 Цивільного кодексу України, об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори;

лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

Значення терміну "Літературні і художні твори" міститься у ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт від 24 липня 1971 року змінений 2 жовтня 1979 року). Так, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам.

Літературні і художні твори є складною структурою, цілісною системою із власними процесами та відносинами, типами зв'язку та взаємозв'язку. Літературні і художні твори - це свідомо споруджена автором будова, передача результатів образного мислення; що говорить про те, що усвідомилось для автора в його образному мисленні. Це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об'єктивній формі.

Враховуючи зазначене, словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є складовою частиною, на думку позивача, літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художнього твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» складається з загальновживаних слів, тобто ці слова не створені в результаті творчої діяльності автора, не мають творчого характеру та не є оригінальними, а мають лише інформативний характер.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 4.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Згідно приписів статті 418 «Поняття права інтелектуальної власності» ЦК України: «Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом».

Таким чином, оскільки словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є складовою частиною, на думку позивача, літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художнього твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», складається лише з позначень, що є описовими, зображення знаку та сфера його застосування не може вважатися твором у розумінні ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та захищатися в судовому порядку саме як твір.

Наявність договору про створення на замовлення літературного та художнього творів - Логотипів та передачу (уступку) майнових прав на Логотипи від 06.03.2004 року не може бути доказом належності словосполучення із загальновживаних слів до об'єктів авторського права, а саме до художніх та літературних творів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належності його літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та художнього твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» до об'єктів авторського права в розумінні статей 1 і 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права», зокрема притаманності їм ознак творчості (як результату творчої діяльності), а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ємеліна Геннадія Сергійовича відхиляються судом як необґрунтовані та недоведені.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 29.12.2017 р.