Постанова № 71481799, 09.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 401/3659/16-ц

№ провадження 22-ц/781/96/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранець А. М.

Доповідач Головань А. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.01.2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Голованя А.М.,

суддів: Гайсюка О.,В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017 року, за позовом ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 липня 2013 року, яка набрала законної сили, зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі та порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499 «Про затвердження у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва), чи призваних на навчання (або перевірочні та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням інфляційних витрат на дату призначення.

В грудні 2015 року Міністерство оборони України частково виконало вказану постанову суду і виплатило ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 16065 грн., але без урахування індексу інфляції.

Постановою серії ВП № 43542633 від 09.12.2015 року виконавчою службою було ухвалено про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання згаданого судового рішення.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.03.2016 року зазначена вище постанова була визнана протиправною та скасована.

Іншою постановою головного державного виконавця виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 30.06.2016 року виконавче провадження було відновлено і 01.09.2016 року направлено Міністерству оборони України вимогу про виконання рішення суду.

Оскільки Міністерство оборони України та Департамент виконавчої служби не вчиняють жодних дій по виконанню рішення суду, вважає їхню бездіяльність неправомірною та такою, що свідчить про втручання в його приватну власність отримати одноразову допомогу в розмірі 272445 грн., визначеним судовим експертом Ліхтіною Л.В., чим заподіяли йому матеріальну шкоду в розмірі 272445 грн. та моральну шкоду в розмірі 17 000 грн.

Моральна шкода полягає в тому, що своєю бездіяльністю Міністерство оборони України та Департамент виконавчої служби не виконали судове рішення у повному обсязі у зв'язку з чим фактично позбавили його, як інваліда другої групи значної грошової суми, що суттєво вплинуло на його моральний стан, спричинило моральні страждання.

З огляду на наведе просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 272445 грн. та моральну шкоду в розмірі 17 000 грн. за рахунок державного бюджету України.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 272445 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційних скаргах Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне, не всебічне та необ'єктивне дослідження судом матеріалів справи, неналежну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7, представники відповідачів Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, які належним чином були повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.

Письмові клопотання представників Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи у зв'язку із завантаженістю його представників в інших справа та Департаменту державної виконавчої служби у зв'язку з закінчення строку дії довіреності представника ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції не вважає поважними причини неявки в судове засідання й такими, що задоволенню не підлягають.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.372 ЦПК України)

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.

Але судом не в повному обсязі встановлені та не викладені в рішенні всі обставини справи, на основі яких можна зробити висновок про те, чи порушені права позивача і коли саме, та в якій мірі, та чи підлягають вони судовому захисту.

З матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_4 проходив військову службу з якої звільнився 29 березня 1991 року в запас за віком.

21 червня 2012 року позивачу було встановлено другу групи інвалідності по захворюванню, пов'язаному з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 25 червня 2012 року серія 10 ААА № 881031.(а.с. 7, том 1)

Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, зокрема, регулюються ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМ України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва)чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 липня 2013 року, яка набрала законної сили, ухваленою в порядку адміністративного судочинства, зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі та порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499 «Про затвердження у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва), чи призваних на навчання (або перевірочні та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням інфляційних витрат на дату призначення.(а.с.11,12, том 1)

Таким чином, згідно вказаного судового рішення одноразова грошова допомога повинна бути нарахована та виплачена з урахуванням інфляційних витрат на дату призначення.

Проте, як убачається із постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року, яка набрала законної сили, грошова допомога в розмірі 16065 грн. було виплачена ОСОБА_4 без урахування інфляційних втрат на дату призначення, а тому постанова серії ВП № 43542633 від 09.12.2015 року виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження 401/2074/13-а була визнана протиправною та скасована. (а.с.13-16,том 1)

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенцію), та практику Суду як джерело права.

Також, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

За змістом же п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування й моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Згідно «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011 Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основи організації та діяльності Державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів Державної виконавчої служби визначаються Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР(далі: Закон № 202/98-ВР).

Згідно ст.ст. 1, 2 вказаного Закону Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів відповідно до законів України.

Як встановлено ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.

Втім, Міноборони України та Департамент державної виконавчої служби не виконали рішення суду, постановленого в порядку адміністративного судочинства, і можливість його виконання в примусовому порядку втрачена, оскільки 28 серпня 2017 року головним державним виконавцем виконавчої служби винесено постанову про закінчення примусового провадження виконавчого листа №401/2974/13-а, з підстав передбачених абз.3 ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконане без його участі. (а.с.238, том 1)

Пред'являючи позов ОСОБА_4 пов'язував завдання йому матеріальної та моральної шкоди відмовою Міністерства оборони України виконати у повному розмірі судове рішення та протиправною бездіяльністю виконавчої служби з цього питання, яка була встановлена згаданою вище постановою Світловодського міськрайонного суду від 10.03.2016 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що втрата можливості одержати грошову виплату в повному обсязі за рішенням суду спричинила позивачу матеріальну шкоду в розмірі інфляційних витрат та моральну шкоду, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що визначаючи розмір матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції в порушення статей 212, 214 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи), не з'ясував характер правовідносин між сторонами та не надав належної оцінки доказам у справі.

Так, стягуючи з відповідача 272445 грн. на відшкодування матеріальної шкоди суд прийняв як доказ лист ФОП ОСОБА_9, за яким нарахування одноразової грошової допомоги з урахуванням інфляції проведено за період з 1991 року по 01 червня 2016 року. (а.с.9, том 1)

При цьому, судом не було звернуто уваги на те, що відповідно до рішення суду виплата одноразової допомоги повинна бути здійснена з урахуванням інфляційних втрат на дату її призначення з часу набуття позивачем права на неї, після встановлення інвалідності 21 червня 2012 року з дня прийняття Міноборони України відповідного рішення про відмову у її виплаті, а не з дати звільнення ОСОБА_4 з військової служби у 1991 році.

Отже, ураховуючи те, що 19 квітня 2013 року рішенням комісії Міноборони України ОСОБА_4 було безпідставно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги і виплату вказаної допомоги у розмірі 16 065 грн., на виконання рішення суду, було проведено лише 23.11.2016 року, тому саме за вказаний період мають бути нараховані інфляційні втрати, виходячи з наступного розрахунку: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період, [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] Розрахунок інфляційних збитків:

Місяці простроченняТравень 2013 - Листопад 2016Індекси інфляції100.1,100,99.9,99.3,100,100.4,100.2,100.5,100.2,100.6,102.2 103.3,103.8,101,100.4,100.8,102.9,102.4,101.9,103,103.1 105.3,110.8,114,102.2,100.4,99,99.2,102.3,98.7,102,100.7 100.9,99.6,101,103.5,100.1,99.8,99.9,99.7,101.8,102.8,101.8Сукупний індекс інфляції200.07Сума боргу16 065.00Сума боргу з урахуванням інфляції32 141.25Збитки від інфляції16 076.25Всього:16 076,25

Відтак інфляційні збитки за вказані періоди складають 16 076,25 грн.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди пов'язаної з невиконанням судового рішення.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Установивши, що протиправною бездіяльністю Міноборони та виконавчої служби позивачу було завдано моральної шкоди, колегія суддів вважає, що така шкода підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету України в розмірі 3000 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд ураховує обсяг моральних страждань позивача, і при цьому виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 36-38 Порядку № 845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.

За таких обставин доводи апеляційних скарг Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби підлягають частковому задоволенню, Кабінету Міністрів України повному задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову заявленого до Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відмові у задоволенні позову до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України у зв'язку з відсутністю вини.

За правилами ч.1 ст. 141 ЦПК України, ураховуючи, що позивач як інвалід другої групи звільнений від сплати судового збору, з Міністерства оборони України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в дохід держави пропорційно задоволених вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі по 89,38 грн. та моральної шкоди у розмірі по 46,85 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 268, 375, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, на користь ОСОБА_4 16 076,25 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят шість гривень 25 копійок) на відшкодування майнової шкоди та 3000 грн. (три тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Міністерства оборони України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в дохід держави витрати по сплаті судового збору в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі по 89,38 грн. та моральної шкоди у розмірі по 46,85 грн. з кожного.

В задоволенні позову до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 09.01.2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: