Рішення № 71480052, 05.01.2018, Оболонський районний суд міста Києва

05.01.2018 Справа № 756/16025/17

Ун.№756/16025/17

Пр.№2-А/756/136/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2018 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача 28.11.2017 року звернувся до суду з даним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги, тим, що позивач з 14.01.1995 року по 30.06.2017 року отримував пенсію у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». По досягненню віку, за яким позивач набув право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та звернувся до відповідача з заявою про перехід на саме цей вид пенсії. Розпорядженням відповідача №6478 від 22.06.2017 року позивачу призначено пенсію за віком і при розрахунку розміру пенсії застосований показник середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії. На звернення позивача щодо невідповідності проведеного розрахунку вимогам ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач повідомив про відсутність підстав для такого розрахунку, оскільки позивачу пенсія призначається не вперше, а фактично ним здійснено перехід на інший вид пенсії, при чому вимоги ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосуванню не підлягають.

Просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження №6478 від 22.06.2017 року про призначення позивачу пенсії за віком в частині розрахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в України, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік у розмірі 1 197,91 грн., зобов'язати відповідача здійснити розрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, починаючи з дня призначення пенсії за віком.

Ухвалою судді від 06.12.2017 року відкрито скорочене провадження по розгляду даної адміністративної справи.

Відповідач направив на адресу суду заперечення, зі змісту яких вбачається, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки розрахунок пенсії проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до ч.3 ст.30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діє після 15.12.2017 року.

Оцінивши повідомлені учасниками справи обставини, враховуючи достатність наявних матеріалів, вважаю можливим ухвалити судове рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що з 14.01.1995 року по 30.06.2017 року позивач отримував пенсію у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

По досягненню віку, за яким позивач набув право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та звернувся до відповідача з заявою про перехід на саме цей вид пенсії.

Розпорядженням відповідача №6478 від 22.06.2017 року позивачу призначено пенсію за віком і при розрахунку розміру пенсії застосований показник середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.

На звернення позивача щодо невідповідності проведеного розрахунку вимогам ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач повідомив про відсутність підстав для такого розрахунку, оскільки позивачу пенсія призначається не вперше, а фактично ним здійснено перехід на інший вид пенсії, при чому вимоги ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-XII) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Ч. 1 ст. 1-1 вказаного Закону визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Ст. 7 Закону № 2262-XII зазначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV), призначається одна пенсія за її вибором.

В ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Ч. 2 ст. 9 вказаного Закону визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Ст. 10 Закону №1058-IV вказує, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Ч. 3 ст. 45 Закону України №1058-IV регламентує переведення з одного виду пенсії за цим законом на інший.

Отже, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV визначена формула визначення заробітної плати для обчислення пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФ України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу при розрахунку пенсії за віком застосовувався показник середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для розрахунку пенсії, за 2007 рік, що передував призначенню пенсії за віком.

Суд вважає, що даний розрахунок проведений ОСОБА_1 неправомірно, оскільки позивач не звертався до Пенсійного фонду з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а просив призначити йому іншу пенсію за іншим Законом.

Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше.

Крім того, позивач і після набуття ним права на одержання пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, суд вважає, що при призначенні позивачу пенсії за віком застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, а не показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, де чітко визначено, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

З цих підстав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що пядлгають задоволенню.

На підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст.ст. 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №6478 від 22.06.2017 року про призначення позивачу пенсії за віком ОСОБА_1 в частині розрахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в України, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік у розмірі 1 197,91 грн.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, починаючи з 22.06.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.М.Майбоженко