Постанова № 71478206, 26.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/11160/15 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/1976/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Фейір К.О.

з участю представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5-ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 січня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Галицького районного суду міста Львова області від 16 січня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Альфа-Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Альфа-Банк", заборгованість - 454313,66 грн., а саме: за кредитом - 395570,68 грн.; по відсотках - 58742,98 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідачі: ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

ОСОБА_5 вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що договір поруки нею не підписувався. Також звертає увагу, що з 01.09.2008 року було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з початкової 13.99% до 16.99% без згоди на це поручителя. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 січня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Альфа-банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

ОСОБА_7 вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що рішення суду було ухвалене без надання витребовуваних документів, а також без наявних доказів, які б підтверджували рух коштів по кредиту, документ про отримання кредиту у валюті та обгрунтований розрахунок заборгованості. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 січня 2017 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству /ПАТ/ "Альфа-Банк".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до задоволення не підлягають із наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 04.06.2008 року між ЗАТ "Альфа - Банк" та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №490075036. Відповідно до умов Договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 62834,79 доларів США із процентною ставкою 13,99% річних, терміном до 04.06.2015 року. Цільове використання кредиту - придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між Позичальником та ТзОВ "Західно-Український Автомобільний Дім" №0852606005 від 03.06.2008 року "MERCEDES-BENZ C280", 2008 року випуску.

Підпис Позичальника на цьому Договорі є також письмовим підтвердженням того, що Позичальник в письмовій формі ознайомлений з загальними умовами кредитування фізичних осіб ЗАТ "Альфа-Банк", затвердженими наказом ЗАТ «Альфа-Банк» від 14.01.2008 року №30, які йому роз'ясненні і зрозумілі та з якими він цілком згідний /а.с. 5-11/.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитний договір №490075036 від 04.06.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_5 - ОСОБА_9 укладено Договір поруки №490075036-П від 04.06.2008 року. Відповідно до умов якого, Поручитель поручається за виконання Боржником обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Статтею 5 цього Договору, передбачено, що поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами Основного договору та обов'язками Боржника за ним. Сторони підтверджують, що порука згідно Договору надана без мети отримання Поручителем прибутку. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Банку і діє до повного виконання зобов'язань Боржника за Основним договором. /а.с.14/.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із представленого розрахунку заборгованості по кредитному договору №490075036 від 04.06.2008 року, сума несплаченого кредиту станом на 21.10.2015 року становить 454313,66 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 395570,68 грн.; по відсотках - 58742,98 грн. /а.с.17/.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Альфа-Банк", суд виходив з тих обставин, що у зв"язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_3, останній допустив заборгованість яка станом на 21.10.2015 року склала 454313,66 грн., чим порушив права позивача, в зв"язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність стягнення такої заборгованості як з боржника так і з поручителя на користь позивача суму заборгованості.

З таким висновком колегія суддів повністю погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, згідно із частиною 2 статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до їх виконання або не виконав їх у строк, встановлений договором.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Крім цього, ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Судом встановлено, що на момент підписання кредитного договору та договору поруки, ЗАТ "Альфа-Банк", (в майбутньому ПАТ "Альфа-Банк") відповідно до листа Національного Банку України мав письмовий дозвіл на право здійснення відповідних операцій з валютними цінностями.

Згідно виписки по особовому рахунку, ОСОБА_3 04.06.2008 року отримав на рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 62834,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті склало 304874,40 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, з моменту отримання кредиту і до 14 грудня 2012 року ОСОБА_3 з метою виконання умов кредитного договору сплачував кошти за користування кредитом в гривнях, які конвертувалися в валюту отриманого кредиту - здійснювалося погашення кредиту, в зв"язку з чим колегія суддів не знаходить підстав вважати, що грошові кошти на підставі укладеного договору ОСОБА_3 не отримав.

Що ж до твердження ОСОБА_5, що договір поруки нею не підписувався, слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того ОСОБА_5 не підписувала договір поруки.

Згідно п.5.3 Договору поруки від 04.06.2008 року, він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Банку, в зв"язку з чим, на момент підписання Договору ОСОБА_5 були відомі умови та наслідки підписання цього Договору.

Окрім цього, слід зазначити, що предметом договору поруки, є виконання боржником зобов"язань, що виникають на підставі основного договору, який містить застереження, що банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом, в зв"язку з чим при такій зміні, банк не має обов"язку таку зміну узгодожувати, як з боржником, так і з поручителем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки боржником не погашено заборгованість в повному обсязі, у даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачів, божника та поручителя на користь позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму в 454313,66 грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 січня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05 січня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк