Постанова № 7146455, 29.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року Справа №3/240/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.

при секретарі - Гулая О.Г.

за участю представників:

позивача: - Луценко О.С. дов від 22.06.09 № 35

відповідача: - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовальянс Груп»

на постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.08

у справі № 3/240/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовальянс Груп»

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовальянс Груп» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції від 25.03.08 №0000622320/0 про визначення податкового зобовязання по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в загальному розмірі 9585 грн. (6390 грн. - основний платіж, 3195 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», а саме: позивачем протягом ІІІ кварталу 2006 року не нарахований та не сплачений єдиний податок за ставкою 10% з отриманих на розрахунковий рахунок коштів в сумі 63900 грн., які надійшли на рахунок позивача як безвідсоткова цільова позика. Фактично за своєю суттю отримана позика не є виручкою від діяльності підприємства, а відтак не може бути обєктом оподаткування в розумінні Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

Постановою господарського суду Запорізької області від 15.07.08 у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що безвідсоткова позика, яка отримана позивачем, в розумінні Наказу Державної податкової адміністрації України від 13.10.98 №98 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою та Порядку його складання», Наказу Міністерства фінансів України від 25.02.00 №39 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт субєкта малого/підприємництва» є іншим доходом підприємства, який повинен відображатися у фінансових звітах субєкта підприємництва, і відповідно є обєктом оподаткування.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішення спору невірно застосовано вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» щодо сплати єдиного податку. Крім того, судом надано перевагу Наказам Державної податкової адміністрації України, які регулюють питання ведення фінансової звітності підприємствами, та не застосовано Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», який регулює питання сплати єдиного податку, що є предметом спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Неприбуття у судове засідання представника відповідача за викладених обставин не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Бердянською обєднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Азовальянс груп» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.01.05 по 30.09.07, за результатами якої складений акт №047/23-208/33318083 від 13.03.08.

Під час перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п.3 Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», в результаті чого занижено єдиний податок за ІІІ квартал 2006 року в сумі 6390 грн. Вказаних висновків податковий орган дійшов, виходячи з того, що за договорами безвідсоткової цільової позики, укладеними з фізичною особою ОСОБА_2, - №12/01 ФЛ від 28.08.06, №27-09-06 від 27.09.06, позивачем отримані грошові кошти в ІІІ кварталі 2006 року в загальній сумі 63900,00 грн. На кінець вказаного періоду безвідсоткова цільова допомога позивачем не повернена. Оскільки поворотна фінансова допомога (безвідсоткова позика) відповідно до нормативних документів, які регулюють правила ведення бухгалтерського обліку, відноситься до інших доходів підприємства, сума такої допомоги повинна бути відображена в Книзі обліку доходів та витрат в графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації».

За результатами проведеної перевірки відповідачем 25.03.08 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622320/0, яким визначено податкове зобовязання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в загальному розмірі 9585 грн., із якого 6390 грн. - основний платіж, 3195 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримані позивачем кошти в якості безвідсоткової цільової позики, є обєктом оподаткування єдиним податком.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, якими визначено підстави та порядок сплати субєктом підприємництва єдиного податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ «Азовальянс груп» є субєктом малого підприємництва-юридичною особою, якому згідно свідоцтва №0822009566 від 22.06.06 надано право сплати єдиного податку за ставкою 10% та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 3 кварталі 2006 року.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» для субєктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обовязкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для субєктів малого підприємництва юридичних осіб субєктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Згідно з п.3 названого Указу Президента субєкт підприємницької діяльності юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Вказаною нормою права визначено, що єдиний податок сплачується саме з суми виручки, яку отримано від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто обєктом оподаткування є виручка підприємства.

Пунктом 1 Указу Президента України №727/98 визначено поняття виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Виручка підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та безвідсоткова позика мають різну правову природу, що визначає їх зміст та суть.

Так, продаж товарів, відповідно до п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» це будь-які операції, що здійснюються з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Під продажем результатів робіт, послуг, згідно п.1.31 названого Закону, розуміють будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, обєктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Поворотна фінансова допомога, згідно з п.1.22.2 цього ж Закону це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що операції з надання безвідсоткової позики за цивільно-правовими угодами не можуть розглядатися як операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), виручка від яких відповідно до п.3 Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» є обєктом оподаткування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в IV кварталі 2006 року здійснено повернення отриманої від ОСОБА_2 за договорами №12/01 ФЛ від 28.08.06, №27-09-06 від 27.09.06 безвідсоткової цільової позики відповідно до видаткових касових ордерів від 17.11.06 № 3, № 34 (а.с.139, 140), що підтверджує правовий статус отриманих позивачем коштів і не дає підстав для включення їх до складу обєкту оподаткування.

Посилання відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, на наказ Державної податкової адміністрації України від 13.10.98 №98 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою та Порядку його складання», наказ Міністерства фінансів України від 25.02.00 №39 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт субєкта малого підприємництва»), які стосуються бухгалтерського обліку та звітності субєктів малого підприємництва, є помилковим, оскільки вказані нормативні документи не регулюють правовідносини із сплати підприємством єдиного податку, визначення обєкту оподаткування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 6 цього ж Закону встановлено, що об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

За викладених обставин, виходячи з наведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що надання п.3 Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 змісту іншого, ніж визначено законодавцем, розширене тлумачення вказаної норми, виходячи з встановлених правил ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, є неправомірним, при прийнятті оскарженого рішення відповідач, як субєкт владних повноважень, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, визнавши нечинним податкове повідомлення рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції від 25.03.08 №0000622320/0.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Азовальянс груп» -задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.08 у справі № 3/240/08-АП - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Азовальянс Груп» до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції від 25.03.08 №0000622320/0.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлено у повному обсязі 10.12.09

Головуючий суддя: І. Ю. Добродняк

суддя: Н. А. Бишевська

суддя: А. О. Коршун