Ухвала суду № 7145881, 04.06.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

o

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2009 р. справа № 14/294

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання: Галоян О.Г.

за участю :

представника позивача Кравченко М.В. дов. від 29.05.09р.;

представника відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія Кіровоградської області

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 року

у справі №14/294

за позовом відкритого акціонерного товариства Олександріявтормет, м. Олександрія Кіровоградської області

до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія Кіровоградської області

про визнання нечинними актів, -

В с т а н о в и л а :

У жовтні 2007 року відкрите акціонерне товариство Олександріявторметзвернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції від 19.10.2007 р. №0000122340 та №0000132350/0.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму бюджетного відшкодування на 36736,00 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5868,00 грн. та нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 74590,40 грн., а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 37295,20 грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 року задоволено позов позивача.

Рішення суду обґрунтовано тим, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 19.10.2007 р. №0000132350/0, то судом зазначено, що податковим органом не донараховано податкове зобовязання, а зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, отже є безпідставним нарахування штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі відповідач, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що згідно пояснень власників автомобілів, якими перевозився металобрухт від ТОВ Віатандо позивача, металобрухт був власністю фізичних осіб а не ТОВ Віатан. Таким чином, твердження позивача про те, що металобрухт отримано від ТОВ Віатанне відповідає дійсності. Скаржник зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які, відповідно до Закону України Про податок на додану вартість, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, у разі коли в таких документах містяться відомості, що не відповідають дійсності.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не зявились представники відповідача. 09.06.08р. від відповідача надійшов лист, згідно якого відповідач просить розгляд справи перенести на іншу дату, в якості підстави для перенесення зазначивши відсутність бюджетного фінансування витрат на відрядження. Однак, пояснень відносно того, коли усунуться, зазначені відповідачем в якості підстав для перенесення розгляду справи обставини не надано.

З урахуванням наданої апеляційної скарги, незявлення в судове засідання представників відповідача не заважає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, співробітниками Олександрійської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ "Віотан" за період з 01.12.2004 р. по 28.02.2005 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2007 р. №384/23-50-30384897, за результатами розгляду якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2007 р. №0000122340/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 74590,40 грн. основного платежу та 37295,20 грн. штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення-рішення від 19.10.2007 р. №0000132350/0, яким позивачу зменшене бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на 36736,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5868,00 грн.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахункам з ТОВ "Віотан" за грудень 2004 року, січень-лютий 2005 року встановлено, що позивачем укладено договір з ТОВ "Віотан" за №55 від 06.09.2004 року на поставку металобрухту в кількості 5000 т.

На виконання умов договору ТОВ "Віотан" протягом грудня 2004 року та січня-лютого 2005 року відвантажено на адресу позивача металобрухту в кількості 620,141 т на загальну суму 667958,40 грн., в тому числі ПДВ 111326,40 грн.

Податок на додану вартість у розмірі 86326,40 грн. з вартості отриманого від ТОВ "Віотан" металобрухту включено до складу податкового кредиту книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та декларації по податку на додану вартість за січень 2005 року.

Згідно поданої до Олександрійської ОДПІ декларації по податку на додану вартість за січень 2005 року, податок на додану вартість, заявлений до відшкодування з бюджету складає 11736,00 грн., податкове зобов'язання 386913,00 грн., податковий кредит 398649,00 грн.

Податок на додану вартість у розмірі 25000,00 грн. з вартості отриманого від ТОВ "Віотан" металобрухту включено до складу податкового кредиту у книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та декларації по податку на додану вартість за лютий 2005 року.

Згідно поданої до Олександрійської ОДПІ декларації по податку на додану вартість за лютий 2005 року, податок на додану вартість, заявлений до відшкодування з бюджету складає 145915,00 грн., податкове зобов'язання 86925,00 грн., податковий кредит 232840,00 грн.

В ході перевірки позивача з питання правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету за січень-лютий 2005 року (акт від 01.08.2005 р.) податковою службою направлено запити до Центральної МДПІ м. Миколаєва стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Віотан" у грудні 2004 року та січні-лютому 2005 року.

На запити Олександрійської ОДПІ отримано відповіді від Центральної МДПІ м. Миколаєва, згідно яких постачальниками ТОВ "Віотан" є ТОВ "Укрбрухт" та ТОВ "Метпромсервіс".

ТОВ "Метпромсервіс" згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.11.2005 року ліквідовано, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 21.01.2006 р., ТОВ "Укр-Брухт 2004" знято з податкового обліку 02.08.2006 року у зв'язку з ліквідацією підприємства згідно ухвали господарського суду в Миколаївської області від 21.03.2006 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 27.07.2006 року.

З метою дослідження фактичного перевезення товару від продавця до покупця податковою службою направлено запит до Олександрійського міжрайонного ВДАІ УМВС щодо надання відомостей стосовно власників транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення металобрухту.

Згідно отриманих відомостей транспортні засоби, які зазначені в актах на приймання металобрухту є власністю фізичних осіб м. Олександрії та Кіровоградської області, згідно пояснень власників автомобілів перевозився металобрухт від фізичних осіб, а не ТОВ "Віотан".

За таких обставин, Олександрійська ОДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.10, підпункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року на 86324,40 грн., а відповідно завищено від'ємне значення суми зобов'язань з податку на додану вартість на 11736,00 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за січень 2005 року на 11736,00 грн. та заниження податкового зобов'язання за січень 2006 року на 74590,40 грн., а також завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року на 25 00,00 грн., а відповідно завищення від'ємного значення суми зобов'язань з податку на додану вартість на 25000,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2005 року на 25000,00 грн.

Судом зазначено, що при здійсненні перевірки позивача на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "Віотан" надані податкові накладні, а саме №19 від 31.12.2004 р. на суму 327958,45 грн., в тому числі ПДВ 54659,75 грн., №26 від 31.12.2004 р. на суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн., №4 від 31.01.2005 р. на суму 170000,00 грн., в тому числі ПДВ 28333,33 грн., №8 від 28.02.2005 р. на суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ 25000,00 грн., які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Даного факту відповідач не заперечив.

З урахуванням обставин справи, судом першої інстанції зазначено, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, з підстав того, що чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій. За таких обставин господарський суд зазначив, що є безпідставним твердження Олександрійської ОДПІ про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Фактів проведення безтоварних операцій між ТОВ "Віотан" та ВАТ "Олександрія втормет", Олександрійською ОДПІ не доведено.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, підтверджується висновок суду першої інстанції, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Як зазначено судом першої інстанції, з пояснень власників транспортних засобів, що перевозили металобрухт на адресу позивача та пояснень свідків-власників транспортних засобів, які викликалися в судове засідання за ініціативою відповідача, суду не надано належних доказів на підтвердження висновків Олександрійської ОДПІ, що ТОВ "Віотан" не має відношення до поставки металобрухту на ВАТ "Олександріявтормет". Олександрійська ОДПІ не довела суду факту проведення безтоварних операцій між ТОВ Віотонта ВАТ Олександріявторчермет.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно змісту податкового повідомлення-рішення №0000132350/0 від 19.10.2007 р. крім зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість відповідачем без посилання на конкретну норму Закону нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 5868,00 грн.

Норми підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" надають вичерпний перелік підстав при яких контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до норм цього Закону штрафна (фінансова) санкція плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Порядок та умови нарахування штрафних санкцій передбачений статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", при цьому дані норми не передбачають нарахування штрафних санкцій без донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків.

Також матеріалами справи підтверджено висновок суду першої інстанції стосовно того факту, що за спірним податковим повідомленням-рішенням №0000132350/0 від 19.10.2007 р. податковим органом не донараховане податкове зобов'язання, а зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, отже є безпідставним нарахування штрафної (фінансової) санкції.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі слід зазначити, що зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не вбачається.

Судова колегія зазначає за результатами розгляду зазначеної справи, що в межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

К еруючись ст. ст. 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія Кіровоградської області на постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 року у справі №14/294 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 року у справі №14/294 без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 06.07.2009 р.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Судді: О.В. Юхименко

М.В. Мірошниченко