Ухвала суду № 7145877, 29.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року Справа № 11/356/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів Бишевська Н. А., Коршун А. О.

при секретарі Гулая О. Г.

за участю представників:

позивача: - не зявився

відповідача-1: - Берлінер Ю.А. дов від 25.05.09,

Берлінер А.В. дов від 25.05.09

Відповідача-2: - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 24.07.08

у справі № 23/406/08-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

до :Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія Орвікс»

про визнання угоди недійсною, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним правочин, оформлений договором від 30.04.07 №30/04, який укладений між ТОВ «Промислова компанія «Орвікс», м. Донецьк, (продавець) та ТОВ «Інтеренергогаз», м. Запоріжжя, (покупець), як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, є фіктивним згідно ст.234 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що вказаний правочин укладено без мети створити правові наслідки, які обумовленні договором купівлі-продажу, а направлений на приховування від оподаткування прибутків та доходів, оскільки товар за договором не переходив у власність покупця, покупець не сплачував продавцю вартість товару. З цих підстав позивачем зроблено висновок про фіктивність правочину, що призвело до завдання державному бюджету збитків у вигляді ненадходження сум податку на додану вартість та податку на прибуток з боку відповідача 1 ТОВ «Інтеренергогаз».

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.07.08 у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що оскаржуваний договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону, умови договору виконані сторонами в повному обсязі і ознак фіктивності цей договір не містить.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні заперечують проти задоволення апеляційної скарги, в поданих письмових запереченнях відповідач-1 зазначає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Відповідачі є самостійними субєктами господарювання, дієздатність яких або їх органів керування рішеннями будь-яких органів влади не обмежена. Оскаржуваний договір укладений відповідачами з наміром створення правових наслідків для кожної із сторін за договором, а його виконання створило фактичні правові наслідки, які відповідають меті кладення цього договору. Твердження позивача про спричинення Державному бюджету збитків не відповідають дійсності, оскільки операції з цього договору відображені відповідачами належним чином в бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, позивачем не зазначено, в чому полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови.

Представник відповідача-2 в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 30.04.07 між ТОВ «Промислова Компанія «Орвікс» (продавець) та ТОВ «Інтеренергогаз» (покупець) укладений договір № 30/04 купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язувався продати, а покупець - придбати сільськогосподарську продукцію на умовах, зазначених у договорі.

Вказаний договір укладений відповідачами з дотриманням загальних вимог, встановлених ст.203 Цивільного кодексу України.

В період дії цього договору 04.05.07 сторонами складено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни до п.5.4 договору № 30/04 від 30.04.07, сторони встановили, що зобов'язання продавця вважаються виконаними після передачі товару покупцю у м. Херсон. Такі дії відповідачів не суперечать нормам чинного законодавства, зокрема, ст.651 ЦК України і є підставою для настання правових наслідків, визначених ст.653 ЦК України.

У відповідності з умовами договору з урахуванням внесених до договору змін в період з 11.05.07 по 31.05.07 TOB «Інтеренергогаз» отриманий обумовлений договором № 30/04 від 30.04.07 товар від TOB «Промислова компанія «Орвікс», що підтверджено наявними в матеріалах справи накладними, підписаними з боку покупця його повноважним представником, діючим на підставі виданих йому довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

По факту поставки відповідачем-2 відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачеві-1 видані податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отриманий від відповідача-2 товар переданий відповідачем-1 особам - ПП «Вечір» та ПП «Інесса Агровед» (комісіонерам), з якими відповідачем-1 укладені відповідні договори комісії № 1 від 25.04.07, № 1 від 25.04.07, для подальшої реалізації. Згідно актів прийому-передачі товару на комісію між відповідачем-1 ПП «Вечір» та ПП «Інесса Агровед» передача товару здійснювалась в м. Херсоні.

Факт виконання договорів комісії, реалізації отриманої від відповідача-2 сільськогосподарської продукції підтверджений зовнішньоекономічними контрактами, міжнародними накладними, вантажними митними деклараціями з відповідними штампами Державної митної служби, позивачем не заперечувався, не спростовувався.

Відповідно до вказаних документів транспортування товару здійснювалось відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів автомобільним транспортом покупців. Товари рослинного походження супроводжувались фітосанітарними сертифікатами, виданими Державною службою по карантину рослин України.

Висновки позивача про фіктивність договору № 30/04 від 30.04.07 ґрунтуються на результатах проведеної позапланової виїзної перевірки TOB «Інтеренергогаз» правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.07 по 30.06.07 (акт перевірки від 09.11.07 № 158/23-2/31449719), якою встановлено, що відповідачем-1 на перевірку не надано документального підтвердження факту придбання товару: наявність місць зберігання, здійснення транспортування, місця та дату фактичного отримання (вручення) придбаного товару. За період, що перевірявся, відповідач-1 розрахунки за отриманий товар з відповідачем-2 розрахунків не здійснив. Виходячи з викладеного, позивачем зроблений висновок, що товар відповідачем-1 фактично не був придбаний та не переданий від відповідача-2, так як не встановлено факту переходу права власності на товар.

Такі висновки судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, визнані помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства, які регулюють спіні правовідносини.

Як встановлено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі укладеного договору № 30/04 від 30.04.07 між відповідачами виникли правовідносини купівлі-продажу, що регулюються, зокрема, главою 54 ЦК України.

За правовою суттю купівлі-продажу умови щодо зберігання та транспортування товару не є істотними умовами договору купівлі-продажу (ст.ст.655, 656 ЦК України).

Відповідно до ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Позивачем не враховані вказані норми законодавства, факт внесення змін до договору № 30/04 від 30.04.07 відносно встановлення моменту виконання обов'язку продавця відповідача-2, що призвело до помилкових висновків. Належність та відповідність умовам вказаного договору складених відповідачами первинних документів (накладних, податкових накладних) на підтвердження його фактичного виконання в установленому порядку не спростовано.

Відповідно до ст.234 ЦК України відмінними ознаками фіктивного правочину є відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлюються у цьому правочину. У діях сторін, що вчиняють такий правочин, відсутня головна ознака правочину спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

Фактична реалізація мети, з якою укладався оскаржуваний договір, настання правових наслідків, обумовлених цим договором, підтверджено, окрім наведених вище документів, також іншими наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про подальші дії відповідача-1 щодо розпорядження отриманою від відповідача-2 продукцією (продажу нерезидентам), а також сплати відповідачем-1 на користь відповідача-2 вартості отриманого товару в період, який знаходився поза межами періоду, що перевірявся позивачем (акт від 09.11.07 № 158/23-2/31449719), що підтверджено платіжними дорученнями № 327 от 02.07.07, № 329 от 04.07.07, № 337 от 23.07.07.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідачів, які вчинені на виконання умов договору купівлі-продажу № 30/04 від 30.04.07, були направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договору купівлі-продажу, а саме: продавець продав товар, а покупець прийняв цей товар у власність та сплатив визначену договором вартість такого товару.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а стосуються особистого тлумачення позивачем окремих норм матеріального права. Фактично апеляційна скарга містить лише обставини та обґрунтування, зазначені в позовній заяві на підтвердження позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст. 198, ст.200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення , а постанову господарського суду Запорізької області від 24.07.08 у справі № 23/406/08-АП - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали складено 16.12.09

Головуючий: І. Ю. Добродняк Судді: Н. А. Бишевська

А. О. Коршун